Роль гідросфери

У водних басейнах знаходиться величезна кількість розчинених і завислих речовин (у тому числі і колоїдних). Матеріал поступає із суші, за рахунок вулканічної діяльності та з космічного простору.

Частина речовин утворюється тут же в процесі гальміролізу і в результаті діяльності організмів.

Гальміроліз ( Пустовалов Л. – 1940 р.) – це сукупність різних хімічних процесів, що відбуваються під впливом морських факторів і які приводять до зміни мінералів (речовин); що знаходяться в морі як на дні, так і в завислому стані.

Гальміроліз охоплює такі реакції, як розчинення, окислення, відновлення, гідратація, катіонний обмін, утворення нових мінералів за рахунок руйнування уламкового матеріалу.

Гальміроліз залежить від:

1 солоності і хімічного складу води;

2 температури води;

3 тиску;

4 газового режиму.

На процесі гальміролізу впливає швидкість накопичення осадку і життєдіяльність організмів.

У результаті гальміролізу розчинені й газоподібні компоненти, вступаючи в хімічні реакції, переходять у тверду фазу. Це відбувається і під впливом життєдіяльності організмів.

Хімічні процеси в морських водах регулюються величинами рН, Eh (зміщування прісних і солоних вод, кількість газів), в результаті чого відбувається утворення кальциту, гідрооксидів заліза, солей.

За рахунок життєдіяльності організмів у тверду фазу переходять кальцит, доломіт, та інші речовини навіть при малих концентраціях. Осадочний матеріал утворюється при фотосинтезі з відмерлих рослинних тканин.

Атмосфера – не є прямим постачальником осадочного матеріалу, але гази, що входять до її складу відіграють певну роль при формуванні осадку. Так до складу вапняків, доломітів, вугілля, С_орг. входять атмосферний вуглець, кисень, азот.

Глибинні надра планети постачають осадочний матеріал у процесі вулканічної діяльності. На поверхню планети поступає твердий, рідкий і газоподібний матеріал (вулканічні бомби до 1 м, попіл і т.д.).

Розсіювання частинок менше 0,01 мм відбувається практично по всій планеті. Так із вулкана Катмай (1912 р.) було викинуто 15-20 км³ різного матеріалу.

Вулканічні гази СО₂, СО, SO₃, SO₂, N₂, H₂, Сl, Аr, Н₂O поступають в атмосферу, а потім взаємодіють із гірськими породами, осадками і розчиненими речовинами, утворюючи новий осадочний матеріал.

Космічний простір також є постачальником осадочного матеріалу у вигляді метеоритів, метеоритного й космічного пилу. Роль метеоритів, метеоритного пилу невелика. За речовинним складом вони поділяються на залізні, залізокам’яні, кам’яні (хондрити), і склоподібні (тектити). Незначна роль і метеоритного пилу.

Більша роль належить космічному пилу (шаровидні частинки до 0,5 мм). За кольором вони бувають залізні чорні з магнітними властивостями, кам’яні або силікатні – більш світлі, скловидні – мікротектити – світло-зелені, жовті, безкольорові.

Кількість космічного матеріалу, що поступає щорічно на Землю дуже велика – від 5 тис. тон до 1 млрд. т. Вірогідно, що ця цифра становить 50-100 тис. тон, в сучасну епоху.