Тіла анатектичних гранітоїдів

Анатектичні гранітоїди виникають при повному чи майже повному розплавленні (анатексисі; термін походить від гр. слів "тексіс" – плавлення та "ана" – вищий ступінь) гірських порід на місці. Найчастіше вони представлені гранітами, гранодіоритами та діоритами, які за своїми мінеральними та текстурно-структурними особливостями подібні (їх іноді взагалі неможливо відрізнити) аналогічним інтрузивним породам. Припускається, що утворення таких гранітоїдів ініціюється загальним просочуванням мігми (розплавленої маси) чи впливом на метаморфічні породи еманацій (гарячих відокремлених флюїдів від так званої абісальної (глибинної) переважно основної магми. Деякі дослідники вважають, що анатексис може являти собою результат спільної дії перекристалізації, метасоматозу (хімічного заміщення у твердій фазі) і метаморфічної диференціації (перерозподілу матеріалу), а також часткового розплавлення на місці.

Можливість прояву анатексису при ультраметаморфізмі доведено експериментально Вінклером (1969). Він експериментально довів, що температура початку анатектичного гранітоутворення знаходиться в межах 665–740° С при тиску 2000 бар для порід, що складаються з кварцу, плагіоклазу і мінералів, які містять калій. Таким за хімічним складом породам, як відомо, відповідають глини. Причому температура їх плавлення зменшується при збільшенні вмісту води.

Рис. 2.5.5. Анатектичний масив біля Харнішвальда (за К.Менертом, 1971). Уздовж контакту проявлено дифузію речовини масиву у вмісні породи. 1, 2 – вмісні породи (1 – парагнейси, 2 – ортогнейси), 3 – анатектичні граніти (розмірами точок відзначено стадійність та інтенсивність анатексису), 4 – жильні тіла аплітоїдних гранітів

Розплавлення на місці магматичних порід кислого складу називається палінгенезом.

Тіла анатектичних гранітоїдів відрізняються від аналогічних утворень інтрузивного походження за наступними ознаками.

1. Для тіл анатектичних гранітоїдів у плані характерна форма типу "масляної плями" (рис. 2.5.5).

2. Такі тіла ніколи не супроводжуються роговиками.

3. Контакти таких тіл із вмісними породами бувають різкі, але все ж таки найчастіше поступові, які часто супроводжуються мігматизацією (рис. 2.5.6).

Рис. 2.5.6. "Розмазаний" контакт анатектичного граніту біля Шварцвальду: 1 – продукт повного розплавлення, 2 – продукт часткового розплавлення з парагнейсом крупного включення (3) (за К.Менертом, 1971)

4. У внутрішній частині тіл даного типу, як правило, зберігаються скіаліти – острівцеві залишки зміненої палеосоми та гніздоподібні відокремлення меланосоми.

5. Склад і структурні особливості анатектичних гранітоїдів у межах відповідних їм тіл дуже мінливий: для них звичайними є переходи від пегматитів і аплітів до нормальних за структурою гранітів (чи інших їм подібних порід).

6. У складі анатектичних гранітоїдів можуть бути присутні високобаричні мінерали (гранати тощо), які не властиві інтрузивним гранітоїдам.

7. Як правило, внутрішня будова анатектичних гранітоїдів ускладнена багаторазовими метасоматичними накладеннями і в тому числі порфіробластезом.

8. Для агматоїдних порід, якщо вони не деформовані, характерні ізотропні структури, а у випадках, якщо розвинена смугастість, – відсутні орієнтовані структури.

К.Менерт (1971) відзначає ще одну, на його погляд, дуже важливу особливість внутрішньої будови масивів анатектичних гранітоїдів – присутність у них так званих турбулентних структур незалежної течії.

Анатектичні гранітоїди на геологічних картах виділяються як самостійні тіла. Вік складених ними тіл визначається за тими ж принципами, що й інтрузивних гранітоїдів. Їм надається індексація, яка відображає склад, вік та приналежність до певного комплексу чи метаморфічній світі, серії.