INSTALL

Призначення: завантажує в пам'ять резидентні програми.

Синтаксис: INSTALL=[диск:][шлях] ім'я файлу

LASTDRIVE

Призначення: задає кількість логічних дисків.

Синтаксис: LASTDRIVE=m

Коментарі: вказується ім'я останнього можливого диска.

REM

Призначення: можливість уводити коментарі

SHELL

Призначення: починає виконання командного процесора (за замовчуванням COMMAND.COM).

Синтаксис: SHELL=[диск:][шлях] ім'я файлу

Коментарі: дозволяє використовувати обраний інтерпретатор або змінити оточення COMMAND.COM

Приклади: SHELL=\bin\newshell.com

SHELL=command.com /e:512

STACKS

Призначення: завдання зон пам'яті, використовуваної для внутрішніх управлінських цілей (апаратних переривань).

Коментарі: збільшення ресурсів стека зменшує доступну пам'ять.

Приклади: STACKS=8,512 - 8 стеков по 512 байт

SWITCHES

Призначення: визначає спеціальні опції в MS-DOS.

Синтаксис: SWITCHES=/W /K /N /F

Коментарі: W - для розширеного режиму Windows визначає, що файл WNA20.386 знаходиться не в кореневій директорії;

K- переключає розширену клавіатуру на звичайну;

N - забороняє використання F5, F8 для блокування стартових команд;

F - знімає двох секундну затримку при повідомленні Starting MS-DOS.

SET

Призначення: установлює змінні оточення.

Приклади: SET TEMP=C:\DOS\TMP

;

Призначення: на початку рядка позначає коментар.

?

Призначення: доручає MSDOS одержати підтвердження на читання поточної команди.

Коментарі: цей символ необхідно розміщувати безпосередньо перед знаком рівності.

Приклади: DOS?=HIGH

6. Пакетні файли

6.1. Для чого потрібний пакетний файл?

Вам, можливо, доводиться часто вводити ті самі послідовності команд для виконання якихось стандартних дій. Операційна система MS-DOS дозволяє помістити таку послідовність команд у спеціальний файл, так називаний командний файл, після чого всю ту послідовність команд можна виконувати простим введенням імені цього командного файлу. Помітимо, що немає необхідності вводити розширення імені командного файлу, хоча усі Ваші командні файли повинні мати розширення імені файлу .bat.

Операційна система виконує ці “пакети” Ваших команд так само, як якби Ви вводили їх із клавіатури. Ця процедура називається пакетною обробкою. Завдяки використанню командних файлів Вам досить ввести один командний рядок замість декількох. Власне кажучи Ви можете використовувати командні файли для створення власних команд.

Необхідно звернути увагу на наступні особливості командних файлів:

1) кожен командний файл повинний мати розширення .bat;

2) щоб виконати командний файл, необхідно ввести лише ім'я файлу без розширення;

3) в останньому рядку командного файлу можна вказати ім'я іншого командного файлу; це дозволяє виконувати один командний файл з іншого, коли перший буде виконаний;

4) у командному файлі можна використовувати будь-як символи перенапрямку (< > >> |);

5) на початку командного рядка в командному файлі можна вставляти спеціальний символ @, щоб запобігти ехо-відтворення цього рядка на екрані;

6) з декількох команд під тим самим ім'ям, ОС вибирає виконуваний файл із розширенням за наступним пріоритетом: .com, .exe, .bat (якщо мається два файли з такими розширеннями і потрібно виконати файл із расширением.bat, те необхідно помістити його в окремий каталог і разом із зовнішньою командою задати шлях доступу до неї).

Нижче приведений приклад пакетного файлу

REM Це файл з ім'ям NEWDISK.BAT

REM (повинне бути записане розширення ".ВАТ")

PAUSE Уставте диск у пристрій А

DIR А:

Якщо потрібно виконати даний пакетний файл, варто вказати

його ім'я в короткому варіанті NEWDISK

6.2. Як створити командний файл із параметрами, що заміщуються?

Досить часто виникає необхідність у тім, щоб створити одну програму, але виконувати її щораз з різним набором даних. Ці дані можуть зберігається в різних файлах операційної системи.

В операційній системі MS-DOS можна створити командний файл (з розширенням імені файлу .bat) c що заміщаються ( фіктивними ) параметрами, у якому параметром є обумовлена вами опція команди. Ці параметри з іменами %0-%9 тримають місце для значень, що задаються при введенні команди виконання командного файлу.

Використання параметрів, що заміщаються, робить командний файл більш гнучким і зручним засобом.

Наприклад, можна створити командний файл по імені sort.bat, що сортує файли, що містять специфічні послідовності символів або рядків символів. Щораз при запуску командного файлу sort необхідно повідомити операційній системі, який рядок і в якому файлі вона повинна шукати, а також, який тимчасовий файл варто використовувати для сортування і файл для результату сортування. Після цього програма sort записує результат сортування у файл. Виклик описаного нижче .BAT-файлу можна здійснити, наприклад, командою sort DOS lab_dos.txt temp.tmp result.txt

type %2 | find "%1" > %3

type %3 | sort > %4

del %3

7. Настроювання операційної системи

Існують два спеціальних файли CONFIG.SYS і AUTOEXEC.BAT, що використовуються для настроювання операційної системи. З ОС можна працювати, навіть якщо на системному диску немає цих файлів, однак вони дозволяють домогтися більшої продуктивності при виконанні команд і прикладних програм, а також у застосуванні різних пристроїв.

За допомогою файлу AUTOEXEC.BAT можна автоматично виконувати програми при кожнім запуску ОС. Це зручно, якщо необхідно виконувати визначену прикладну програму або пакетну програму при кожнім включенні/перезавантаженню комп'ютера. AUTOEXEC.BAT є звичайним .bat файлом, що має лише унікальне ім'я, що відшукує ОС при запуску.

У файлі CONFIG.SYS утримуються деякі спеціальні команди, що дозволяють настроїти ОС (задати її конфігурацію) для її використання з наявними пристроями і прикладними програмами.

ОС по-різному використовує ці файли, оскільки вони припускають виконання різних типів команд. У той час як у файлі AUTOEXEC.BAT можуть утримуватися будь-як системні команди або команди запуску програм, у файлі CONFIG.SYS можуть утримуватися лише спеціальні команди, так звані конфігураційні команди.

Крім того, щоб виконати команди з конфігураційного файлу, необхідно обов'язково перезапустити систему, у той час як для виконання AUTOEXEC.BAT досить у відповідь на системне запрошення ввести слово AUTOEXEC.

Щоб обійти всі команди файлів конфігурації необхідно скористатися F5, щоб обійти окремі команди - F8 (продовжити автоматичне виконання що залишилися F5, пропустити всі що залишилися ESC).

7.1. Файл конфігурації CONFIG.SYS.

ANSI.SYS - драйвер пристрою дозволяє розширити можливості виведення інформації на екран дисплея, керувати рухом курсору, перевизначати призначення клавіш і т.д.

DISPLAY.SYS - драйвер пристрою, що дозволяє відображати установки кодової сторінки на дисплеях EGA, VGA, LCD.

DBLSPACE.SYS - визначає остаточне розташування в пам'яті файлу DBLSPACE.BIN (забезпечує доступ до файлів, стиснутим програмою DoubleSpace).

DRIVER.SYS - драйвер пристрою, що дозволяє створити логічний диск із новим ім'ям з будь-якого дисководу для гнучких дисків.

EMM386.EXE - керує звертанням до додаткової (Expended) пам'яті; можна установити лише тоді, коли попередньо завантажений HIMEM.SYS; щоб перенести драйвер у верхню зону пам'яті, необхідно додати DOS=UMB.

HIMEM.SYS - керує звертанням до розширеної (Extended) пам'яті (завантажується на початку, після машинно-орієнтованих драйверів); щоб перенести драйвер у вищу зону адрес пам'яті, необхідно додати DOS=HIGH.

MOUSE.SYS - для миші.

POWER.EXE - знижує споживання потужності, коли простоюють прикладні програми і драйвери пристроїв.

RAMDRIVE.SYS - драйвер для віртуального диска.

SMARTDRV.EXE - програма буферизації з дисками з розміщенням буферів в ОЗП (проміжна пам'ять для виконання операцій із твердим диском).

7.2. Різноманітна конфігурація.

Для визначення різноманітної конфігурації усередині файлу CONFIG.SYS служать спеціальні команди

INCLUDE=blockname

включає вміст одного блоку конфігурації усередину іншого

MENUCOLOR=x[,y]

визначення кольору тексту і тла для стартового меню при запуску комп'ютера

x - колір тексту; y - колір тла

MENUDEFAULT=blockname[,timeout]

визначає вибір за замовчуванням варіанта конфігурації; при відсутності

цієї команди - вибирається перший варіант

timeout - час чекання вибору

MENUITEM=blockname[,menutext]

визначає один з варіантів конфігурації стартового меню (не більш 9)

menutext - виведення на екран назви блоку; за замовчуванням - ім'я блоку

SUBMENU=blockmenu[,menu_text]

визначає варіант стартового меню, що у свою чергу є новим меню наступних (більш низького) рівня, тобто підменю