Блювота

Блювота є другим по важливості симптомом при захворюванні різних органів і систем. Особливо часто ця клінічна ознака виявляється при гострій хірургічній патології органів черевної порожнини.

Нудоту варто вважати симптомом, рівнозначним блювоті, тому що поріг подразнення блювотного центра в різних людей різний. Блювота може виникати при травмах і захворюваннях головного мозку, психо-невротичних станах, захворюваннях вегетативної нервової системи, ендокринної системи, при обмінних порушеннях, отруєннях екзотоксинами, при печінкових і ниркових коліках.

Механізм виникнення блювоти при гострих захворюваннях органів черевної порожнини вважається наступним:

- подразнення нервових закінчень брижі й парієтальної очеревини

(гострі запальні захворювання органів черевної порожнини),

- непрохідності органа, що містить гладку мускулатуру (кишечник,

шлунок, жовчні шляхи, сечовід),

- дії токсинів, що всмоктуються, на мозкові центри.

При наявності в пацієнта блювоти або нудоти аналізу повинен бути підданий час її виникнення, зв'язок больового синдрому й блювоти, характер блювотних мас і стан пацієнта після блювоти.

Блювота - випереджає або виникає разом з больовим синдромом (ниркова,

печінкова коліка).

Рання блювота іде за виникненням болю (гострий панкреатит, гостра странгуляційна непрохідність). Виникнення блювоти через кілька годин від початку болю (апендицит).

Пізня блювота характерна для обтураційної товстокишкової непрохідності.

Блювота при інтоксикації характерна для гострих захворювань органів черевної порожнини, що є тривожною ознакою, яка свідчить про перехід запалення на очеревину.

Частота блювоти залежить від виду захворювання, характеру його перебігу.

Блювота регулярна, полегшує стан при загостренні виразкової хвороби й стенозі вихідного відділу шлунка.

Часта блювота, що не приносить полегшення, характерна для деструктивного панкреатиту й тонкокишкової непрохідності.

Однократна блювота характерна для апендициту, а її повторні епізоди - при деструктивних й ускладнених формах апендициту.

Блювота не характерна для захворювань легенів і плеври, на початку захворювання при перфоративній виразці шлунка й дванадцятипалої кишки, при внутрішньочеревних кровотечах (позаматкова вагітність, розрив селезінки).

Важливою при встановленні діагнозу є характеристика вмісту блювотних мас.

Блювота з'їденою їжею, або «порожня блювота» (є блювотні рухи без умісту) при захворюваннях, що симулюють «гострий живіт».

Блювота шлунковим умістом із жовчю характерна для гострого холециститу, ниркової й печінкової кольок.

Блювота свіжою кров'ю, згустками крові, умістом типу «кавова гущина» характерна для гострих гастродуоденальних кровотеч (ці стани належать до невідкладних хірургічних захворювань, що вимагають інтенсивної терапії й нерідко можуть потребувати оперативного втручання).

Блювота кишковим умістом зі смердючим («фекальним») запахом і каловими включеннями властива для занедбаної обтураційної товсто- кишкової непрохідності.

Вплив блювоти на перебіг захворювання: у більшості випадків блювота обтяжує перебіг захворювання, викликаючи дегідратацію, втрату білків, електролітів, порушення травлення й обміну речовин. Рідко відзначається поліпшення стану хворого після блювоти.

Блювота знімається: протиблювотними препаратами, симпатоміметиками.