РУХОВА АКТИВНІСТЬ І ЗДОРОВ'Я

Гіподинамія - придбання цивілізації. Наслідком хронічного недоліку руху (гіпокінезії) у людини є розвиток комплексу змін у функціонуванні організму, що прийнято позначати як гіподинамію. Гіподинамія є чинником ризику для багатьох захворювань й, у першу чергу, серцево-судинних. У загальному виді наслідку гіподинамії можна представити в такий спосіб:

· зниження рівня функціонування системи й, як наслідок, атрофія й/або дистрофія її тканин зі зменшенням функціональних резервів;

· зниження рухової активності людини веде до компенсаторної перебудови всіх сторін обміну речовин: мінерального, жирового, білкового, вуглеводного, водного;

· гіподинамія виключає кінцеву ланку стресової реакції - рух, що веде до напруги центральної нервової системи й переходу стресу в дистрес; по суті справи рухова активність - це дозований стресовий вплив і для нього характерні всі ознаки гострого адаптаційного синдрому (ОАС): інтенсифікація подиху, серцевої діяльності, посилення обміну речовин, підвищення рівня гормонів;

· гіподинамія викликає помітні зміни в імунологічних властивостях організму й у терморегуляції.

Фізична культура, загальні ефекти й принципи фізичного тренування. Фізична культура - це частина загальнолюдської культури, спрямована на використання різного виду рухової активності з метою підтримки й зміцнення свого здоров'я.

Ефекти фізичного тренування. Систематичні заняття викликають адаптацію організму до фізичних навантажень. В основі такої адаптації лежать виникаючі в результаті тренування морфологічні, обмінні й функціональні зміни в різних системах, органах і тканинах, удосконалювання нервової, гормональної й клітинної регуляції. Це проявляється в поліпшенні стану організму, що виражається в здійсненні м'язової діяльності, у підвищенні рівня фізичного розвитку. Регулярне виконання певних видів фізичних вправ викликає численні корисні ефекти:

І. Економізація функції, що проявляється в тім, що на одиницю зовнішньої роботи організм затрачає менший обсяг енергії. Тому функціональні зрушення в тренованої людини виявляються на більше низькому рівні, чим у нетренованого.

2. Посилення максимальних функціональних можливостей організму. Основними механізмами цього феномена є наступні: інтенсифікація процесів білкового синтезу в працюючих м'язах; нагромадження енергетичних субстратів; удосконалювання процесів кисневого забезпечення м'язової діяльності за рахунок підвищення функціональних можливостей серцево-судинної й дихальної систем; поліпшення процесів нервової регуляції м'язової діяльності.

Рекомендації з оптимального використання засобів тренування для основних систем.

Дослідження НДІ фізкультури показали, що вже одноразові заняття в тиждень позначаються позитивно, але виражений і стійкий ефект наступає від 3 і більше занять. Ними запропонована наступна класифікація вправ:

· вправи, спрямовані на декомпресію хребта (це підтягування на поперечині);

· вправи на збільшення рухливості хребта (розтягування за допомогою погойдувань, обертань, нахилів);

· тонічні й ізометричні вправи для поліпшення кровопостачання це пози йогів типу "риба", "змія", "лук", "коник";

· плавання в теплій воді - добре відновлює рухливість хребців;

· віброгімнастика, ходьба, біг (ритмічні стиски під час ходьби поліпшують харчування й тренують ресорні властивості).

Принципи фізичного тренування. Досягнення позитивних результатів при регулярних заняттях фізичними вправами можливо лише при дотриманні певних умов. Основними серед них варто вважати наступні;

1. Принцип свідомості й з

2. Принцип систематичності й послідовності

3. Принцип поступового збільшення навантаження

4. Принцип індивідуалізації

5. Принцип комплексності.

5. Принцип комплексності впливу

6. Принцип оборотності тренувальних ефектів

Аналіз сучасного досвіду дозволяє запропонувати наступний набір обов'язкових засобів фізичної культури:

· вправи аеробного циклічного характеру, що забезпечують підтримку нормального рівня функціонування серцево-судинної, дихальної й нервової систем, терморегуляції, обміну речовин;

· процедури, що гартують, дозволяють підтримувати адекватний рівень імунітету;

· гімнастичні вправи, виконувані з метою підтримки гарного стану хребта, суглобів, кровообігу мозку, діяльності шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи. У руховому режимі дорослої людини кількість засобів фізичної культури повинне бути не менш 4 - 5, з періодичністю 3 - 5 разів у тиждень при тривалості 90 -120 хвилин.

Раціональне використання фізичних вправ у режимі робочого дня (активний відпочинок) вирішує наступні завдання:

· сприяє вкороченню часу впрацювання й швидкому досягненню максимальної працездатності;

· сприяють включенню в активність непрацюючих м'язів, корекції постави, відновленню кровообігу й подиху, нормалізації зору й усуненню негативних наслідків тривалої підтримки змушеної пози при роботі й навчанні (учні, студенти, педагоги);

· попереджає й усуває появу гальмових ділянок у ЦНС при монотонній роботі;

· поліпшує емоційний стан працівника, знімає м'язовий гіпертонус при професійній діяльності, сполученої з більшими й щільними потоками інформації,

необхідністю швидкої реакції, пошуками правильного рішення (робота авіадиспетчера й ін.);

· збільшує професійну працездатність на 10-14%.

Оцінка поточного стану організму повинна проводитися в системі, що включає різний ступінь глибини лікарсько-педагогічного обстеження й з певною періодичністю. Зокрема , у такій системі повинні бути передбачені:

1. Самоконтроль;

2. Періодичний контроль (;

3. Поточний контроль, проведений постійно самим;

4. Етапний контроль, проведений приблизно два рази в рік.