Група мідних духових інструментів

Мідні духові інструменти — група духових музичних інструментів, принцип гри на яких полягає в одержанні звуків гармонічного ряду шляхом зміни сили потоку повітря, що вдувається в інструмент, або особливим положенням губ виконавця. Найменування "мідні" історично сходить до матеріалу, з якого виготовлялися ці інструменти, хоча сучасні інструменти нерідко виготовляються також з латуні, рідше срібла. До них належать: валторни, труби, тромбони, туба. Мідні духові інструменти становлять одну з основних груп симфонічного оркестру, а також є основою духового оркестру.

Валторна з'явилася в кінці XVII століття як результат удосконалення мідного мисливського рогу, що звучав досить грубо. З початку XVIIІ століття вона стала зустрічатися в оперному оркестрі. Серед мідних духових валторна відрізняється м'якістю тембру.

Труба– інструмент відомий зі стародавніх часів. На початку XIX століття були сконструйовані труби з вентильним механізмом, що забезпечив можливість виконувати на трубі всі ноти хроматичної гами.

Тромбон складається з двічі зігнутої циліндричної труби, загальною довжиною близько 300 см, діаметром - від 15мм. На верхню частини труби встановлюється мундштук, через який музикант вдуває повітря. Верхня частина труби завершується розтрубом. Середня частина - роздвижна, називається кулісою. Висуваючи кулісу, музикант збільшує об'єм вібруючого повітря та, відповідно, понижає звук інструменту.

Туба– найнижчий оркестровий інструмент. Перші туби з'явились на початку XIX ст. і використовувались початково у військових та садових оркестрах. Після вдосконалення інструмента майстром Адольфом Саксом, тубу почали використовувати в симфонічному оркестрі.

Група ударних інструментів.

Ударні музичні інструменти - музичні інструменти, звук на яких видобувається ударом (руками, паличками, молоточками і т.д.). Найчисельніше і найстародавніше сімейство серед усіх музичних інструментів. До них належать великий та малий барабани, литаври, тарілки, трикутник...

Ймовірно першим барабаном був порожній стовбур дерева, на який натягали шкіру рептилій або риб. Пізніше стали використатися шкіри тварин, убитих на полюванні, з'явилися перші ціпки.

Литаври – інструмент азійського походження, в Європі відомі з 15 століття. Литаври являють собою систему з двох або декількох мідних котлів, відкрита сторона яких затягнута шкірою. Змінюючи ступінь натягу шкіри можна змінювати висоту звуку інструментів.

Великий барабан відтворює дуже низький, рокочучий звук невизначеної висоти. Грають на великому барабані дерев'яною паличкою, кінець якої обтягнутий повстю. Звук великого барабану може досягати надзвичайно великої сили. Особливий прийом гри - тремоло, що досягається швидкою грою двома паличками, може створювати цілий спектр ефектів від віддаленого гуготіння до потужного гуркоту.

На малому барабані грають двома дерев'яними паличками зі стовщеннями на кінцях. Характерним прийомом гри є барабанний дріб, що являє собою швидке чергування ударів паличками по інструменту. У джазі застосовуються також удари по обіду, гра пальцями, долонями обох рук.

Тарілки відомі з часів стародавніх Єгипту, Індії, Китаю. В Європі відомі з середньовіччя. Являє собою два диски, викувані зі спеціального сплаву.

Симфонічна казка С.С. Прокоф’єва “Петрик та вовк” (1936 рік)

Це симфонічна казка, яку виконує симфонічний оркестр та читець – ведучий.

Всі ролі виконують інструменти симфонічного оркестру:

Петрик – струнно-смичкові.

Пташка – флейта.

Качка – гобой.

Кішка – кларнет.

Дідусь – фагот.

Вовк – 4 валторни.

Мисливці – увесь оркестр + ударні

Залпи рушниць – литаври + великий барабан.

“Портрет” кожного героя втілено в певній музичній темі – лейтмотиві і доручений конкретному інструменту.

Рано вранці піонер Петрик виходить на велику зелену галявину. На високому дереві сидить його знайома Пташка. Вона помічає Петрика і злітає вниз. У причинену хвіртку пробралася Качка і попрямувала до ставка, щоб поплавати. Вона починає спір із Пташкою про те, хто з них справжня птаха – Качка, що не вміє літати, але плаває; чи Пташка, що плавати не вміє , але добре літає. За ними спостерігає Кішка, що хотіла б поласувати однією з них. Однак Пташку попереджає Петрик, і вона злетіла на дерево, а качка плаває у ставку. Кішка залишається ні з чим.

Виходить дідусь Петрика. Він дуже розгніваний на онука. Дідусь попереджає його про небезпеку – у лісі ходить великий сірий Вовк. Петрик Промовляє Дідусеві, що піонери не бояться вовків. Але все ж Дідусь забирає Петрика. Невдовзі дійсно з’являється Вовк. Кішка швидко залізає на дерево. Качка вискакує із ставка, але Вовк наздоганяє її і ковтає.

Петрик за допомогою мотузки перебирається через огорожу і опиняється на дереві. Він просить Пташку відволікти Вовка. Коли Вовк намагається впіймати Пташку, Петрик накидає йому на хвіст петлю. Вовк намагається звільнитися, але Петрик прив’язує інший кінець мотузки до дерева, і петля затягується на хвості Вовка все сильніше. З лісу виходять Мисливці, що давно стежили за Вовком. Петрик допомагає їм зв’язати Вовка і відвести його в зоопарк.

Казка закінчується урочистою ходою всіх її учасників першим іде Петрик, далі мисливці ведуть Вовка, над ними летит Пташка, а позаду – Дідусь із Кішкою. Він продовжує сердитися на Петрика. Чути тихеньке крякання, це страждає Качка, що сидить у животі Вовка. Востаннє звучать їх лейтмотиви. Провідною стає тема Петрика, що перетворилася на переможний марш. В фіналі лейтмотив Петрика звучить впевнено в усьому оркестрі – tutti.

Бенджамін Бріттен “Путівник по оркестру

для молоді (варіації на тему Г.Персела)”

За понад 200 років існування симфонічного оркестру його склад постійно поповнюється. Так у XIX столітті до нього увійшли такі нові інструменти як мініатюрна флейта-пікколо, англійський ріжок, бас-кларнет, контр-фагот, дзвони, ксилофон, вібрафон, челеста.

В 1945 році Бенджамін Бріттен (британський композитор) отримав замовлення від міністерства освіти Великобританії написати музику до навчального кінофільму "Інструменти оркестру". Так був створений один з найоригінальніших творів композитора. Твір вибудуваний у формі варіацій на тему Генрі Персела. Вібір музики саме Персела не випадковий. Окрім "портретів" музичних інструментів в творі з’являється образ найвеличнішого композитора Англії, а отже, створюється відчуття зв’язку між минулим та сучасністю.

Радісна та урочиста за характером тема Пер села у виконанні усього оркестру відкриває твір, а далі з нею відбуваються надзвичайні перетворення. Вона набуває рис сучасної музики. Йде ланка варіацій, кожну з яких виконує або ж один інструмент, або невелика група. Рух теми “по оркестру” починається від найвищого інструменту групи дерев’яних духових – флейти-піколо. Далі тему підхоплюють інші дерев’яні, а потім – мідні духові; струнна група передає її сколюючим арфам, і в кінці тема проходить у групі ударних інструментів. Фінальна варіація на писана у формі фуги, яку грають всі учасники, і в момент, коли поліфонія стає по-справжньому складною, головна тема поступово набуває початкового звучання і знову проходить tutti.

"Путівник..." Бріттена, який часто називають "енциклопедією оркестру", не єдиний подібний твір у музиці XX сторіччя. У нього є попередники – балет Моріса Равеля “Болеро” (часто виконується як концертна п’єса) та симфонічна казка С.С. Прокоф’єва “Петрик та вовк”. Особливий же цей твір тим, що слухаючи голос інструменту, кожен може створити в уяві свій власний образ або просто насолодитися звучанням одного великого інструмента – оркестру.