Колективізація сільського господарства в Україні та Голодомор 1932 – 1933 рр.

Колективізація – примусове, насильницьке об’єднання індивідуальних селянських господарств у колективні для встановлення контролю держави над ними.

Мета:

ü Отримання коштів для проведення індустріалізації;

ü Установлення контролю держави над сільськогосподарським виробництвом;

ü Розв’язання хлібної проблеми;

ü Збільшення товарності сільського господарства;

ü Ліквідація заможного селянства – «ворога» радянської влади;

Основні заходи:

ü Кінець 1929 р. – курс на «прискорену колективізацію» в СРСР;

ü Насильницьке створення колгоспів, радгоспів;

ü Створення машинно-тракторних станцій – державних сільськогосподарських підприємств;

ü «ліквідація куркульства» - вилучення майна у тих селян, яких влада вважала багатіями;

ü Примусове вилучення хліба;

ü Обмеження переселення селян до міст;

Наслідки колективізації:

ü Завершення одержавлення економіки;

ü Отримання державою коштів для індустріалізації;

ü Зруйнування сільського господарства, його занепад;

ü Ліквідація індивідуальних селянських господарств;

ü Утрата робочої сили на селі;

ü Голодомор 1932 – 1933 рр.;

ü Руйнування устоїв селянського життя;

Голодомор 1932 – 1933 рр.:

Причини:

ü Необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, що чинила опір проведенню соціально-економічної політики;

ü Непосильні для селян хлібозаготівлі, конфіскація продовольчих запасів, експорт хліба;

ü Заборона будь-якої допомоги з боку міжнародної або радянської громадськості;

Наслідки:

ü Масові жертви голодомору;

ü Придушення опору українського селянства колективізації;

ü Завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення селян;

ü Переселення селян з Росії в Україну;

ü Голодомор остаточно зламав опір селян колгоспній системі;