Вступний або початковий параграф

До аудиторського висновку слід включити перелік перевірених фінансових звітів суб’єкта господарювання із зазначенням дати та звітного періоду.

У висновку слід також зазначити, що відповідальність за фінансові звіти несе управлінський персонал суб’єкта господарювання і що обов’язком аудитора є лише висловлення його думки щодо фінансових звітів на основі проведеної аудиторської перевірки.

4. Параграф, що описує обсяг

Аудиторський висновок повинен містити опис обсягу аудиторської перевірки, зазначаючи, що аудит було здійснено відповідно до МСА або відповідних національних стандартів аудиту та практики.

Аудиторський висновок повинен містити твердження, що аудит було заплановано і проведено для забезпечення обґрунтованої впевненості в тому, що фінансові звіти не містять суттєвих викривлень.

Параграф, у якому висловлено думку аудитора

У параграфі, призначеному для висловлення думки аудитора, слід чітко описати, чи відображають фінансові звіти справедливо та достовірно (або відображають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності та чи відповідають вимогам законодавства.

Дата висновку

Аудитор повинен зазначити дату висновку, яка є датою завершення аудиторської перевірки.

Адреса аудитора

В аудиторському висновку слід зазначити конкретне місце перебування аудитора, яке, як правило, є місцем перебування офісу аудитора, відповідального за аудит.

8. Підпис аудитора

Аудиторський висновок слід підписати від імені аудиторської фірми, особисто від імені аудитора або, якщо це доцільно, обома підписами.

2. Види аудиторських висновків

Залежно від викладеної думки аудитора про перевірену звітність аудиторський висновок може бути:

· безумовно позитивним;

· умовно позитивним (з застереженням);

· негативним;

· аудитор може відмовитися від видачі висновку.

Безумовно – позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають ( або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Безумовно – позитивна думка беззастережно вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, а також їх уплив належно розкриті у фінансових звітах.

Умовно – позитивний висновокаудитор надає, коли дійде висновку про неможливість висловлення безумовно – позитивної думки, але вплив будь – якої незгоди з управлінським персоналом чи обмежування обсягу не настільки суттєві та всеосяжні, щоб висловити негативну думку або відмовитися від висловлення думки.

Негативний висновокслід надати лише тоді, коли висловлення незгоди щодо фінансових звітів управлінському персоналу є настільки суттєвим та всеосяжним, що (на думку аудитора) недостатньо змінити висновок, або розкрити неповний характер фінансових звітів.

Відмову від надання висновкуварто сформулювати тоді, коли обмеження обсягу перевірки суттєве і всеосяжне, аудитор не в змозі одержати достатні аудиторські докази, а отже висловити думку про фінансові звіти.

3. Аудиторський висновок спеціального призначення

Порядок складання аудиторського висновку під час виконання завдань аудиту спеціального призначення регламентується МСА 800.

Аудитор повинен оцінити висновки, зроблені на основі доказів отриманих під час аудиторського завдання спеціального призначення, як підставу для висловлення думки.

Аудиторські висновки за результатами тематичного аудиту

Вид перевірки та обсяг робіт під час тематичного аудиту залежить від конкретних обставин. Під час планування тематичного аудиту вимагається чітке уявлення про мету та майбутніх користувачів інформації. Аудитор може встановити обмеження на поширення і використання свого висновку.

Висновок за результатами тематичного аудиту складається у довільній формі, але повинен містити такі основні елементи: назву незалежного аудитора (АФ); назву підприємства; вступ; посилання на перевірену фінансову інформацію; розмежування відповідальності клієнта і аудитора; розділ, в якому описується вид тематичної перевірки; інформацію про правила чи практику, які використовувалися під час перевірки; опис роботи; висновок аудитора про перевірену інформацію; дату висновку; адресу аудитора; підпис.

Також, аудитор повинен розглянути, чи достатньо розкриті у фінансовій інформації будь – які суттєві тлумачення завдання, на яких вона ґрунтується. В аудиторському висновку щодо завдання з аудиту спеціального призначення аудитор може зробити посилання на примітку в фінансовій інформації, яка подає опис таких тлумачень.

Аудиторський висновок про фінансову звітність, підготовлену згідно з іншими принципами обліку –це перевірка критеріїв і принципів підготовки фінансової звітності, які застосовуються до всіх її істотних елементів. Фінансова звітність може бути підготовлена зі спеціальною метою згідно з міжнародними обліковими принципами.

Висновки щодо компонентів фінансових звітів. Аудитора можуть просити висловити думку про один чи кілька компонентів фінансових звітів ( наприклад, дебіторську заборгованість, запаси, і т.д.). Таке завдання можна виконати як окреме завдання або одночасно з аудитом фінансових звітів суб'єкта господарювання.

Висновки щодо виконання контрактних угод. Аудиторові, можливо, треба буде надати висновок щодо виконання суб’єктом господарювання контрактних угод (наприклад, договір про випуск облігацій або угод про надання позик). Такі договори, як правило, вимагають від суб’єкта господарювання виконання визначених умов, наприклад, виплати відсотків, забезпечення фінансових коефіцієнтів, обмеження виплат дивідендів і використання доходів від продажу майна.

Аудиторський висновок про узагальнену фінансову звітністьпідприємства. Клієнт може підготувати фінансову звітність підприємства, яка показує в динаміці його діяльність за декілька років, використовуючи звіти підприємства, вже підтвердженні аудитором. Аудитор може скласти висновок про узагальнену фінансову звітність тільки тоді, коли він має її обґрунтоване підтвердження.

4. Додаткова підсумкова документація

Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів. Його публікація є свідченням того, фінансова звітність підприємства як в цілому, так і в деталях відповідає діючому законодавству, методології ведення бухгалтерського звіту і є достовірною.

Додаткова підсумкова документаціяза результатами перевірки не є обов‘язковим елементом аудиторської документації. Вона видається замовникові тільки у тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено в договорі на проведення аудиту.

Така документація за обсягом є ширшою і містить детальну інформацію про всі аспекти аудиторської перевірки та рекомендації щодо усунення виявлених недоліків.

Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається на цю документацію, або як самостійний документ.

Термін зберігання підсумкової документації визначається, виходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших додаткових міркувань.

Аудитор самостійно визначає необхідний зміст та форму викладання додаткової підсумкової документації. Вона може мати одну з таких назв: “Аудиторський звіт”( найчастіше зустрічається), “Аналітичний огляд”, “Звіт про проведення аудиту” тощо.

Аудиторський звіт призначений виключнодля замовника і може бути опублікований лише за його згодою.

5. Аудиторська оцінка подій, що відбуваються після дати складання фінансової звітності підприємства

При проведенні перевірки аудитор повинен брати до уваги наступні події, що мали місце або були виявлені після дати складання звітності до дати складання аудиторського висновку, і які мали істотне значення і вплив на подальшу діяльність підприємства і його фінансові показники (МСА 560).

Види наступних подій:

1. Наступні події, викликані умовами, що виникли в звітному періоді, що перевіряються, а їхні можливі наслідки повинні бути відбиті у відповідних статтях звітності (якщо їх можливо оцінити визначеною сумою), або приведені в пояснювальній записці до звітності.

2. Події, що виникають між датою, за станом на яку складається річний звіт, і датою, на яку завершено підготовку (складання) звітності.

3. Події, що виникають між датою, на яку завершено складання звіту, і датою закінчення аудиторської перевірки.

4 Факти (події), виявлені після дати підписання аудиторського) висновку, але до оприлюднення фінансової звітності підприємства.

5. Факти (події), що мають місце після офіційного оприлюднення фінансової звітності разом з аудиторським висновком і до дати проведення загальних зборів акціонерів (учасників).

Аудитор не несе відповідальності за достовірність фінансової звіти після дати підписання аудиторського висновку. Після цього підписання до офіційного оприлюднення фінансової звітності підприємства відповідальність за інформування про подальші події, які впливають на достовірність звітності повністю лежить на керівництві клієнта.

Якщо після підписання аудиторського висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомим факт, який може істотно вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити доцільність внесення поправки до фінансової звітності й аудиторського висновку, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта.

Якщо керівництво вносить зміни до фінансової звітності підприємства, аудитор повинен внести поправки в результати аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку ставиться не раніше дня підписання керів­ництвом зміненої фінансової звітності.

Якщо керівництво клієнта не вносить виправлення у фінансову звітність, а аудитор вважає це необхідним, аудитор повинен підготувати висновок, який відрізнятиметься від позитивного.

А якщо аудиторський висновок вже передано клієнтові, аудитор повинен повідомити керівництво клієнта, яке відповідає за оприлюднення звітності або її публікацію, про недопустимість публікації без коригування звітності. Якщо фінансовий звіт все-таки опублікований без змін, аудитор повинен вжити заходів для інформування про це користувачів фінансової звітності. Прийняття рішення про такі дії залежатиме від правової підтримки аудитора і рекомендацій юриста.