Сіро-коричневі грунти

Сіро-коричневі грунти– це недиференційовані оглинені карбонатні грунти з ізогумусовим малогумусним профілем. За будовою та властивостями є перехідними між коричневими грунтами та сіроземами.

Формуються в зоні сухих субтропічних степів. Уперше вони детально вивчені С.О.Захаровим під назвою бурих і каштанових. Дослідження І.М. Розанова показали, що сухостепові грунти субтропіків суттєво відрізняються від грунтів сухих степів суббореального поясу, тому він запропонував виділяти їх як особливий генетичний тип сіро-коричневих грунтів. Розповсюджені в Євразії, Африці, Північній Америці, межуючи як із сіроземами, так і з коричневими грунтами, займаючи площу ~32 млн. га. Клімат зони сухий субтропічний з короткою вологою зимою й довгим сухим спекотним літом, ТВР непромивний, сума опадів 250-520 мм на рік, Кз=0,4-0,6. Рельєф рівнинний, передгірський та низькогірський. Рослинність сухостепова ксерофітна трав'яниста й чагарникова, з ефемерами, солянками, полином. Грунтотворними породами служать відклади пролювіального, алювіального, елювіально-делювіального генезису, різноманітні за гранулометричним, мінералогічним та хімічним складом.

У зв'язку з особливостями умов грунтоутворення для генезису сіро-коричневих грунтів характерні такі ЕГП: а) слабка гуміфікація, висока мінералізація органічних залишків, тобто загальмований дерновий процес, б) інтенсивне внутрішньогрунтове вивітрювання мінералів; в) міграція карбонатів; г) слабка рубефікація. Тому грунти мають низький вміст гумусу, явне оглинення середньої частини профілю, сіре забарвлення з коричневим відтінком, значну потужність гумусованого профілю, горіхувато-грудкувату структуру, ілювіальний перерозподіл СаСО₃. Профіль грунту має наступну типову будову:

Нк –гумусовий, коричнево-сірий, суглинковий, грудкуватий або грудкувато-горіхуватий, потужністю 20-30 см;

НРкт –перехідний, оглинений, ущільнений, карбонати в вигляді плям або конкрецій, сірувато-коричневий, горіхувато-дрібно-брилистий, потужністю біля 50 см;

Pk(s) –порода, карбонатна, нерідко засолена.

Сіро-коричневі грунти володіють профілем, не диференційованим за вмістом SiО₂ та R₂O₃ Вміст гумусу незначний: 2-5% на цілині, гумусовий профіль потужний, Сгк:Сфк ~1, ЄП висока, особливо в перехідному оглиненому горизонті (35-40 мг-екв), в складі ввібраних основ переважає Са. Реакція всього профілю слаболужна, СНО збільшується вниз по профілю. Грунти диференційовані за кількістю мулу. Водно-фізичні властивості задовільні.

Лугово-сіро-коричневі грунти формуються в умовах кращого зволоження, наявні сліди оглеєння в материнській породі, підвищений вміст гумусу (4-6%).

Підтипи сіро-коричневих грунтів виділяються за ступенем гумусованості (в темних – 3-4,5%. звичайних – біля 3%, світлих – менше 2%).

Потенційна родючість сіро-коричневих грунтів досить висока, але_; землеробство обмежене нестачею вологи. Умови сприятливі для вирощування бавовни, винограду та інших цінних культур при зрошенні. На темних сіро-коричневих грунтах розвинуто також богарне землеробство з вирощуванням зернових і баштанних культур. У значній мірі ці грунти використовуються під пасовища. Необхідне внесення добрив, особливо азотних, фосфорних і молібденових.