Хіміопрофілактика.

Під хіміопрофілактикою розуміють призначення протитуберкульозних препаратів здоровим людям, у яких є підвищений ризик зараження і захворювання на туберкульоз.

Розрізняють первинну і вторинну хіміопрофілактику.

Первинна хіміопрофілактика проводиться неінфікованим дітям і підліткам з вогнищ туберкульозної інфекції для попередження зараження і захворювання туберкульозом.

Вторинна хіміопрофілактика проводиться з метою попередження розвитку захворювання на туберкульоз раніше інфікованих осіб. Вторинну хіміопрофілактику у осіб, що раніше перенесли туберкульоз, називають ще протирецидивним лікуванням і проводять її для профілактики загострень туберкульозного процесу.

Хіміопрофілактиці підлягають:

- діти, підлітки й дорослі із сімейних і квартирних контактів з бактеріовиділювачем та з сімейного контакту з хворим активним туберкульозом легень;

- діти, підлітки й особи молодого віку до 30 років з віражем туберкулінової реакції, обумовленим інфікуванням, себто вперше інфіковані туберкульозом;

- особи із стійкими гіперергічними реакціями на туберкулін (інфільтрат 17 мм і більше на пробу Манту з 2 ТО ППД-Л).

- новонароджені, які прищеплені у пологовому будинку вакциною БЦЖ, але народилися від хворих на туберкульоз матерів, у яких ця недуга не була своєчасно виявлена і якщо хворі матері годували немовлят грудним молоком;

- особи, що мають сліди раніше перенесеного туберкульозу, при наявності у них несприятливих факторів (гострі захворювання, хірургічні втручання, травми, вагітність тощо), що здатні спровокувати загострення туберкульозу;

- особи, раніше ліковані від туберкульозу, у котрих є великі залишкові зміни в легенях і знаходяться епідеміологічно небезпечному оточенні;

- особи із посттуберкульозними змінами, які мають супутні захворювання (цукровий діабет, колагенози, силікоз, саркоїдоз, виразкова хвороба харчового каналу, оперовані на шлунку тощо), котрі самі собою або лікування котрих, наприклад, глюкокортико­стероїдами, може спричинити загострення туберкульозу;

- в певних епідеміологічних умовах хіміопрофілактику можна проводити й іншим групам населення, неблагополучним щодо туберкульозу.

Перед призначенням хіміопрофілактики всім особам проводиться комплексне обстеження на виявлення активних проявів туберкульозу в умовах диспансеру або амбулаторно. Обстеження включає оцінку загального стану, стану шкіри та підшкірної клітковини, периферійних лімфатичних вузлів (огляд, пальпація), кісток і суглобів, органів черевної порожнини, очей; проводиться аналіз крові та сечі.

Рентгенологічне обстеження легень здійснюється при допомозі рентгенографії (прямої та бокової). При підозрі на патологічні зміни в легенях виконуються томограми відповідних відділів і межистіння. Проводяться й інші методи обстеження в показаних випадках, наприклад, імунологічні, біохімічні методи. В протитуберкульозному диспансері повторюється визначення чутливості до туберкуліну. Для цього проводиться проба Манту з 2 ТО.

Хіміопрофілактику проводять одним або кількома антимікобактеріаль­ними препаратами. Для проведення хіміопрофілактики рекомендуються хіміопрепарати групи гідразиду ізонікотинової кислоти – ГІНК (ізоніазид з розрахунку 8-10 мг на 1 кг маси тіла на добу), нерідко у поєднанні з такими препаратами як рифампіцин, піразинамід, етамбутол та ін., які забезпечують високий бактеріостатичний ефект, гальмують розмноження типових та ати­пових мікобактерій. Для цих цілей рекомендується також новий вітчизняний хіміопрепарат флуренізид.

Захисна дія цих препаратів триває протягом декількох місяців після припинення курсу лікування. Добова доза препарату звичайно дається на один прийом, ранком перед їдою. Якщо з якоїсь причини медикамент ранком не прийнятий, це треба зробити ввечері. Через 20-30 хвилин після прийому препарату призначають комплекс вітамінів з обов’язковим включенням вітаміну В₆ (30-50 мг/в день) і вітаміну С.

Препарати для амбулаторної хіміопрофілактики видаються на два тижні. Для контролю за прийомом препаратів ГІНК розроблена нафтохінонова проба, яка дозволяє виявляти продукти метаболізму ізоніазиду в сечі шляхом додавання до сечі нафтохінону. Позитивною проба вважається при зміні кольору сечі під впливом нафтохінону. Це означає, що дана особа прий­мала препарати ГІНК. В умовах села раціональніше проводити хіміопрофілактику школярам в школі чи інтернаті.

Безперервний курс хіміопрофілактики триває не менше 2-3 місяців, інколи до 6 міс. Його повторюють двічі на рік. Після закінчення курсу хіміопрофілактики проводять повторне обстеження. Аналогічне обстеження проводяться через 6 міс. від початку хіміопрофілактики і через рік. Такий режим обстеження застосовується до осіб, які взяті на облік з причини первинного інфікування і з підвищеною чутливістю до туберкуліну. Особи з контактів з хворими на туберкульоз обстежуються кожні 3 місяці протягом всього часу спостереження за вогнищем.

При виявленні вогнища інфекції бактеріовиділювача негайно ізолюють шляхом направлення в стаціонар. Після детального клінічного обстеження приступають до проведення хіміопрофілактики контактним особам. Неінфікованим, як уже було сказано, проводиться курс первинної хіміопрофілактики. Якщо після закінчення курсу хіміопрофілактики туберкулінової проби у дітей, що проживають в туберкульозних вогнищах, залишаються від’ємними, їх щеплять проти туберкульозу вакциною БЦЖ. Інфікованим контактам з метою попередження у них розвитку клінічно виражених форм туберкульозу проводиться вторинна хіміопрофілактика. Для хіміопрофілак­тики призначають ізоніазид в дозі 0,3 г в один прийом і для дітей – 0,001 г/кг. Препарати ГІНК не слід застосовувати після імунізації, оскільки вони пригні­чують розвиток імунітету. Тому інтервал між щепленням БЦЖ і початком курсу хіміопрофілактики повинен складати не менше 2-х місяців.

В вогнищах туберкульозної інфекції хіміопрофілактики дітям, підліткам і дорослим проводяться 2 рази на рік на протязі 3-х місяців, бажано весною, на протязі всього періоду контакту, а також на протязі 2-х років після його припинення (виздоровлення, виїзд, смерть бактеріовиділювача).

Дітям з контакту з хворим активним туберкульозом (без виділення МБТ) допускається проведення одного курсу хіміопрофілактики на рік терміном 3 місяці на протязі 1-2 років. При віражі туберкулінових проб у дітей і підлітків – одноразовий курс хіміопрофілактики. При збереженні гіперергії призначається другий курс хіміопро­філактики на протязі 3-х місяців. Хіміопрофілактику в дитячому та підлітковому віці бажано проводити в умовах спеціалізованих протитуберкульозних установ (санаторні дитячі ясла і садки, школи-інтернати санаторного типу, тубсанаторії), при туберку­ліновому віражі – в дитячих туберкульозних стаціонарах. Можна рекомендувати проведення хіміопрофілактики дітям в амбулаторних умовах, але при контролі за регулярністю прийому препаратів ГІНК.

В сучасних умовах необхідне впровадження в клінічну практику короткотривалих стандартизованих режимів хіміотерапії, запропонованих ВООЗ з можливістю корекції їх у кожному конкретному випадку залежно від індивідууму й особливостей патології, впровадження централізованого контролю за диспансерними контингентами, у тому числі тим, яким показана хіміопрофілактика, й забезпечення її контрольованості.