Классифікація організацій.

Організації класифікують за різними ознаками [2, 13, 17]:

· за способом та метою утворення;

· за характером адаптації до змін;

· за принципами управління;

· за функціональними ознаками;

· за кількістю цілей;

· за взаємодією структурних підрозділів;

· за формами підприємництва;

· за величиною;

· за юридичним статусом.

1. Поділ організацій за способом та метою утворення. За цим принципом організації поділяють на формальні та неформальні.

Формальні організації – організації, які в своїй діяльності керуються статутом, положеннями і планами задля досягнення спільної мети.

До формальних організацій належать підприємства, фірми, компанії та їх відділи, підрозділи, департаменти, служби, комітети тощо. Формальні організації називають просто організаціями.

Неформальні організації формуються й функціонують спонтанно на основі особистих інтересів груп осіб, які не мають загальної мети.

До неформальних організацій належать малі групи з одного або кількох відділів, які під час обідньої перерви обговорюють останні політичні події, моди, проблеми виховання дітей, футбольні матчі. Як правило, неформальні організації формують особи, психологічно сумісні, які відчувають задоволення від спілкування. Ядром такої організації виступає неформальний лідер.

2. Поділ організацій за характером адаптації до змін. За цим принципом організації поділяють на механістичні та органістичні.

Механістичні організації – організації, в основу діяльності яких покладено механістичний підхід, з дотриманням формальних правил та процедур, вузької спеціалізації, принципів ієрархії й централізації влади.

Система побудови таких організацій спроектована за типом машинного механізму, що призначений для виробничих операцій. Такий тип організацій становить надійну систему управління для забезпечення налагодженого функціонування стабільних рутинних технологій. Наприклад, автомобільні заводи конвеєрного типу. Механістичні організації ефективні в нескладному та нединамічному зовнішньому середовищі.

Організації з механістичними властивостями називають бюрократичними, ієрархічнми, командними. До властивостей механістичних організацій відносять:

· формальний розподіл праці;

· вузька спеціалізація;

· використання формальних правил та процедур;

· орієнтація на внутрішні фактори розвитку;

· цілі поділено на окремі задачі, виконання яких залежить від вирішення загальних задач;

· централізоване прийняття рішень;

· жорстка ієрархія влади.

Органістичні організації – організації, в основу діяльності яких покладено органічний підхід, без жорсткого дотримання формальних правил та процедур, із децентралізацією влади, перевагою горизонтальних зв’язків в організаційній структурі.

Органічна модель організації виникла як антипод механістичній організації, яка перестала задовольняти нові ринки із динамічним зовнішнім середовищем. Ефективна при використанні не рутинних технологій; складному, динамічному і невизначеному зовнішньому середовищі. Наприклад, організації, які розробляють та впроваджують комп’ютерні програми.

Властивості органістичних організацій:

· функціональний розподіл праці, індивідуальні задачі і відповідальність постійно перерозподіляються та коректуються;

· особиста відповідальність при свободі дій;

· невелика кількість рівнів ієрархії, перевага горизонтальних та неформальних зв’язків;

· децентралізація влади;

· суб’єктивна система винагороди;

· при прийнятті управлінських рішень перевага надається переконанню, а не владі;

· особистісний характер відносин;

· авторитет влади завойовується;

· розвиток творчого потенціалу працівників.

3. Поділ організацій за принципами управління. За цим принципом організації поділяють на унімодальні, мультимодальні, гомогенні, гетерогенні.

Унімодальні організації – організації які мають ієрархічну структуру, на гребені влади знаходиться особа, яка має вирішальний голос і вирішує всі проблеми, які виникають на нижчих структурних рівнях .

Мультимодальні організації – організації, яким властива відсутність персоніфікованої влади; рішення приймаються кількома автономними відповідальними особами.

Гомогенні організації – управляють діяльністю своїх членів більше, ніж вони управляють організацією.

Гетерогенні організації – керуються членами організації більше, ніж управляють ними.

4. Поділ організацій зафункціональними ознаками. За цим принципом розрізняють ділові організації, громадські та асоціативні організації.

Ділові організації – створюються соціальними системами ( державою, місцевою владою) і окремими підприємцями. Участь в діяльності таких організаціях дає прибуток або/та заробітну плату. Загальними принципами управління виступають адміністративний порядок, принципи доцільності та підлеглості.

Громадські організації – забезпечують узагальнення цілей індивідуальних учасників. Управління забезпечується прийнятими всіма нормами або статутом та принципом виборності. Участь в організаціях забезпечує задоволення політичних, соціальних, культурних, творчих та інших інтересів її членів.

Асоціативні організації - характеризуються автономією по відношенню до середовища, відносною стабільністю, ієрархією ролей, прийняттям спільних рішень. Прикладом таких організацій виступають неформальні групи, наукові школи тощо. Функції регулювання здійснюють спонтанно сформовані колективні цінності та норми. В асоціативних організаціях цілі одного члена не суперечать цілям інших членів.

5. Поділ організацій за кількістю цілей. За цим принципом розрізняють прості та складні організації. В основу діяльності простих організацій покладено одну ціль. Складні організації ставлять перед собою комплекс взаємопов’язаних цілей. В економіці функціонують переважно складні організації.

6. Поділ організацій за взаємодією структурних підрозділів. Розрізняють чотири типи організацій: традиційні; дивізіональні, матричні і комбіновані. Система управління такими організаціями розглядається в розділі 6.2.

Традиційні організації мають лінійну, лінійно-функціональну та лінійно-штабну структури управління.

Дивізіональні організації мають структуру управління орієнтовані на продукт (дивізіонально-продуктові); на регіон ( дивізіонально-регіональні), на споживача (дивізіонально-споживчі); на ринок ( дивізіонально-ринкові).

Матричні організації організації, які використовують в своїй діяльності роботу окремих груп для розробки нового продукту або проекту.

Комбіновані організації – структура управління складається з елементів простих, дивізіональних та матричних організацій.

8. Поділ організацій за величиною. Розрізняють великі, середні та малі організації. На великих організаціях працюють тисячі працівників, середніх - сотні працівників, а на малих (дрібних) - десятки працівників. За законодавством України малими вважаються організації на яких працюють в промисловості – 200 осіб, в інших галузі виробничої сфери – до 50 осіб, в науці і науковому обслуговуванні – до 100 осіб, в галузі невиробничої сфери – до 25 осіб, роздрібній торгівля – до 15 осіб.