Кровотечения.
Симонов К. М. (1915-1979) —видатний російський радянський письменник, Лауреат Ленінської премії (1974), Герой Соціалістичної Праці (1974). Він був одним зофіціозних митців свого часу, який, працюючи в межах соцреалізму, намагався все ж таки використати всі можливості свого таланту для правдивого відображення дійсності. Це йому найкраще вдавалося на матеріалі подій війни.
Роман "Так зване особисте життя" писався понад двадцять років (1956-!978) і увібрав власний досвід автора, що всю війну провів військовим кореспондентом. Проте у вступному слові до твору К. Симонов наголошував на принциповій неавтобіографічності головного героя і приналежності його до старшого, ніж він сам, покоління.
Роман складається з трьох повістей: "Чотири кроки", "Двадцять днів без війни" й "Ми не побачимось з тобою", — кожна зяких охоплює події початку, середини й кінця німецько-радянської війни. Головний герой твору — військовий кореспондент, що часто буває на фронті, аби висвітлювати бойові дії радянських військ.
Твір, зокрема, цікавий відображенням професійної діяльності й побут}' редакції головної газети Міністерства оборони СРСР "Красная звезда".
Поруч з фронтовими подіями в романі багато побутового, інтимного матеріалу, що дозволяє авторові відтворити приватне життя журналіста під час війни.Проте рівень проникнення у внутрішньопсихо-логічний світ героя недостатньо глибокий. Перевагу віддано зовніш-ньо-подієвому опису. Лише поверхово заторкнуті гострі гум і ні стичні проблеми, пов'язані з веденням війни тоталітарною державою і прагненням журналістикизнайти прийнятні варіанти їхнього розв'язання.
ЖУРНАЛІСТ НА СЛУЖБІ В ПОЛІТИКА
Уоррен Роберт Псин. Вся Королевская рать: Роман. — М.: Правда, 1988. — 528 с.
Дія роману відбувається в 1936-1939 роках в одному з південних штатів ЗДА. Відомий у минулому журналіст газети "Кронікл", історик за освітою Джек Бьорден, тепер пращоє в команді губернатора штату Віллі Старка. Політик використовує його як чиновника з особливих доручень за журналістським фахом у тих випадках, коли необхідно провести неофіційне розслідування, зібрати інформацію про політичного противника з метою шантажувати його тощо.
Джек Бьорден старанно виконує доручення Хазяїна; почасти вірячи в правильність його політики, почасти здійснюючи своє покликання й реалізуючи природне обдарування. Лише з часом він починає розуміти, що цілковито поглинутий брудною політичною грою, здійснюючи службові функції, втратив самостійність і тепер цілком уза-лежнений від замовлень Хазяїна, не в сит зупинитися й застосувати власну моральну мірку до своїх і чужих учинків.
Він втрачає кохану жінку Анну Стентон і з подивом дізнається, що вона стала коханкою Віллі Старка. Минає час, і він починає розуміти й власну провину в усьому, що сталося.
Виконуючи доручення Хазяїна, він розкопав компрометуючі матеріали проти судді Ірвіна, який виступив напередодні виборів проти губернатора, підтримавши кандидатуру його противника. Суддя, що був відомий своєю непідкупністю, у роки молодості вдався до шахрайства. Після бесіди віч-на-віч з Джеком Бьорденом, поставлений перед можливістю зганьблення, суддя Ірвін покінчив із життям. І тільки після цього Джек довідався від матері, що суддя був його батьком, а численні чоловіки матері насправді не мали відношення до його народження.
За дорученням Хазяїна Джек Бьорден умовив свого друга Адама Стентона (брата Анни) стати головним лікарем нової лікарні, яку Віллі Старк розпочав будувати для штату. Згодом розігралася трагедія: Адам довідавшись про зв'язок своєї сестри з губернатором, вирішив, що це вона ціною жіночої честі купила для нього місце головного лікаря; у стані нервового потрясіння він вбиває Віллі Старка, але при цьому й сам був розстріляний охороною. Потім Джекові стає відомо, що нацькував лікаря на губернатора найближчий помічник Старка — крихітка Дафі.
Обурення проти середовища, до якого належав він сам, глибоко вразило журналіста. Але на помсту своєму колишньому товариству він
не наважується, бо розуміє, що сам є частиною того політичного механізму, який призвів до загибелі близьких йому людей і позбавив його щастя. Він був коліщатком, без якого цей механізм не спрацював би.
Порятунок Джек Бьорден знаходить в усамітненні, у цілковитому розриві з "королівського раттю" — командою мерзотників, що готові служити будь-кому за право черпати з державного корита. Він знаходить спокій в одруженні з Анною, в усвідомленні потреби робити добро в світі, в розумінні богоприсутності в світі навіть тоді, коли цей світ здасться наповненим злом і ненавистю.
ЖУРНАЛІСТ І ПЕРЕБУДОВА
Семенов Юлиан. Репортер: Роман. — М.: "ДЗМ", 1989. — 248 с
Юліан Семенов (р. н. 1931) — знаменитий автор пригодницьких романів "Майор Вихор" (1967), "Сімнадцять миттєвостей весни" (1969), які здобули слав)' авторові не ліпне завдяки численним перевиданням і великим тиражам, але й завдяки талановитим багатосерійним екранізаціям.
"Репортер" — продовження праці письменника в жанрі політичного пригодницького роману. Головний герой — журналіст Іван Вар-равін проводить журналістське розслідування за матеріалами листа до редакції центральної газети Голови Ради Міністрів якоїсь автономної республіки Російської федерації Рустема Карімова, який виступив проти звинувачувального вироку директорові великого підприємства Василю Горепкову.
Роман насичений політичними реаліями й дискусіями епохи так званої Перебудови, а відтак був гостр о актуальним для свого часу. Сьогодні ж викликає подив той запал, з яким йде боротьба навколо загальнозрозумілих зараз проблем. Головним тоді було подолати упереджене ставлення партноменклатури до приватної ініціативи й підприємливості. Варравін домагається перегляду справи Горенкова й цілковитої його реабілітації. Але не можна двічі увійти в одну річку, доля керівника великого підприємства й талановитої людини змарнована.
Сюжет роману рухається в численних розділах (їх 33), кожен з яких є монологом одного і героїв, що надає творові незвичного для де-текішшої літератури психологізму. Твір зорієнтований на захист загальнолюдських цінностей, пройнятий активним гуманістичним пафосом. Але політичнії проблематика роману опрацьована все ж на репор-тажному рівігі, пропонує пришвидшені іі полегшені варіанти розв'язання глибоких соціальних і сусггільно-економічнпх конфліктів.
|
ТВОРЧІСТЬ ЯК ГРІХ САМОСПАЛЕННЯ
Галло Макс. Кохання в пору самоти:
Роман // Всесвіт. 1997. № 5-6, с 9 - S3;
№ 7, с 57 - 119.
Макс Галло (р. н. !932) — відомий французький письменник,
ІСТОрИК І ПОЛҐПіК.
У романі "Кохання в пору самоти" (1993) головні герої — переважно журналісти: редактор "Жіночого журналу" Катрін Ване, її колишній чоловік, тележурналіст Жан-Франсуа Гільшер, їхня донька, лі-кар-психіатр Жанна Гільшер, журналіст-міжнародник Венсан Жановер, який пише для "Жіночого журналу" репортажі з "гарячих" точок світу.
Психологізм роману забезпечується за допомогою зміни оповідачів в окремих частинах твору, що надає йому сповідальності, дозволяє міняти авторську точку зору на події, показати їх з погляду то одного, то другого героя. Важливе місце займають в романі передісторії персонажів. Спогади найстарших з них переносять художній час у Другу світову війну.
Герої роману — люди глибоко самовіддані, закохані в свою професію. Разом з тим вони починають відчувати гріх самоспалення в творчості й розуміти, що журналістика не може бути вищою за людину. Спонукою до прозріння для родини Гільшер стає самогубство шістнадцятирічного Матьє — сина Жанни, онука Катрін і Жана-Франсуа. У такий спосіб юнак висловив свій протест проти самоти, відсутності інтересу до нього з боку рідні.
Відчуває духовну виснаженість і самотність, духовно травмований від перебачених людських трагедій і Жановер. Порятунок від самоти й самозречення він і Катрін здобувають у коханні, яке створює для них можливість відродитися, знову знайти в собі сили для добротво-рення.
ЗА ЗРАЗКОМ "РЕМБО"
Константинов Андрей. Журналист: Роман. — СПб.: "Фолио-Пресс", 1996. — 512 с.
Як свідчить анотація, Андрій Константинов — відомий петербурзький журналіст. У романі зроблено все можливе, аби дати читачеві відчути достовірність описаних подій. На це "працює" і репортажна манера оповіді, і співпадіння художнього хронотопу з реальним часом і простором написання твору, проставленим у його кінці.
Перед нами взірець пригодницької літератури. Частина перша роману, названа "Палестинець", витримана як військово-політичний, друга частина, названа власне "Журналіст" — як авантюрно-кримінальний детективи.
Про професійну діяльність журналіста тут ще не йдеться. Але твір цікавий тим, що розкриває процес збагачення життєвим досвідом і прихід у журналістику талановитої людини без базової освіти. А такі випадки є типовими в практиці сучасних ОМІ. Такий шлях проходить Андрій Обнорський — спочатку студент-практикант, а потім і випускник східного факультету Ленінградського університету, що працює перекладачем з арабської моьи в радянських загонах військових спеціалістів на Близькому Сході. Тут і набуває він той досвід і проходить шлях, що приводить його в журналістику.
Константинов Андрей. Журналист-2: Роман. — СПб.: "Фолио-Пресс", 1996. — 496 с
Даний твір є продовженням роману "Журналіст" і розповідає про подальшу долю Андрія Обнорського, який став відомим журналістом і працює над кримінальною тематикою. Саме його обирає злодій в законі Барон, аби леред смертю повідомити велику й небезпечну таємницю.
Андрій Обнорський розпочинає своє журналістське розслідування і несподівано виявляє, що за ним полює мало не весь кримінальний Петербург, залучивши до цього високопоставлених корумпованих чинів з МВС.
Роман добре відображає небезпеку, з якою пов'язана журналістська діяльність, адже кожен автор, навіть працюючи в безневинній культурній тематиці, може в певний момент стати володарем таємної інформації, а відтак перетворитися на об'єкт переслідування.
Поруч з цим роман дає відчуття великих можливостей, які створює для журналіста його професія, можливостей захищати свою позицію, боротися за справедливість, за примноження добра в світі.
При створенні обох романів "Журналіст" продуктивно використано схему американського кіносеріалу "Рембо" з властивими його жанровій природі елементами, до числа яких належать супергерой, його карколомні пригоди, патріотичне протистояння героя і мафії, бурхливі еротичні сцени.
Псує роман натуралістичне відтворення мовлення персонажів, включно з російськими матюками. Обидва твори, як і їх першовзірець
"Рембо", належать не до мистецтва, а до маскультури -- занадто очевидними є пропагандистська сутність образуголовного героя, гіперболічнимийого богатирські властивості, казкова неймовірністьйого пригод, заданість сюжетних поворотів.
ЗМІСТ
Коротка передмова..............................................................З
Передмовадо третього видання ..................................... 4
ВИКЛАД ПЕРШИЙ
Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності
Портрет професії журналіста. Привабливі боки журналістики:
можливість самореалізуватися; мати творчу за характером роботу; до
носити до людей правду, примножувати в світі добро, боротися за спра
ведливість: впливати на формування суспільної свідомості, громадської
думки; спілкуватися з видатними людьми, прожити цікаве життя; пер
шим опинятися в гущині подій, осягати глибинний зміст явищ, причини і
наслідки, витлумачувати їх для загалу; стати знаменитим, мати гарні за
робітки, посідати престижне місце в структурі суспільства. Труднощі
спеціальності: сшресовість, потреба таланту, необхідність безкінечного
самовдосконалення, моральна відповідальність за кожен журналістський
твір, .мистецтво постійного спілкування, налаштованість на універ
сальність ................................................ 5
ВИКЛАД ДРУГИЙ
"Основи журналістики" як наукова дисципліна про теоретико-методологічні проблеми даного фаху
Предмет, структура та завдання курсу. Стан журналістикознавст-
ва в Україні та джерела курсу. Загаіьні поняття про журналістику. Визна
чення журналістики. Журналістика як соціальний інститут. Журналісти
ка як історія сучасності. Журналістика як бізненс. Епістемологічна сут
ність .журналістики. Об 'ект і предмет .журналістики. Журналістика як
наука (журналістикознавство) та її найважливіші складові: теорія та іс
торія журналістики. Міжнародна Федерація Журналістів. Творча спілка
журналістів України. Періодичні журналістські виданя .............................................. 21
ВИКЛАД ТРЕТІЙ
Професійна підготовка журналістів
Перші в світі вищі навчальні заклади, що розпочаті підготовку жур
налістів. Типи журналістської освіти. Школа інструкша.жного навчання.
Школа виховання інформатора. Школа виховання аналітика. Жур
налістська освіта в Україні та Харкові.............................................................. 36
ВИКЛАД ЧЕТВЕРТИЙ
Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності
Поняття "масової інформації" як одиниці мислення в журналістиці.
Типологічні концепції соціальної інформації. Перетворення в .журналістиці
наукових, професійних, художніх та індивідуальних повідомлень на масову
інформацію. Спонукальність масової інформації. Специфіка інформації в
журналістиці (актуальність, оперативність, документалізм, повторю
ваність тем і неповторність матеріалів). Рівні і форми існування масової
інформації. Зовнішній і внутрішній типи інформації ................................... 45
ВИКЛАД П'ЯТИЙ
Журналістика як система засобів масової інформації
Поняття про систему. Підсистеми журналістики. Типологія ЗМІ та
її засади. Визначальні особливості преси, радіомовлення, телебачення, пере
ваги кожного перед іншими ЗМІ та їхні вади .................................................. 61
ВИКЛАД ШОСТИЙ
Журналістика як інформаційний простір
Інформаційний простір — зміст поняття. Інформаційні агентства,
специфіка їхньої діяльності. Світові інформаційні агентства. Новітні еле
ктронні ЗМІ. Інтернет як новий тип журнал і щу Формування Колективно
го Розуму на ґрунті новітній інформаційних технологій. Прес-центри: де
відкриваються і яку функцію виконують'.' Що таке прес-бюро та його
функції? ....................................................................................................................... 71
ВИКЛАД СЬОМИЙ
Журналістика як галузь суспільно-політичної діяльності
ІМІ як репрезентанти держави, законодавчої чи виконавчої влади,
соціальних груп, партій. Інформаційна та агітаційна журналістика. Агіта
ційна журналістика як ознака тотачітарного суспільства. Інформація як
інститут управління суспільством, забезпечення його дієздатності й здо
ров 'я. Терміни "Засоби масової інформації" та "органи масової інформа
ції": їх зміст і сфери вживання. Управління суспільством за допомогою
формування громадської думки. Громадська буйка як явище суспільного
життя та її найбільш характерні ознаки. Етапи формування громадської
думки. Інформація як "будівельний матеріал " для громадської думки. Дер
жавна підтримка мас-медіа: міжнародний досвід і українська реальність.
Проблеми виживання районних газет.................................................................. 84
ВИКЛАД ВОСЬМИЙ
Свобода слова і журналістськадіяльність
Загальні уявлення про свободу. Діалектика свободи і необхідності.
('вобода і пізнавальна діяльність людини. Свобода слова як найважливіше
завоювання і гарант демократичного суспільства. Поняття про свободу
преси, ('вобода преси і партійність. Поняття про цензуру. Засади лібераль
ної теорії свободи преси та умови її здійснення. Свобода творчості. Свобо-
ба слова в законодавствах розвинутих країн та ліілснародних правових до
кументах. Конституція України як гарантія свободи преси й жур
налістської діяльності в нашій країні.................................................................. 97
ВИКЛАД ДЕВ'ЯТИЙ
Загальні та спеціальні функції журналістики
Тлумачення проблеми в сучасній теорії журналістики. Загальні та
спеціальні функції. Загальні: інформаційна функція та функція формування
громадської думки. Спеціальні функції: організаційна функція, функція
"сторожового собаки " (соціальної критики), ідеологічна функція журначі-
стики, культурна функція, розважальна функція журналістики, рекламна
функція......................................................................................................................... ПО
ВИКЛАД ДЕСЯТИЙ
Соціальна позиція журналіста. Засади журналістики
Гуманізм як синтез вимог до .журналістської діяльності, розуміння
людини як найвищої цінності, забезпечення миру і злагоди в суспільстві,
усунення перешкод на цьому шляху. Патріотизм як захист інтересів своєї
країни і свого народу. Інтернаціоналізм - знайомство читача з світом. Де
мократизм та його аспекти: орієнтація на народ, доступність за формою
і за ціною. Правдивість як адекватність картини світу, створюваної в ЗАЛ,
реальним життєвим процесам. Оперативність як здатність готувати ма
теріал та інформувати громадян у стислі терміни...................................... 125
ВИКЛАД ЧОТИРНАДЦЯТИЙ Збирання зовнішньої інформації
Спостереження як метод збирання інформації та його види: відкри
те і приховане, включене і невкпючене. Зовнішнє вивчення і бачення зсереди
ни при методі спостереження. Вивчення документів і джерел як метод
збирання інформації. Листи читачів як джерела інформації та робота з
ними в редакціях газет. Інтерв 'ю як метод збирання інформації. Типи ін-
терв 'ю. Підготовка до інтерв 'ю. Правила інтерв 'ю................................... 183
ВИКЛАД ОДИНАДЦЯТИЙ
Дієвість та ефективність журналістської діяльності
Дієвість як особлива форма результативності, що вимірюється кон
кретною участю ЗАД в розв'язанні соціально-економічних, господарчих,
культурних тощо завдань і сукупністю прийнятих органами влади заходів
за матеріалами виступів журналістів. Ефективність як міра задоволення
потреб аудиторії в масовій інформації. Чинники впливовості журналістсь
ких матеріалів ......................................................................................................... 134
ВИКЛАД ДВАНАДЦЯТИЙ
Метод журналістики
Загальні уявлення про метод. Загально філософські засади методу
журналістики. Три провідні типи мислення людини: художній, науковий і
практичний. Провідні ознаки практичного мислення. Журналістика як
практичне мислення. Типи та специфіка образності в журналістиці. Дока
зи та аргументи в журналістиці. Синтетичний, універсальний характер
журналістики............................................................................................................ 146
ВИКЛАД ТРИНАДЦЯТИЙ
Журналістика як творчість
Професійні обоє 'язки журналіста в справі виготовлення інформації.
Умови спеціалізації журналіста. Семантичний, синтаксичний та прагма
тичний аспекти творчості. Зміст і форма .журналістського твору. Аналі-
тико-інтегруюча праця журналіста. Вимоги до роботи з фактом. Процес
аналізу причиново-наслідкового зв язку. Форми аналізу. Чинники змістово-
формальної єдності. Редакторська діяльність як творчість.................... 165
ВИКЛАД П'ЯТНАДЦЯДЦЯТИЙ Виготовлення внутрішньої інформації
Публіцистика як серцевина, стрижень журналістики. Об 'єкт і пред
мет публіцистики. Виявлення проблемної ситуації в публіцистиці. Вимисел
у публіцистиці. Головні елементи структури публіцистичного твору:
оповідач, публіцистична ідея, публіцистичний конфлікт............................ 199
ВИКЛАД ШІСТНАДЦЯТИЙ
Загальна жанрологія і журналістика
Поділ літературної творчості на роди. Визначення епосу, лірики й
драми. Відношення до них прози, віршів і діалогу. Єдність змісту і форми в
родовому поділі. Засади жанрового поділу. Поняття про жанровий різно
вид. Специфіка прози в журналістиці, злиття епічних, ліричних і драма
тичних елементів у журналістському творі.................................................... 213
ВИКЛАД СІМНАДЦЯТИЙ
Осмислення проблем журналістики в новітній філософії
"Чотири теорії преси" Ф. Сіберта, Т. Петерсона і У. Шрамма: ав
торитарна, ліберальна, соціально відповідальна і комуністична. Теорія ма
сових комунікацій Г.М. Маклюена. Типи масової комунікації як рушійні сили
в історії людства. Тип суспільної епохи і пануючий у ній ЗМК. Електронні
ЗМК і переворот у суспільній свідомості XX століття. Телебачення як по
вернення людства до епохи усної комунікації.................................................. 226
ВИКЛАД ВІСІМНАДЦЯТИЙ
Сучасна масово-інформаційна ситуація
Світові процеси та обличчя журналістики в Україні. Столиця і про
вінції — особливості розвитку ЗМІ. Цензурна ситуація та її найважливіші
характеристики. Стилістика сучасної журналістики: тенденції до поси
лення інформативності, трансформації на користь інформаційних жанрів,
аполітичність інформації, посилення оціночності в сучасних ЗМІ, іроніч
ність як своєрідний спосіб непрямої оцінки, "стеб " як стиль сучасної жур
налістики, його негативний вплив на свідомість, мову і мислення, посилен
ня авторського "Я", заміна називних заголовків на дієслівні, які відіграють
роль лідів, широке використання розмовного стилю, просторіччя, жаргону,
мови вулиці, диференціація ЗМІ за стильовими ознаками............................ 240
СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА
ЕСЕ ............................................................................................... 20
РЕПОРТАЖ .................................................................................. 35
КОМЕНТАР................................................................................... 44
АЛЬМАНАХ .............................................................................. 60
РЕЦЕНЗІЯ ............................... ,................................................. 70
ПАМФЛЕТ.................................................................................... 83
БРИФІНГ ..................................................................................... 96
ГАЗЕТА....................................................................................... 107
КРИТИКА ................................................................................. 123
ЖУРНАЛ..................................................................................... 133
ПРЕС-РЕЛІЗ................................................................................ 145
ЗАПИСНИК ЖУРНАЛІСТА ..................................................... 163
АРКУШ АВТОРСЬКИЙ .......................................................... 182
ДАЙДЖЕСТ ............................................................................. 198
ЛІД............................................................................................... 211
ЗАГОЛОВОК ........................................................................... 225
ЖОВТА ПРЕСА........................................................................... 238
ГАЗЕТНА КАЧКА.................................................................... .253
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.............................................................. 254
АНОТОВАНИЙ ПОКАЖЧИК ТВОРІВ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУ
РИ, У ЯКИХ ВІДОБРАЖЕНА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЖУР
НАЛІСТІВ .................................................................................. 259
\
|
|
Кровотечения.
Кровь представляет собой биологическую ткань, обеспечивающую нормальное существование организма. Количество крови у мужчин в среднем около 5 л, у женщин – 4,5 л; 55% объема крови составляет плазма, 45% – кровяные клетки, так называемые форменные элементы (эритроциты, лейкоциты и др.).
Кровь в организме человека выполняет сложные и многообразные функции. Она снабжает ткани и органы кислородом, питательными компонентами, уносит образующиеся в них углекислоту и продукты обмена, доставляет их к почкам и коже, через которые эти токсические вещества удаляются из организма.
Жизненная, вегетативная, функция крови заключается в непрерывном
поддержании постоянства внутренней среды организма, доставке тканям
необходимых им гормонов, ферментов, витаминов, минеральных солей и
энергетических веществ.
Организм человека без особых последствий переносит утрату только 500 мл
крови. Истечение 1000 мл крови уже становится опасным, а потеря более 1000 мл крови угрожает жизни человека. Если утрачено более 2000 мл крови, сохранить жизнь обескровленному можно лишь при условия немедленного и быстрого восполнения кровопотери. Кровотечение из крупного артериального сосуда может привести к смерти уже через несколько минут. Поэтому любое кровотечение должно быть по возможности скоро и надежно остановлено.
Необходимо учитывать, что дети и лица преклонного возраста, старше 70 – 75 лет, плохо переносят и сравнительно малую потерю крови.
Кровотечение наступает в результате нарушения целости различных кровеносных сосудов вследствие ранения, заболевания. Скорость истечения крови и интенсивность его зависят от характера и величины сосуда, особенностей его повреждения.
Кровотечения бывают нередко при гипертонической, язвенной,
лучевой и некоторых других болезнях. Эти нетравматические кровотечения
происходят из носа, рта, заднего прохода. Излившаяся кровь может скопиться в грудной полости, органах живота.
В зависимости от вида поврежденного сосуда различают:
- артериальное,
- венозное,
- капиллярное,
- паренхиматозное кровотечение.
1.Наиболее опасно артериальное кровотечение. Оно возникает при
повреждении артериального сосуда, изливающаяся при этом кровь ярко-красного цвета и выбивается из раны сильной пульсирующей струей (иногда фонтаном).
2.При венозном кровотечении кровь темно-красная, течет медленно,
непрерывно. Венозное кровотечение менее интенсивное, чем артериальное, и
поэтому реже носит угрожающий характер, однако при ранении вен шеи и грудной клетки имеется другая (нередко смертельная) опасность: вследствие
отрицательного давления в этих венах в них в момент вдоха поступает воздух; воздушный пузырь (эмбол) может вызвать закупорку просвета кровеносного сосуда – воздушную эмболию и стать причиной молниеносной смерти.
3.Капиллярное кровотечение наступает при повреждениях сосудов малого
калибра, при неглубоких, но обширных ранах. Капиллярная кровь имеет алый цвет, сочится равномерно со всей поверхности поврежденной ткани.
4.Паренхиматозное кровотечение наблюдается при повреждениях внутренних органов – печени, почек, селезенки и т. д. По существу это как бы вмешанное кровотечение из артерий, вей и капилляров. При этом кровь истекает обильно и непрерывно из всей раневой поверхности органа.
· Кровотечение бывает наружным (из ран или естественных отверстий тела)
· внутренним (кровь скапливается в полостях тела – черепе, груди, животе или каком-либо органе).
Внутреннее кровотечение, если оно обильно, может стать угрожающим, так как его начало и интенсивность зачастую трудно определить, диагностировать, а поэтому необходимая помощь может запоздать.
Распознать внутреннее кровотечение можно только на основании общих симптомов острой анемии (кровопотери), а именно:
· Резкая бледность кожных покровов;
· Частый слабый пульс;
· Выраженная одышка;
· Головокружение;
· Мелькание «мушек» перед глазами;
· Сонливость;
· Обморок.
При любом кровотечении оказывающий помощь должен действовать быстро,
решительно и осторожно. Его задача состоит в том, чтобы как можно скорее, проще и надежнее остановить кровотечение, не усугубив при этом состояния пострадавшего.
Первая помощь при наружном кровотечении:
1.Необходимо придать кровоточащей части тела возвышенное положение, 2.Наложить давящую повязку или жгут (выше места повреждения); при небольшом артериальном кровотечении достаточно
применить плотную давящую повязку.
3. Если это кровотечение обильное (алая кровь
бьет непрерывной и сильной струей), нужно без промедления наложить
кровоостанавливающий жгут (рис. 1).
Дата добавления: 2015-01-15; просмотров: 927;