Тектонічні тріщини

Тектонічні тріщини належать до числа найбільш поширених серед усіх відзначених розривів подібного типу. Вони породжуються деформаціями, що викликаються ендогенними процесами, а також ротаційними силами та припливно-відпливними явищами земної кори. При цьому формуються вони переважно в епізоні й представлені, головним чином, тріщинами сколювання та відриву.

Рис. 3.2.2. Тріщини сколювання (а) та відриву (б)

Тріщини сколювання. Такі розриви завжди мають плоску і в деяких випадках навіть пришліфовану поверхню (рис. 3.2.2, а). Відповідні їм поверхні часто несуть борозни, штрихи, а також дзеркала ковзання. При цьому на останніх іноді розвинено дуже тонкі (мікронні) плівки серициту, хлориту, гематиту та інших низькотемпературних шаруватих мінералів. Напрямок простягання і гострокутного закінчення відзначених борозен, штрихів, смуг дзеркал завжди показує на напрямок зміщення по поверхні сколювання.

Тріщини відриву.Такі тріщинимають нерівну, мікрорельєфну поверхню (рис.3.2.2, б). Вони відносно швидко виклинюються по простяганню і падінню. У деяких випадках заповнені жильним матеріалом.

Серед розривів цього типу іноді мають місце тріщини з полум'яноподібною поверхнею. Вони, як правило, проявлені в пухких відкладах та на шийках будин. Їх, як уже відзначалося, називають тріщинами розтягу.

Крім відзначених двох головних типів тектонічних тріщин, часто розвинено їх гібридні різновиди – відриву-сколювання. Виникнення таких гібридів обумовлено зміною в часі розтягання зсувним зміщенням, або навпаки. При подібних змінах первинний мікрорельєф тріщин відриву руйнується і згладжується. Унаслідок цього з'являється дуже тонкий (шириною до десятих часток міліметрів) мікрошов, складений продуктами мікроруйнування і стирання порід.

Тектонічні тріщини всіх розглянутих вище типів у дислокаційних структурах займають певне фіксоване положення та мають у них певну переважну орієнтацію. Спеціально ці особливості розповсюдження тріщин розглядаються нижче при висвітленні складчастих і розривних структур. Тому в даному розділі обмежимося ознайомленням із деякими характеристиками тріщин даного типу (та іншихтипів, розглянутих вище) за показниками інтенсивності та відносної просторової орієнтації.

Прийнято вважати, що тектонічні тріщини сколювання виникають безпосередньо при деформації зсуву. І лише згодом відбувається утворення тріщин відриву. Згідно з думкою В.В.Білоусова, тріщини сколювання утворюються внаслідок появи дрібних зародкових поверхонь ковзання, паралельних площині головних дотичних напружень. Зі зростанням ковзання ці тріщинки об'єднуються в одну більшу тріщину, по котрій відбувається більш значне переміщення, ніж по окремих тріщинках. Тріщини відриву при цьому формуються як оперені відносно тріщин сколювання. Таке співвідношення тріщин підтверджується експериментами (Е.Хіллс та ін.). Але треба зазначити, що ряд інших експериментальних даних та прямих досліджень на геологічних об'єктах засвідчили, що тектонічні тріщини відриву часто утворюються незалежно від сколювання або одночасно з ним.

М.В.Гзовський в 1956 р. експериментально довів, що деякі розривні зміщення виникають шляхом об'єднання кулісоподібних тріщин в єдиний складнопобудований шов.

Тектонічні тріщини всіх типів можуть бути: 1) закритими і відкритими та 2) мінералізованими і немінералізованими.

Закриті й відкриті тріщини. У закритих тріщин стінки блочків завжди зімкнуті, а у відкритих, навпаки, розімкнуті, тобто розташовані на певній відстані між собою. Тріщини другого типу зустрічаються тільки біля поверхні. Серед них абсолютно превалюють тріщини відриву, або тріщини сколювання, які ускладнені відривом.

Мінералізовані й немінералізовані тріщини. До мінералізованих тріщин відносяться ті розриви, котрі виповнені жильним матеріалом або біля поверхонь котрих відбулося мінеральне, головним чином, метасоматичне заміщення породи. Ширина таких тріщин-жил коливається від десятих часток міліметрів до перших і більше сантиметрів. Немінералізовані тріщини, звичайно, ніякого заповнення не несуть. Їх часто називаю "сухими".

Розміри тріщин.Тріщини характеризуються певною довжиною за простяганням та падінням. Величина такої довжини є прямим показником масштабів розривної деформації: чим довше тріщина, тим більшою була така деформація. За відносною довжиною тріщин, крім того, визначають їх порядки (ранги). Але при цьому враховують те, що тріщини відриву завжди коротше рівних їм за рангом тріщин сколювання.

Елементи залягання тріщин заміряють по одній зі стінок утворених ними блочків.