КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗДОРОВ'Я

У практичній медицині для оцінки індивідуального здоров'я звичайно використають поняття норми. Норма є біологічний оптимум живої системи. Цей інтервал має рухливі границі, у рамках яких зберігається оптимальний зв'язок із середовищем, а також погодженість всіх функцій організму. Нормальна система - це завжди оптимально функціонуюча система.

Для оцінки індивідуального здоров'я існує велика кількість інструментальних і лабораторних методів. Для оцінки серцево-судинної системи застосовуються аналіз ЕКГ, УЗИ, проби з фізичним навантаженням. Система дихання оцінюється за допомогою різних комплексів дихальної й газоаналітичний апаратур (спірограф). Обмін речовин в організмі оцінюється складними біохімічними методами, радіоізотопною діагностикою. Система крові оцінюється приладами для аналізу складу крові. Імунологічні дослідження - найбільш трудомісткі - базуються на складних біохімічних, мікробіологічних і спеціальних аналізах складу й газів крові. Для оцінки слуху й зори використаються аудіографія й Snellen-карти. Як інструмент для оцінки психічного й соціального здоров'я використаються різні анкети-опитувальники.

Самоконтроль - це самоспостереження людини за певними показниками свого організму в процесі життєдіяльності й у відповідь на фізичні, холодові й інші навантаження. Ці показники містять у собі суб'єктивні дані (оцінка настрою, працездатності, сну, апетиту) і об'єктивні (ріст, вага, розміри тіла, частоту серцевих скороченні, частоту дихання й деякі інші величини). Самоконтроль варто вести регулярно.

Суб'єктивні показники, що належать до самооцінки людиною свого поточного стану здоров'я.

1. Самопочуття, активність, настрій людини - це своєрідний барометр стану центральної нервової системи й багатьох функцій внутрішньошніх органів. Звичайне нормальне самопочуття людини - це відчуття бадьорості, життєрадісності, бажання працювати, учитися, висока працездатність.

2. Нічний сон. Під час сну людина відпочиває. Відновлюються функції організму, насамперед центральної нервової системи. Нормальним уважається сон, що наступає незабаром після того, як людина лягла спати, досить міцний, тривалістю 7-8 годин.

3. Апетит. При гарному функціонуванні всіх органів і систем, при адекватних фізичних навантаженнях обмін речовин відбувається більш активно. Тому здорова людина не скаржиться на свій апетит, частіше навіть доводиться прибігати до розумного обмеження. Але апетит не стійкий, він залежить від якості їжі, легко порушується при нездужанні, хворобах, перенапрузі.

4. Наявність хворобливих відчуттів. Це можуть бути головні болі, загальна слабість, запаморочення, відчуття серцебиття, задишка, болю в м'язах й інші ознаки.

Об'єктивні показники здоров'я людини виражаються в таких критеріях, які проявляються незалежно від волі людини, можуть бути визначені іншою людиною й порівнянні з попереднім станом і з нормативними характеристиками.

Довжина тіла (ріст) - важливий показник фізичного розвитку людини. Вимір довжини тіла має велике значення для обчислення показників, що характеризують правильність, пропорційність статури. Ріст у чоловіків триває до 25 років, у жінок до 21-22 років.

Маса тіла - може змінюватися протягом дня, тому бажано визначати її в те саме час. При аналізі показника має значення його відповідність "ідеальній вазі".

Функціональні показники діяльності серцево-судинної й дихальної систем.:

А) пульс - винятково важливий показник, що відбиває діяльність серцево-судинної системи. Частота пульсу в здорового, але не тренованого чоловіка дорівнює 70-75 ударам у хвилину, у жінок - 75-80 ударам.

Б) Проба з 20 присіданнями. Проба є стандартизованим навантаженням, воно просто й показова для визначення ступеня тренованості. Перед її виконанням підраховується частота пульсу в спокої. Виконуються 20 глибоких присідань протягом 30 секунд (ноги на ширині плечей, руки вітягнуті вперед). Визначається частота пульсу відразу після виконання навантаження, через одну, дві й три хвилини після присідань. Оцінюють пробу по відсотку частішання пульсу стосовно вихідного й по тривалості відновлення частоти пульсу до вихідної величини. При частішанні пульсу на 25% стан серцево-судинної системи оцінюється як гарне; на 50-75% - задовільне; більш ніж на 75% - незадовільне. Відновлення частоти пульсу до вихідної величини відбувається в нормі за 1-3 хвилини.

В) Проба із затримкою дихання. Спочатку підраховується число вдихів за 30 сек і множиться на 2. У нормі в стані спокою частота дихання в дорослої людини від 9 до 12-16 вдихів в одну хвилину. При підрахунку необхідно намагатися дихати в природному ритмі. Потім проводиться проба, що дає подання про стан серцево-судинної й дихальної систем: необхідно глибоко вдихнути, затримати подих і помітити час максимально можливої затримки дихання в сек. Після невеликого відпочинку провести т же саме, зробивши видих. Результати проби оцінюються по трьохбальній шкалі.

Донозологічна діагностика заснована на поданні про тісний зв'язок між адаптаційними можливостями організму й захворюваністю й дозволяє виділити чотири групи осіб з різним рівнем адаптаційних можливостей організму:

1) із задовільною адаптацією до умов навколишнього середовища;

2) з напругою механізмів адаптації;

3) з незадовільною адаптацією;

4) зі зривом адаптації. Р.М. Баєвский запропонував як критерій адаптаційних можливостей організму визначати індекс функціональних змін (ІФІ), для обчислення якого потрібні лише дані про частоту пульсу (ЧП), артеріального тиску (САТ, ДАТ), росту (Р), масі тіла (МТ) і віці (В):

ІФІ=0,011ЧП+0,014САТ+0,008ДАТ+0,014В+0,009МТ-0,009Р-0,27