Історична довідка – ЦЕ ЦІКАВО!!!

Робота над програмою Ігор, почата на I Олімпійському конгресі в Парижі в 1894 р., поставила Кубертена і його співробітників перед необхідністю налагодити стосунки з клубами і федераціями. В основу правил змагань на Олімпійських іграх були покладені правила федерацій. Кубертен із самого початку надавав федераціям вирішальний голос у складанні олімпійської програми. Ще на першій сесії МОК було затверджене положення, відповідно до якого програма Олімпійських ігор повинна включати тільки сучасні види спорту. Ігри повинні носити міжнародний характер, а види спорту, що входять у програму Ігор, повинні бути поширені не в окремих країнах, а набагато ширше.

У 1925 р. на 24-й сесії МОК в Празі приймаються такі рішення: на Іграх можуть виступати в кожному індивідуальному виді змагань не більш чотирьох спортсменів від країни (у даний час – не більш двох, а в ряді видів спорту – не більш одного); тільки МОК має абсолютне право формувати програму обов'язкових змагань Олімпійських ігор.

У 20-40-і роки XX в. критерії включення виду спорту в програму Олімпійських ігор не змінювалися. Тільки в 1949 р. МОК збільшив кількість країн, у яких вид спорту повинний був бути розповсюджений, для його включення в олімпійську програму.

Після Другої світової війни програма Ігор Олімпіад розширюється. Питання розширення олімпійської програми постійно піднімалися на більшості сесій МОК у 1950-1960-і роки.

У 1951 р. була створена Комісія МОК по скороченню олімпійської програми. Деякі пропозиції цієї комісії (про зменшення кількості офіційних осіб на Олімпійських іграх, відстороненні запасних спортсменів в індивідуальних видах спорту, встановленні лімітів по кількості місць для журналістів, фотографів, представників радіо і телебачення й ін.) були враховані, але робота комісії в цілому не зробила істотного впливу на зміну олімпійської програми.

У 1957 р. МОК втановив кількісні рамки для видів спорту в програмі Ігор Олімпіад: мінімум – 15, максимум – 18, хоча в програму на той момент був включений 21 вид спорту, отже, з олімпійської програми необхідно було виключити три види спорту.

Поворотним пунктом у розвитку олімпійської програми стало рішення 67-й сесії МОК у 1968 р. про створення постійної Комісії з олімпійської програми, що працювала з 1968 по 1994 р. і працює з 2001 р. по даний час.

Аналіз олімпійської програми, проведений цією комісією наприкінці 1960-х років, показав, що рівновага між спортивними змаганнями порушується, кількість видів змагань у межах індивідуальних видів спорту необґрунтовано збільшується, спостерігається відставання участі жінок в Олімпійських іграх.

У 1981 р. МОК затвердив рекомендації Комісії з олімпійської програми і заснував категорії видів спорту, дисциплін і видів змагань, створивши тим самим найпростішу систему класифікації олімпійської програми. Були розроблені критерії для включення в програму видів спорту, дисциплін і видів змагань. В Олімпійській хартії 1981 р. називалися 12 критеріїв, яким повинні були відповідати види спорту в олімпійській програмі, у тому числі поширеність виду спорту у світі, загальнодоступність, помірність витрат на розвиток виду спорту, великий обсяг фізичної діяльності, об'єктивність суддівства, збалансованість програми виду спорту, відсутність штучного командного заліку, а також неприйнятність видів спорту, чи дисциплін видів змагань, у яких результати головним чином залежать від механічної рушійної сили.

Наприкінці 80-х років XX в. заявки від міжнародних спортивних федерацій на включення їхніх видів спорту в олімпійську програму стали надходити потоком, що неприпинявся.

В 1989 р. у Сан-Хуану (Пуерто-Рико) на 95-й сесії МОК де адміністратор Реймонд Гафнер запропонував виключити з Олімпійської хартії положення про показові види спорту. Поставлена на обговорення виконкомом МОК, ця пропозиція було затверджена сесією. Рішення набрало сили в 1996 р.

В Олімпійській хартії 2004 р. були присутні тільки чотири критерії включення видів спорту, дисциплін і видів змагань у програму Олімпійських ігор: поширеність виду спорту у світі, відсутність штучного командного заліку, неприйнятність видів спорту, чи дисциплін видів змагань, у яких результати залежать від механічної рушійної сили, відповідність олімпійської традиції (в окремих виняткових випадках вид спорту, чи дисципліна вид змагань можуть залишатися в програмі за рішенням МОК, щоб не порушувати традицій).

В даний час такий критерій, як загальнодоступність, що був присутній в Олімпійській хартії в 1981 р., не існує.

Загальний зміст програми Олімпійських ігор:

· ключовим фактором успіху Олімпійських ігор є олімпійська програма;

· будь-які зміни в її структурі повинні піти на користь олімпійському руху, а також підвищити значимість і привабливість Олімпійських ігор;

· програма повинна бути у визначеній мірі гнучкою;

· програма повинна включати різні види спорту (командні й індивідуальні), проведені в закритих приміщеннях і на відкритому повітрі;

· традиції сучасних Олімпійських ігор повинні бути збережені і відображені в майбутній олімпійській програмі;

· включення в олімпійську програму виду спорту повинне ґрунтуватися на результатах ретельного аналізу кожного виду спорту і відповідних критеріїв;

· відповідно до положень Олімпійської хартії в програму зимових Олімпійських ігор можуть бути включені тільки ті види спорту, що проводяться на чи снігу на льоді;

· питання включення виду спорту в програму Олімпійських ігор і його виключення з її повинні знаходитися в компетенції МОК.

 

Якості, які повинні бути властиві виду спорту:

· олімпійська програма не обов'язково повинна відображати програму чемпіонату світу з відповідного виду спорту;

· варто уникати включення в програму схожих видів спорту, штучних видів спорту, а також більшості видів спорту для тих самих спортсменів;

· глобальний інтерес громадськості і засобів масової інформації до спорту варто розглядати як ключовий елемент при аналізі виду спорту, тому що він є фундаментальним елементом успіху Олімпійських ігор;

· варто враховувати соціальну значимість, що не піддається кількісному визначенню (наприклад, чесна гра, солідарність, елементи впливу навколишнього середовища, здоров'я спортсменів, освіта, відсутність дискримінації);

· щоб вид спорту одержав право на включення в олімпійську програму, він повинний продемонструвати безпосередній вплив на молодь і подальший його розвиток; повинні організовуватися світові і континентальні першості для молоді і юніорів, а також для чоловіків і жінок;

· система суддівства повинна бути чесною, об'єктивною і прозорою;

· питання включення нового виду спорту в олімпійську програму може розглядатися тільки в тому випадку, якщо видом спорту займаються і чоловіки, і жінки, але в олімпійській програмі вид спорту не обов'язково повинні представляти і ті та інші;

· змагання у вагових категоріях дозволяються тільки у важкій атлетиці і єдиноборствах;

· по можливості, дисципліни деяких видів спорту (наприклад, водяне поло і стрибки на батуті) варто розглядати окремо з погляду аналізу олімпійської програми;

· щоб забезпечити розгляд питання включення виду спорту в олімпійську програму, цей вид спорту повинний гарантувати свій довгостроковий розвиток, а також життєздатність.

 








Дата добавления: 2015-11-20; просмотров: 815;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.015 сек.