М У Ф Т Ы П Р И В О Д О В

Це захворювання роз­вивається непомітно, поступово. Що­правда, деякі клініцисти вважають, що і в цьому разі остеомієліт починається гостро або підгостро, але клінічна картина не виражена і часто її не по­мічають.

Первинно-хронічний остеомієліт розвивається за низької вірулентності мікробів і зниженої реактивності орга­нізму.

Існує кілька форм первинно-хроні­чного остеомієліту, які отримали назву за прізвищами авторів, що їх описали.

Внутрішньокістковий абс­цес Броді (abscessus Brodie)– обмежений кістковий абсцес, заповне­ний гнійною, кров’янистою або сероз­ною рідиною, яка локалізується часті­ше в метафізі великогомілкової кістки або епіфізі(рис.6).

Рисунок 6. Рентгенограма внутрішньокісткового абсцесу Броді.

Захворювання починаєть­ся в молодому віці і може себе прояви­ти через багато років. Пацієнти скаржать­ся на ниючий біль у кінцівці, який по­силюється вночі або під час фізичного навантаження, локальну болючість під час постукування по ураженій ділянці. Діагноз ставлять на підставі рентгено­логічних даних. У кістці виявляється круглої форми різних розмірів порож­нина з чіткими контурами. По краях порожнини є склеротична облямівка. Температурна реакція відсутня. Ліку­вання оперативне: розкриття порож­нини абсцесу, вишкрібання її, проми­вання антибіотиками і тампонада м’я­зовим клаптем на ніжці.

Склерозуючий остео­мієліт Гарре (osteomyelitis scleroticans Garre). При цій формі запалення кістки в ній перева­жають остеосклеротичні процеси з по­ступовим запустінням кістково-мозкового каналу. Захворювання теж пере­бігає торпідно, тривало, з невираженою клінічною картиною: незначний нічний біль у кінцівці, біль під час фізичного навантаження, потовщення кінцівки, локальна болючість під час пальпації. Температура тіла помірно підвищена. Запальний процес ушкод­жує переважно діафізи. Діагноз став­лять на підставі рентгенологічних даних: веретеноподібне потовщення діафі­за кістки, на тлі якого можуть бути помітні невеликі порожнини з дрібни­ми секвестрами. Рідко захворювання починається гостро, з підвищення тем­ператури тіла й інтоксикації. Явища ці швидко минають, і процес набуває хронічного перебігу(рис.7).

Рисунок 7. Рентгенограма склерозуючого остеоміеліту Гарре.

Лікування склерозуючого остеоміє­літу консервативне (антибіотики, фізіотерапевтичні поцедури, електрофорез трипсину).

Альбумінозний остео­мієліт Ольє (osteomyelitis albuminosa Oilier) - спостері­гається рідше, ніж інші види остео­мієліту. Для нього характерне субкортикальне і субперіостальне утворення порожнин, заповнених слизовим, білковим або маслянистим ексудатом. Іноді є дрібні секвестри. Частіше уш­коджуються стегнова і плечова кістки. Початок захворювання прихований, перебіг млявий. Хворі скаржаться на біль в ураженій кінцівці. Процес зви­чайно локалізується в дистальному відділі стегнової кістки. До болю при­єднується припухлість, яка поступово наростає. На рентгенограмі в кістці видно правильної і неправильної форми порожнисті утвори з періостальними нашаруваннями.

Лікування альбумінозного остеоміє­літу оперативне – санація осередку хронічного гнійного запалення.

Антибіотичний остео­мієліт виникає у ослаблених людей, яких тривалий час неефективно лікува­ли антибіотиками з причини будь-яко­го захворювання.

Дес­трукція кістки у таких пацієнтів не вира­жена, немає періостальної реакції, секвестральної коробки, ділянки остеопорозу чергуються з ділянками остеосклерозу.

Клінічно ця форма остеомієліту теж має млявий перебіг, без підвищення температури тіла, з невираженими ло­кальними проявами. Нагноєння і нориць не буває. Немає секвестральної капсули і грануляцій. Лікування опе­ративне – виконують радикальну некректомію.

Треба наголосити, що захворюван­ня це характеризується тривалим пере­бігом, несприятливими наслідками лікування і частими рецидивами. З цієї точки зору великого значення набуває його профілактика. При гострому ге­матогенному остеомієліті важливим є раннє і ефективне лікування у дітей будь-яких запальних процесів (фурун­кули, піодермія, тонзиліт, карієс, інфекції дихальних шляхів, інфіковані рани і т. ін.).

Профілактика хронічного гематоген­ного остеомієліту полягає в ранній діагностиці гострого процесу, термі­новій госпіталізації пацієнтів і своєчасно­му лікуванні. Велике значення має і повнота лікування.

Профілактика травматичного остео­мієліту полягає в запобіганні рановій інфекції, своєчасній первинній хі­рургічній обробці ран, відкритих пере­ломів, профілактичному застосуванні антибіотиків, іммобілізації.

М У Ф Т Ы П Р И В О Д О В

Муфтой называют устройство для соединения концов валов сборочных единиц или валов со свободно установленными на них деталями (с зубчатыми колесами, шкивами и т.д.). Муфты, передавая вращающий момент, не изменяют его величину и направление. Кроме соединения валов, муфты могут выполнять ряд функциональных требований; например, компенсировать несоосности осей валов, снижать динамические нагрузки, предохранять от перегрузок, включать и выключать рабочий орган без останова двигателя и т.д.

В общих чертах муфта состоит из двух полумуфт, насаживаемых на соединяемые валы, и соединительных элементов, связывающих полумуфты. По названиям соединительных элементов каждая муфта имеет индивидуальное наименование.

На рис. А1…А7 приложения А приведены варианты крепления полумуфт на концах валов [1, c.299], [3]. Конические соединения ступиц с валами несколько сложнее, но более совершенны и прогрессивны, так как обеспечивают хорошее центрирование ступицы на валу, высокий натяг в контакте, легкую и многократную сборку и разборку.

По управляемости муфты разделяют на неуправляемые (нерасцепляе-мые), управляемые (сцепные), самоуправляемые (автоматические).

Длинные валы по условиям изготовления и транспортирования выполня-ют составными, соединяя отдельные секции некомпенсирующими (глухими) муфтами.

Вследствие неточностей изготовления и сборки, деформаций при переда-че нагрузки неизбежно относительное смещение соединяемых валов. Различа-ют следующие смещения осей валов (рис. 1.1): осевое Δ_а, радиальное Δ_r, угло-вое γ. На практике, как правило, встречается комбинация указанных несоосно-стей.

Осевое смещение Δа уменьшают выверкой осевого положения узлов. Радиальные смещения Δr в вертикальной плоскости уменьшают применением компенсаторных подкладок, устанавливаемых под каждую лапу узла. Подкладки фрезеруют, шлифуют (если надо) до требуемого размера. Радиальные смещения Δr в горизонтальной плоскос-ти уменьшают выверкой узлов на базовых плоскостях.

Рис. 1.1

Параллельность осей валов ( от перекосов g) в вертикальной плоскости достигают подкладками разной толщины или при одинаковой толщине подкла-дки шлифуют с уклоном. В горизонтальной плоскости – поворотом узлов на базовых плоскостях.

В табл. 1.1 приведены [1, c.304] максимально возможные числовые значе-ния параметров точности при различной точности сборки для узлов на общей раме, соединяемых муфтами.

Для удобства контроля перекос g осей валов в технических требованиях на сборку задают линейным смещением Dl на длине l (например, Dl = 0,6 мм на длине l = 100 мм пишут g = 0,6 / 100 мм / мм).

Таблица 1.1

В паспортах муфт g задают в угловых минутах. Перевод производят при

l =100 мм по соотношению

Dl, мм = g, мин / 34,5.

Например, для g = 30¢ Dl на длине l = 100 мм равно: Dl / 100 = (30 / 34,5) / 100 =

= 0,87 / 100 мм / мм. Для g = 1⁰ (60¢) Dl / 100 = 1,74 / 100 мм / мм.

Для снижения вредных нагрузок на валы вследствие их смещения применяют компенсирующие муфты: жесткие или упругие. Упругие муфты за счет деформации упругих элементов смягчают также удары и гасят крутильные колебания.

Управляемые муфты позволяют с помощью механизмов управления соединять и разъединять вращающиеся или неподвижные валы. Различают муфты с профильным замыканием (кулачковые, зубчатые) и фрикционные (дисковые, конусные, цилиндрические).

Самоуправляемые муфты автоматически разъединяют и соединяют валы при изменении заданного режима работы машины. Сюда относят предо-хранительные муфты для предохранения машины от перегрузок, центробеж-ные муфты, срабатывающие по величине скорости, обгонные муфты, пере-дающие момент и вращение только в одном направлении.

Критериями подбора муфт являются:

1. Условия работы и функциональные требования к муфте.

2. Диаметры соединяемых валов.

3. Величина расчетного момента Т_р и прочностное условие подбора

муфты [T] ³ T_p ,

где [T] – ближайший больший (или равный) вращающий момент по паспорту муфты.

Основной характеристикой муфт является передаваемый вращающий момент Т. Муфты выбирают по стандартам, каталогам или проектируют по величине расчетного момента

Т_р = КТ_ном,

где Т_ном – номинальный вращающий момент (наибольший из длительно дейс-твующих по графику нагрузки); К – коэффициент режима работы, учитыва-ющий характер нагрузки: при спокойной работе и небольших разгоняемых массах (конвейеры, испытательные установки и др.) К = 1,15…1,4; при

переменной нагрузке и средних разгоняемых массах (станки, компрессоры, мельницы и др.) К = 1,5…2; при ударной нагрузке и больших разгоняемых массах (прокатные станы, молоты и др.) К = 2,5…3.

Примечание. Внимание! В таблицах параметров муфт, приводимых в приложениях, Т_ном обозначают номинальные моменты по паспортам муфт (как в стандартах).

Конкретные формулы для уточненных величин расчетных моментов отдельных типов муфт см. в [2].

Стандартные муфты каждого типоразмера (при постоянном моменте) выполняют для некоторого диапазона диаметров валов. В пределах этого диапазона допускается заказывать сочетания полумуфт разного диаметра.

Наиболее слабые звенья (соединительные элементы, шпонки, шлицы, болты и др.) выбранной муфты проверяют на прочность.

Предохранительныемуфты во избежание случайных выключений их при пуске рассчитывают по предельному моменту.

Т_пред = 1,25Т_max,

где Т_max = Т_пуск – наибольший передаваемый момент, равный пусковому моменту.

Ниже рассмотрены конструкции некоторых наиболее распространенных в приводах муфт. Достаточно полная информация о муфтах представлена в справочнике [2].

2. ГЛУХИЕ МУФТЫ

Глухие муфты предназначены для жесткого соединения строго соосных валов. Среди этих муфт наибольшее распространение получили втулочные и фланцевые муфты.