При катарально-гнійних ендометритах для санації матки застосовують протиметритні препарати.

Мікрофлора, що спричиняє гнійні ендометрити, неоднорідна за якісним і кількісним складом. Вона представлена стафілококами, стрептококами, протеєм, ешерихіями, псевдомонадами, сальмонелами, хламідіями, кишковоео паличкою, а в більшості випадків вони представляють бактеріальну асоціацію. Тому в складі протиметричних препаратів наявні антибіотики широкого спектру дії сукупно із сульфаніламідами та нітрофуранами.

Мікрофлора, що спричиняє ендометрити, високочутлива до напівсинтетичних препаратів пеніциліну - амоксициліну, кламоксилу, дибензилетиденді-амінової та прокаїнової солей бензилпеніциліну. Високоефективні препарати цефалоспоринів і фторхіно-лону. До них у бактерій повільно настає резистентність. Ці антибіотики діють згубно на псевдомонади та мікроскопічні гриби, що часто ускладнюють ендометрити. Не втратила мікрофлора чутливості до неоміцину, гентаміцину, хлорамфеніколу. Ці препарати входять до складу протиметритних препаратів.

Для розширення спектру антимікробної дії в препаратах, що застосовують для лікування при ендометритах, наявні два і більше антибіотики. В препаратах аніклокс і метрисан наявний ампіцилін і кло-ксацилін. Гінобіотик містить неоміцин і окситетра-циклін, нестерпен - неоміцин і дигідрострептомі-цин, анометрин і трицилін містить одну із солей бензилпеніциліну і дигідрострептоміцин.

Високу ефективність при ендометритах проявляють препарати, що містять антибіотики сукупно із сульфаніламідами. Антиметрит містить дибензилетиленді-амінову сіль бензилпеніциліну, дигідрострептоміцин, сульфадимезин і метіфен. До складу препарату табле гель входить неоміцин, тетрациклін, сульфадимезин.

При ендометритах, що спричинені мікрофлорою, малочутливих до антибіотиків застосовують препарати, що містять антибіотики сукупно з нітрофура-новими препаратами - піноутворюючі маткові таблетки, що містять антибіотик дибіоміцин та нітро-фуран фуразолідон. Нітвісол, дезоксифур, нефу-ран - це комплексні препарати антибіотиків і ніт-рофуранів.

При ендометритах, що спричинені бактеріальною асоціацією з наявністю хламщш, застосовують супозиторії хламіциду або метрофлоксу.

При наявності в матці бактеріальної асоціації, в якій переважають бактерії, малочутливі до антибіотиків і сульфаніламідів, застосовують азокаприн, триазол, неовагіналь. Це комплексні препарати, що містять антибіотики та препарати групи нітроміда-золу (триазол або родовет), які спричиняють загибель найпростіших.

При ураженні матки мікроскопічними грибами застосовують препарат нітвілсол. Поряд з антибіотиками антимікробної дії він містить ністатин - препарат з вираженою фунгіцидною дією.

При катаральних ендометритах, застосовують біосан. Це бактеріальний препарат, що містить лак-тобацили. При введенні в матку вони затримують розвиток патогенної мікрофлори.

Після видалення ексудату в матку вводять про-тиметритні лініменти, емульсії або супозиторії. Для

їх приготування використовують жирову основу рослинну або вазелінову олію чи риб'ячий жир. Жирова основа рівномірно розподіляється по поверхні слизової оболонки і створює плівку, яка захищає епітелій від подразнюючої дії продуктів запалення, затримує контамінацію мікрофлори у слизову оболонку та забезпечує тривалу дію хіміотерапевтичних препаратів.

Соняшникова олія, яку застосовують для виготовлення лініментів, дорога. При зберіганні препарату під впливом світла і кисню олія окислюється та розщеплюється мікрофлорою. Продукти окислення олії інактивують лікарську речовину, що розчинена в олії, та подразнюють слизову оболонку матки. Тому термін придатності препаратів, виготовлених на соняшниковій олії, менший, ніж препаратів, що виготовлені на вазеліновій або силіконовій олії. Мінеральні масла біологічно інертні та мають високу в'язкість. Для забезпечення стабільності лініментів та надання їм необхідної консистенції і в'язкості до складу препаратів включають емульгатори - бджолиний віск або алюмінію моностеарат.

При виготовленні супозиторіїв як формоутворю-ючу основу беруть м'яку (желатин) або тверду (парафін чи гідрогенізований жир) основу. Вона придає супозиторіям відповідну щільність. Якщо шийка матки відкрита недостатньо, супозіторії вводять з відповідним зусиллям. У таких випадках застосовують препарати, що виготовлені на твердій основі, а при сухості родових шляхів перед введенням супозиторіїв у матку вводять 100-150 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Для лікування при ендометритах ефективні піноутворюючі таблетки. Вони містять антимікробні препарати (антибіотики, сульфаніламіди або нітро-фурани), піноутворюючу речовину та формоутворю-ючу основу. У матці при контакті з ексудатом таблетка упродовж 30-60 хв. розпадається. За цих умов звільняється вугільна кислота, яка створює піну, що рівномірно покриває слизову оболонку і забезпечує контакт антисептика з бактеріальною мікрофлорою та механічно очищає матку від ексудату. У формі таблеток випускають гінобіотик, антисепт Дутеро-дек. Щоб пришвидшити видалення ексудату, до складу таблеток екзутер, гістерон, метримакс, йод-глікол включають карбахолін, що посилює скорочення матки. У таблетках дезоксифур цю функцію виконує окситоцин. У препараті рігмет міститься гідрокортизону ацетат, що діє протизапально, а в антисепті Д - декаметоксин, в азокаптрині - триазин. У складі септиметрину. спумосану, піноутворюючих маткових свічках наявна борна або цитринова кислоти. В інтерфероні, іхглюкавіті, сульфагіні наявні вітаміни А і Е. Вони активізують регенерацію епітелію слизової оболонки матки.

Запорукою успішного лікування при ендометритах є вибір оптимального препарату 3 урахуванням етіології та патогенезу хвороби.