ФАРМАКОЛОГИЯ
для визначення кількісних характеристик пластичних деформацій гірських порід
 |
Поняття про еліпсоїд деформації було введено Г.Беккером у 1893 р. на основі уявлення про перетворення кулі при деформації на дво- або тривісний еліпсоїд. Відхилення розміру осей еліпсоїда від розміру осей первинної кулі відповідає величині деформації вздовж його головних осей (а, в, с). У напрямку максимального стиснення розташовується найменша вісь такого еліпсоїда – с, а в напрямку максимального розтягання – найбільша, а (рис. 1.2.11).
Рис. 1.2.11. Еліпсоїд напружень-деформації (пояснення в тексті)
Еліпсоїд напружень.При пружній деформації з основними осями еліпсоїда збігаються напрямки векторів головних нормальних напружень. Зокрема, вісь деформації а співпадає з головними напруженнями максимального розтягання, а вісь с – з максимальним напруженням стиснення. Вісь в займає проміжне положення. Що ж стосується найбільших дотичних напружень у такому еліпсоїді, то вони знаходяться у двох кругових перетинах, які утворюють кут (j) із віссю стиснення. При пружній деформації цей кут теоретично дорівнює 45°.
Подібний еліпсоїд називають еліпсоїдом нормальних напружень чи просто напружень.
Формально еліпсоїд напружень демонструє співвідношення напружень і деформації. Але його використання для визначення кількісних залежностей напружень від величини деформації чи, навпаки, в геологічних середовищах носить обмежений характер. Справа в тому, що він моделює ідеальні пружні деформації гомогенного (однорідного за всіма показниками) середовища, які керуються законом Гука. Реальні деформації тіл у природних умовах далеко не завжди відповідають пружним. Тому подібний еліпсоїд більш-менш коректно можна використовувати тільки для визначення кількісних характеристик деформацій тих середовищ (ділянок земної кори), властивості котрих наближаються до пружних.
У середовищах з низькою межею текучості еліпсоїд деформації використовують тільки як модель, котра демонструє кількісні характеристики зміни форми тіла при деформації розтягання–стиснення та простого зсуву. При цьому використовуються моделі еліпсоїдів видовження–скорочення (розтягання–стиснення) та обертання.
Модель еліпсоїда видовження–скорочення (розтягання–стиснення).Така модель класично була використана Е.Клоосом (1958) для аналізу складчастих дислокацій на прикладі деформованих оолітів. Цей дослідник до оолітів відносить породи, які складається з ооїдів – дрібних (розміром від 1,2 до 0,33 мм) тіл сферичної чи еліпсоїдальної форми, які виникли в результаті росту від центра до периферії. Ооїди володіють або радіальною структурою, або складаються з концентричних шарів.
Деформовані ооїди у відзначених породах мають форму тривісного еліпсоїда (рис. 1.2.12), який у системі структурних координат характеризується нерівністю: а>b>c. Вісь a при цьому характеризує максимальне видовження ооїдів, вісь c – навпаки, максимальне їх стиснення. При цьому перша вісь збігається з напрямком тектонічного транспортування (течії) матеріалу. Що ж стосується осі b, то вважається, що в складчастих структурах вона паралельна шарніру складки.
Є.Клоос вважав, що деформовані ооїди не є еліпсоїдами деформації, тому що вони не володіють однорідною будовою і деформуються пластично з перебільшенням межі пружності. З його позиції, ооїди демонструють лише ступені деформованості й напрямок течії.
| |
Визначення величини розтягання та стиснення виконується за наступними формулами:
1) максимальне розтягання – a×100%/r
2) максимальне стиснення – c×100%/r,
де r – радіус первинної фігури, а a,b, c – півосі еліпсоїда. При цьому радіус вираховується за формулою
r3=abc.
Рис. 1.2.12. Приклади деформації (б – слабкої і в – сильної) ооїдів порівняно з недеформованими їх аналогами (а) (за Е.Клоосом, 1958)
За якістю тензодатчиків, крім ооїдів, використовують будь-які інші геологічні тіла, первинна форма котрих більш-менш близька до круглої або ізометричної. До таких тіл, наприклад, належать мигдалини та "подушки" у вулканічних породах, більш-менш ізометричні ксеноліти, зерна і агрегати зерен, порфірові виділення та порфіробласти в кристалічних магматичних та метасоматичних породах, галька, рештки фауни та флори в осадових породах та багато інших подібних за формою мезо- та мікротіл.
В усіх відзначених випадках задача з визначення ступенів деформації коректно розв'язується лише в тому випадку, коли в'язкість відзначених включень не відрізняється або близька до в'язкості матриці, в якій вони знаходяться. В інших випадках деформація
Модель еліпсоїда обертання. Подібна модель, звичайно, використовується для вивчення кількісних характеристик простого зсуву. Є.І.Паталаха (1981) використав цю модель для визначення ступенів деформованості порід при кліважній течії, котра якнайближче відповідає моделі відзначеного зсуву (рис. І.2.13).
Рис. 1.2.13. Аналіз зсувної деформації на прикладі двовісної моделі еліпсоїда обертання (досліджується квадрат та вписане в нього коло). Пояснення в тексті
Якщо в тілі, що зазнає однорідної плоскої деформації, виділити квадрат та вписане в нього коло радіусом r з осями а і с, які відповідають осям розтягу та стиснення й на початку орієнтуютьсяпід кутами 45° до площини зсуву (максимальних дотичних напружень), зсув приведе до перетворення цього квадрата на трапецію (ромб), а коло – в еліпс з осями a>c. При зростанні деформації вісь а поступово видовжується, а вісь с, навпаки, скорочується. Крім того, обидві осі змінюють свою орієнтацію, обертаючись у напрямку зсуву. Відносні розміри цих осей та значення кутів b (кут між віссю а і площиною течії) та g (кут зсуву,між гранями квадрата та ромба) характеризують величину деформації.
Згідно з цією моделлю визначають компоненти деформації (e) еліпсоїда по напрямках кожної осі за формулами:
ea=(a-d)/d, ec=(c-d)/d.
Дані за кількісними характеристиками зсувної деформації, розраховані на прикладі цієї моделі, наведено в шкалі тектонофацій (див табл. 3.4.1).
ФАРМАКОЛОГИЯ
Настоящий учебник написан авторским коллективом кафедры фармакологии фармацевтического факультета Московской медицинской академии им. И.М. Сеченова в соответствии с заказом Министерства здравоохранения Российской Федерации.
Впервые учебник по фармакологии для студентов фармацевтических институтов был написан профессором М.П. Николаевым еще в 1942 г. (переиздан в 1948 г.). В этом учебнике особое внимание уделялось химическому строению лекарственных веществ и связи химической структуры с фармакологической активностью. В учебнике были затронуты вопросы биологической оценки качества лекарственных веществ и сроков их хранения. Впервые были освещены вопросы зависимости действия лекарственных веществ от состояния организма (патология печени, почек, воспалительный процесс и т.д.). В учебнике М.П. Николаева была представлена четкая фармакологическая классификация лекарственных средств по группам в соответствии с их преимущественным действием на определенные физиологические системы.
Затем по такому же плану были изданы учебники Г.Н. Першина и Е.И. Гвоздевой (1961 и 1967 гг.).
В дальнейшем (1977 и 1991 гг.) создание учебников по фармакологии для провизоров продолжил ученик М.П. Николаева, академик РАЕН, заслуженный деятель науки РФ, доктор медицинских наук, профессор А.Н. Кудрин, который впервые ввел в учебник элементы патофизиологии, а также принципы и правила рационального использования лекарственных средств с учетом времени приема пищи и биологических ритмов организма (хронофармакология). Большое внимание в учебнике уделялось сравнительной оценке препаратов по фармакокинетическим и фармакодинамическим параметрам, что явилось фундаментом для обоснованной замены одного препарата на другой провизором.
Авторский коллектив продолжил традиции написания учебников по фармакологии для провизоров с учетом современных требований к их подготовке и нового обширного материала по фармакологии, появившегося за последние годы.
Современная фармакология развивается чрезвычайно динамично. В последние годы появились новые фармакологические группы лекарственных средств, внедряются новые биотехнологические процессы получения лекарственных препаратов. Использование новых лекарственных форм позволяет оптимизировать применение уже известных лекарственных веществ.
Задачи, значение и положение предмета фармакологии в фармацевтических и медицинских учебных заведениях существенно различаются, что нашло отражение в учебнике по фармакологии для провизоров.
При изложении вопросов фармакологии для провизоров учитывалось, что в системе высшего фармацевтического образования этот предмет является специальностью, которая связывает все фармацевтические дисциплины с теоретической и практической медициной.
Провизоры имеют дело со всем арсеналом лекарственных препаратов, используемых для лечения и профилактики различных заболеваний. В связи с этим им необходимы знания различных медицинских дисциплин и, в особенности, патологии и фармакотерапии.
В учебнике при рассмотрении вопросов частной фармакологии в каждой главе содержатся сведения об этиологии, патогенезе и клинических проявлениях соответствующих нозологических форм.
В учебнике содержатся сведения об основных фармакологических свойствах лекарственных препаратов (классификация, химическая структура, фармакоки-нетика, фармакодинамика, показания и противопоказания к применению, побочные эффекты, нежелательное взаимодействие между лекарственными средствами, формы выпуска и информация для пациентов).
Учебник полностью отвечает программе по фармакологии 2002 г. и предназначен для самостоятельной подготовки студентов к практическим занятиям.
При завершении изучения курса фармакологии студент должен уметь:
1. Ориентироваться в номенклатуре лекарственных средств, распределять препараты по химическим, фармакологическим и фармакотерапевтическим группам.
2. Определять международные непатентованные и коммерческие названия, аргументировать возможность замены отсутствующего препаратав на другой с аналогичной фармакологической активностью.
3. Контролировать правильность выписывания рецепта и корректировать его.
4. Пользоваться справочной литературой по лекарственным средствам, владеть составлением и передачей фармацевтической информации для врачей и населения.
5. Информировать население о рациональном приеме лекарственных средств и обращении с ними, о вреде токсикомании и наркомании.
Авторы рассчитывают на дружескую критику и пожелания провизоров и фармакологов.
Авторский коллектив
Дата добавления: 2015-04-07; просмотров: 748;