Краєва дислокація

Дислокації можуть виникати в кристалах різними шляхами (зрушенням, рис.6.6.). Атоми, розташовані по краю екстраплощини, не мають такого ж оточення, як інші атоми, змінюється кількість найближчих сусідів. Тому ділянка поблизу краю екстраплощини є лінійним дефектом кристалічної будови – краєвою дислокацією.

Рис 27. Схема зрушення, що створює краєву дислокацію АВ

Найважливішою характеристикою дислокації є вектор Бюргерса b, показаний на рис.28 як вектор зрушення. Дислокації будь-якого походження характеризуються вектором Бюргерса – мірою спотворення граток, обумовленою дислокацією, що утворилася.

Мал.28. Краєва дислокація в примітивних кубічних гратах

Рис.29. Модель краєвої дислокації

Характерна особливість краєвої дислокації – перпендикулярність вектора Бюргерса лінії дислокації. Залежно від того, чи вище або нижче за площину ковзання розташована екстраплощина дислокації, їх називають позитивними або негативними.

Якщо краєва дислокація може ковзати тільки в площині свого краю і вектора Бюргерса, то для гвинтової дислокації можливий перехід із однієї площини ковзання в іншу. Напрям ковзання гвинтової дислокації перпендикулярний вектору Бюргерса.

Краєва дислокація може переміщатися ковзанням під дією прикладеної напруги (рис.30). При цьому відбувається зсув тільки невеликої частини атомів у площині ковзання на невеликі відстані, і функція екстраплощини, як по естафеті, передається наступній атомній площині.

Рис.30. Схема зрушення верхньої частини кристала щодо нижньої

на одну міжатомну відстань при пробігу краєвої

дислокації через кристал справа наліво