Загальні уявлення про природні деформації та в'язку течію

Возможно, развивается из меланоцитов мозговых оболочек. Может распространяться по ликворным путям. Иногда может метастазировать за пределы ЦНС, вызывая системные mts³⁵¹.

Пик встречаемости этих опухолей приходится на 4-ую декаду (сравни с 7-ой декадой, что характерно для первичных кожных меланом)³⁵².

Загальні уявлення про природні деформації та в'язку течію

Будь-яка зміна первинних форм залягання гірських порід й у тому числі формування складчастих форм і розломів у природних умовах зумовлюються деформаціями, а також своєрідною в'язкою течією гірських порід.

Деформація(deformatio – спотворення)– це зміна взаємного розташування частинок геологічного тіла в супроводі зміни його об'єму чи форми, або одночасно об'єму і форми.

1.2.1. Природні фактори деформацій

Деформації в природних умовах здійснюються в силових полях, що зумовлюються: 1) тектонічними процесами, 2) природною гравітацією, 3) ударними та вибуховими явищами, 4) зміною температурного режиму земної кори та пов'язаним з нею розігрівом або остиганням гірських порід, 5) фазовими переходами речовини, 6) діагенезом осадових порід, 7) гідратацією та дегідратацією порід і мінералів, а також багатьма іншими менш впливовими факторами.

У числі тектонічних процесів, які спричиняють деформацію, можна відзначити: 1) стиснення та розтягання земної кори та окремих її ділянок, які викликаються зміною ротаційного режиму та припливно-відпливними явищами; 2) глибинними процесами у надрах Землі (речовинною диференціацією та горизонтальною й вертикальною конвекцією мантійної речовини й пов'язаними з цими явищами дрейфом літосферних плит і зміщенням великих блоків земної кори; субдукцією (зануренням), обдукцією (насуванням) та колізією (зіткненням) літосферних плит; 3) локальним стисненням та розтяганням окремих ділянок земної кори, які викликаються завойовуванням магмою геологічного простору та діапіризмом різних типів, 4) зміною навантажень на земну кору у зв'язку з накопиченням або денудацією осадових та магматичних товщ та зумовленою такою зміною ізостазією.

Деформації, викликані гравітацією, мають взагалі універсальний характер для земної кори, бо гірські породи в будь-якій її частині зазнають силу тяжіння. Крім того, цей фактор породжує деформації внаслідок гравітаційної нестійкості порід на схилах та дії густинної інверсії (спливання відносно легких пластичних мас) у надрах.

Ударні та вибухові явища спричинюють деформації при падінні на поверхню Землі метеоритів і експлозивних та їм подібних виверженнях у надрах.

Зміна температурного режиму земної кори в природних умовах приводить до збільшення або зменшення об'єму геологічних тіл. Дія температурного фактора перш за все зумовлюється звільненням теплової енергії при розпаді радіоактивних елементів, а також речовинною диференціацією Землі, флюїдно-тепловими потоками в літосфері, локальним розігрівом гірських порід при дії на них магматичних розплавів та гідротермальних розчинів. Крім того, нагрівання чи охолодження порід викликається зануренням осадових та вулканогенних товщ в область високих ізотерм, чи навпаки, підняттям цих товщ в область низьких ізотерм. Крім зазначеного, деформації у зв'язку з температурним фактором ініціюються остиганням магматичних тіл.

Фазові переходи зумовлюють деформації шляхом зміни об'єму при плавленні порід та кристалізації розплавів, а також при мінеральних перетвореннях (фазових переходах) у твердій фазі при метаморфізмі. Класичним прикладом найбільш суттєвої зміни об'єму у твердій фазі є перехід базальтоїдів з густиною 3,2-3,3 г/см³ в еклогіти з густиною 4,2 г/см³.

Діагенезис на всіх стадіях супроводжується зменшенням пористості та ущільненням осадових порід, що, у свою чергу, приводить до зменшення об'єму, а отже, і деформації пластів, відповідних цим породам шарів.

Гідратація та дегідратація також приводять до збільшення або зменшення об'єму порід. Подібні зміни, наприклад, виникають при переході ангідриту в гіпс чи навпаки, а також при водонасиченні чи збезводненні глинистих мінералів та складених цими мінералами порід.

1.2.2. Напруження та напружений стан геологічного середовища

При дії зовнішніх навантажень у тілах по всьому їх об'єму чи на окремих їх ділянках виникають пружні сили, котрі, власне, і спричиняють деформацію. Але в суцільних середовищах, до яких відносяться і геологічне, тіла взаємодіють не в точці, а на певних площадках. Тому в механіці таких середовищ відзначені пружні сили розглядають як розподілені на певній площі. Останнім відповідають напруження (напруги) –сили пружності, які приходяться на певну площу. Такі напруження (s або t) визначаються за формулою:

s = Р/S,

де Р – сила, а S– площа. Вимірюються вони в ньютонах/м² – паскалях.

Напруження, як і сила, також являє собою вектор. Тому на кожній умовній площадці (S), якаорієнтована під певним кутом до напрямку вектора зовнішньої сили, завжди існує вектор повного напруження (р), який можна розкласти на вектори напружень нормальних (s) та дотичних (t) (рис. 1.2.1). Вектор повного напруження за напрямком збігається з вектором сили Р, тоді як вектор нормальних напружень перпендикулярний (нормальний) до відзначеної площадки, а вектор дотичних напружень паралельний цій площадці.

Рис. І.2.1. Схема розподілу повного (p) та нормального (s)