Геотермія

Геотермічні дослідження використовуються на всіх стадіях нафтогазопошукових робіт для визначення температурного режиму земної кори, умов міграції в ній вуглеводнів, регіональної будови територій, прогнозування наявності та фазового стану вуглеводнів у перспективних товщах тощо. Для вирішення цих завдань за даними термометрії свердловин будуються геотермічні карти і профілі трьох основних типів:

1. Карта геоізотерм або карта рівних температур на заданій глибині (тобто на площині горизонтального зрізу) або на заданій геологічній межі.

2. Карта термоізогіпс або карти рівних глибин ізотермічної поверхні (уявній поверхні з однією температурою).

3. Карта рівних середніх геотермічних градієнтів або ступеней.

При побудові цих карт можуть бути використані прямі дані вимірів не тільки в глибоких свердловинах, але і в неглибоких з подальшими розрахунками на глибину. Такі розрахунки мають вважливе значення для прогнозування нафтогазоносності.

Регіональні геотермічні карти висвітлюють розподіл глибинних температур на значних територіях, тому вони дають можливість виробити критерії для порівняльної оцінки температурних умов у межах окремих районів, які характеризуються різною геотемпературною обстановкою. При інтерпретації таких карт необхідно в першу чергу враховувати зв’язок геотермії з геолого-структурним планом досліджуваної території.

На детальних геотермічних картах місцями можуть оконтурюватись структури. Наявний на сьогодні матеріал характеризує великі можливості використання геотермії при пошуках покладів нафти і газу. Пошукові геотермічні дослідження проводяться в багатьох районах шляхом вимірів в спеціально пробурених неглибоких свердловинах.