Операції тактичного менеджменту

У світовій практиці реалізація тактичного менеджменту в сфері фінансово-економічної діяльності здійснюється через управління комплексом операцій.

Ці операції можна розподілити на такі основні групи:

· операції з депозитами і внесками;

· операції з кредитування;

· операції з іноземною валютою;

· комісійно-посередницькі операції.

Необхідною умовою будь-якої банківської діяльності є наявність достатнього обсягу грошових ресурсів. Складеними ресурсами банку є його власні засоби й засоби, притягнуті від інших юридичних і фізичних осіб.

Основою власних засобів банку є статутний фонд. У загальному обсязі банківських ресурсів власні ресурси складають незначну частину, що регламентується нормативними документами і не може бути менше визначеного рівня.

Для залучення банківських ресурсів використовують такі традиційні джерела:

· засоби державних і недержавних підприємств і організацій, що зберігаються на банківських рахунках;

· засоби бюджетних організацій;

· засоби фізичних осіб.

При сучасних умовах збільшується вплив на конкурентноздатність банку можливості збільшення ресурсної бази за рахунок залучення засобу населення, сумарні запаси яких станом на 2000 рік, по офіційним даним, перевищували 10 млрд дол. СІІІА.

Зростає також роль таких джерел залучення засобу:

· позички, отримані в НБУ й інших фінансово-кредитних заснуваннях;

· ресурси інших комерційних банків, що знаходяться на міжбанківських депозитних і кореспондентських рахунках;

· засоби, отримані від реалізації акцій, облігацій, векселів, депозитних сертифікатів і інших цінних паперів.

Пасивні операції використовують для мобілізації засобу. Унаслідок таких операцій, зміст яких незалежно від форм взаємодії з партнерами зводиться до одержання засобів у кредит, створюються додаткові ліквідні можливості фінансування активних операцій. У результаті змінюється структура пасиву банківського балансу, що вимагає постійного контролю й управління.

Основною задачею менеджменту пасивних операцій - залучення ресурсів для забезпечення активних операцій. Для проведення пасивних операцій необхідно постійне узгодження їх об'ємних, тимчасових і вартісних характеристик з поточними і прогнозованими активними операціями. З цією метою здійснюють постійний контроль за динамікою руху депозитних ресурсів. Плануючи депозитні й вкладні операції, менеджер повинен стежити, щоб резерви вільних грошей були мінімально припустимими.

Іншим важливим напрямком менеджменту є оптимізаціяі диференціація процентних ставок за депозитами і вкладними рахункамизалежно від термінів і інших характеристик внеску з метою забезпечення необхідного обсягу ресурсів при максимізації прибутку.

Приблизно із середини XX ст. відбулися значні зміни в способах управління структурою активів і пасивів. Унаслідок швидкої зміни розмірів процентних ставок і інтенсивної конкуренції за фонди банки стали приділяти підвищену увагу пошуку нових джерел ресурсів, а також моніторингу структури й вартості депозитів. Сучасним банкам необхідно структурувати джерела :

· використовувати ті джерела, що мінімізують витрати залучення засобу, унаслідок чого в розпорядженні банку залишається більше нових ресурсів для збільшення його прибутку й капіталу;

· вибирати оптимальні пропорції між величинами притягнутих засобів і капіталом.

Банк, що перенасичений фондами, але має незначні прибуткові напрямки їхнього використання, може зберегти свою депозитну ставку незмінною чи навіть знизити її, даючи конкурентам переваги із залученням засобів на грошовому ринку. З цього випливає, що:

1) власні засоби, депозити й внески служать для забезпечення кредитних і комісійно-посередницьких операцій;

2) структура притягнутих засобів — один із показників стабільності банку, регулювання структури — один з інструментів підвищення ефективності пасивних операцій;

3) до заходів щодо збільшення обсягу пасивів належать як прямі операції, пов'язані зі зростанням асортименту і якості послуг із залучення депозитів і внесків, так і широке диференціювання процентних ставок, що відповідають різним умовам внесків. Тактичний менеджмент припускає управління як ефективністю окремої операції, так і роботою відповідного відділу і банку взагалі.

У процесі розвитку управління пасивами доцільно застосовувати стратегію управління фондами, що переважає в банківській діяльності. Цей найбільш збалансований підхід щодо управління активами й пасивами, у межах якого виділяють такі ключові задачі:

1) для досягнення банком довго- і короткострокових цілей необхідно максимально контролювати обсяг, структуру, чи прибуток витрати активів і пасивів.

2) контроль за активами повинен відповідати контролю за пасивами так, щоб управління активами і пасивами було єдиним, оскільки лише ефективна координація дасть можливість максимізувати різницю (спред) між доходами банку за активами і витратами за емітованими зобов'язаннями;

3) витрати і доход складають дві сторони балансу — активну й пасивну. Політика банку повинна бути спрямована на те, щоб максимізувати доход і мінімізувати вартість банківських послуг.

Таким чином, традиційна точка зору про те, що весь дохід банк одержує від позичок і інвестицій, уступила місце розумінню того, що банк продає пакет фінансових послуг — кредити, заощадження, консалтинг (консультування) і ін., і ціна кожної з них повинна покрити витрати банку по її наданню.

Нині прийнято розглядати банківські портфелі активів і пасивів як єдине ціле, що визначає роль сукупного портфеля банку в досягненні загальних цілей — високого прибутку і прийнятного рівня ризику. Таке загальне управління активами й пасивами дає банку не тільки інструментарій для захисту депозитів і позичок від впливу змін циклів ділової активності і сезонних коливань, а і засобу для формування портфелів активів. Суть управління активами й пасивами банку складається в здійсненні заходів, що змінюють структуру балансу відповідно його стратегічним програмам. Основна мета управління активами й пасивами — максимізація чи стабілізація величини маржі банку (розходження між відсотковими надходженнями і відсотковими витратами) на прийнятному рівні ризику.

Якої би стратегії управління активами й пасивами не дотримував банк, у випадку надходження нових засобів перед ним неминуче виникає проблема розподілу нових фондів. У випадку залучення чи депозитів одержання кредитів виникає питання: тримати ці гроші як резерв для покриття майбутньої потреби в ліквідності, вкласти в нові позички і цінні папери погасити частину своїх зобов'язань.