Структурно-геологічне картування

Структурно-геологічне картування або структурно-геологічна зйомка – це спеціалізована детальна геологічне картування для одержання структурної карти за опорним або маркувальним горизонтом, який характеризує умови залягання перспективних комплексів порід. Процес проведення картування містить такі основні операції:

1) виділення в геологічному розрізі відкладів досліджуваної площі опорних і маркувальних горизонтів;

2) визначення базисної геологічної поверхні або межі, за якою буде побудована підсумкова структурна карта;

3) виявлення і детальний опис точок відслонення (виходу) опорних і маркувальних горизонтів на місцевості;

4) інструментальна прив’язка точок відслонення до топооснови, вимірювання координат і висотних позначок;

5) обчислення висотних позначок базисної геологічної поверхні;

6) побудова структурної карти.

У геологічно закритих районах при такій зйомці буряться неглибокі структурно-картувальні свердловини, які повинні розкрити маркувальні та опорні горизонти. Як метод виявлення і підготовки структур структурно-геологічне картування тепер застосовується рідко, переважно в складчастих областях і в районах розвитку солянокупольних структур і, здебільшого, в комплексі з геофізичними методами.

Кондиційність структурної карти в залежності від масштабу зйомки і ступеня складності геологічної будови визначається нормою структурних точок на 1 км² площі (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Кількість структурних точок на 1 км² площі