Варіанти расових типологій. Одну з перших типологій рас створив видатний французький психолог, соціолог й історик Гюстав Лебон (1841 – 1931) у своїй всесвітньовідомій праці «Психологія
Одну з перших типологій рас створив видатний французький психолог, соціолог й історик Гюстав Лебон (1841 – 1931) у своїй всесвітньовідомій праці «Психологія натовпу» (1889). Він виокремив чотири групи рас: первісні, нижчі, середні й вищі. «Первісні» – це ті, в яких не знаходять і найменшого сліду культури й які зупинились на тому рівні первісної тваринності, яку переживали люди кам’яної доби. Він уважав, що то – фіджійці й австралійці. Нижчу расу складають негри – вони здібні до зачаткової цивілізації, але ніколи їм не вдасться піднятися вище цілком варварських форм цивілізації, хоча історичний випадок робив їх (зокрема, негрів Сан-Домінго) спадкоємцями вищих цивілізацій. До середніх рас було віднесено китайців, японців, монголів і семітичні народи. Через ассірійців, монголів, китайців, арабів вони створили високі типи цивілізацій, які могли бути перевершені тільки європейськими народами. До вищих рас, як стверджувалось, можуть відноситися тільки європейські народи. Лише вони виявилися здібними до великих відкриттів у сфері мистецтва, науки й промисловості. Пара й електрика вийшли з їхніх рук. Чим вище раса, тим більше в ній різноманітності – звідси витікає важливість особистісного розвитку, інтелектуального рівня. У цілому ж, основні маси рас відрізняються психологічно мало, тоді як в еліт спостерігаються дуже великі відмінності.
Слід сказати, що світова література має письмове джерело, в якому дуже оригінально в міфологічній традиції пояснюється походження рас і даються їх характеристики. Це – текст, який і досі викликає багато суперечок серед учених щодо його автентичності, але викладена в ньому концепція заслуговує на інтерес. Маємо на увазі знамениту «Хроніку Ура Лінда Бук».
У 1859 р. одна з голландських бібліотек придбала старовинний рукопис, написаний давньофризькою мовою, що на той час уже 300 років, як уважалась мертвою. Власник рукопису твердив, що документ зберігався в його родині з ХІІІ ст., але написаний він раніше. Коли саме – виявити неможливо (дата є, але ось яка: «3449 рік після затоплення країни Альтланд». Як це можна продатувати?). Хроніка саме й починається з опису походження рас, що робиться в міфологічній традиції:
«До 12-го Юла він – вважається, що то – Святий Дух
(Вральда).
народив трьох дів:
Ліду з розжареного пилу,
Фінду з гарячого пилу,
Фрею з теплого пилу».
Далі розповідається, що кожна з них народила по 12 синів і 12 дочок (від Божественного Ода). Від них і пішли всі люди.
Ліда була чорною, з кучерявим волоссям, як у ягняти, очі її палали як зорі, так що навіть погляд орла був мутнішим порівняно з її поглядом. Вона нічого не хотіла знати про закони, її вчинки визначались її пристрастями.
Фінда була жовтою, її волосся було подібне до гриви жеребця. Вона написала 1000 законів, проте не виконала жодного з них. Вона ненавиділа праведних за їхню прямоту й була поступливою до підлабузників. Її слова були солодкими, неначе мед, але горе було тому, хто їй повірив. Вона прагнула володарювати над усіма, її сини були подібні їй, їхні сестри прислуговували їм, й сини вбивали одне одного.
Фрея («Світла Фрея») була білою, неначе сніг на зорі, й блакить її очей була сильнішою за блакить райдуги. Волосся її було подібне променям полуденного сонця, тонке як павутина. Її їжею був мед, а напоєм – роса, зібрана з квіткових пелюстків. Перше, чому вчилися її діти, був догляд за собою, друге – любов до чеснот. Коли вони дорослішали, вона вчила їх цінувати свободу. Вона говорила: «Без свободи всі інші чесноти добрі лише для того, щоб зробити вас рабами, а ваших нащадків покрити вічною ганьбою».
Отже, тут ми бачимо трьох Священних Матерів, від яких пішли не тільки три расові типи, а й три світоглядні моделі. Останні дехто з російських дослідників трактує так: 1) нащадки чорної Ліди не знали, що таке закон ні зовнішньо, ні внутрішньо. Їхня поведінка – це хаотичні імпульси, їх соціальний устрій – хаотична анархія. Вони часто ставали рабами; 2) нащадки жовтої Фінди жили при патріархаті, у них жінка підпорядкована чоловіку, в соціумі є ієрархія, закони чітко виписані, але виконувались під примусом. Вони схильні до ідолопоклонства, обожнення земних речей (влади, грошей, насолод). Войовничі й агресивні. Соціальний устрій – авторитарний централізм; 3) нащадки білої Фреї мали закон в душі, вони були цілком вільними. Вшановували Жіноче начало – Велику Білу Матір. Суспільний устрій – демократія. Серед жовтих швидко ставали вищою кастою. Серед бувають зрадники й вигнанці – вони працюють на жовтих проти своїх. Лише завдяки їм нащадки Фінди могли ефективно конкурувати з нащадками Фреї.
Головним недоліком цієї схеми є відсутність системності. Але з того, що йде зі світу символів, важко зробити логічну схему.
Вертикальна типологія психоінформаційних систем. Французький антрополог Марсель Мосс запропонував всіх людей ділити на ДВА ТИПИ:
Homo simplex (людина проста, суцільна)
й Homo duplex (людина розділена).
Їхні характеристики є такими:
Homo simplex | Homo duplex |
2. Людина колективного досвіду | 4. Людина мудрості |
1. Людина особистого досвіду | 5. Людина творчості |
Тільки в людей типу Homo duplex існує «психологічний двійник», або «внутрішній спостерігач», який забезпечує адекватну рефлексію – осмислення передумов, закономірностей і механізмів власної поведінки. Рефлексія – здатність володіти самим собою як предметом, здатність не просто пізнавати, а й пізнавати самого себе, не просто знати, а знати, що знаєш.
Сучасна типологія великих рас, яка базується на типології Мосса, є вертикальною. Вона передбачає, що в усіх расах є люди прості й розділені, але десь більше перших, а десь – других. Згідно з нею є сенс говорити про різні рівні рас.
Так, раси першого рівня (рівня особистісного досвіду) характеризуються відчуттям невіддільності людини від навколишнього світу, ірраціональністю, високою соціальною однорідністю (інакше: слабкою соціальною структурованістю), здатністю ефективно діяти лише на засаді особистого досвіду, вчитися методом власних проб і помилок. Найбільше ці риси притаманні чорній расі, яка найкраще виражає ідею злиття людини з природою. То ж не випадково, що в видах спорту, найбільш близьких до способу життя первісної людини, негри – найкращі. А негритянська музика – це найбільш земна музика, за що ми її й любимо. Негри – дуже безпосередні, по психіці вони – діти. Одночасно це – раса з дуже високою імпульсивністю, зниженою здатністю до систематичної праці. Негроїди схильні працювати тільки для задоволення мінімального рівня власного забезпечення. Якщо він забезпечений, то негри будуть із задоволенням байдикувати й при тому відчувати себе цілком щасливими. Щоб змусити їх тяжко працювати на когось, потрібен батіг і колодки. Расі, яка перебуває на першому рівні, важко створити стабільні державні утворення – у плані соціальної організації їм потрібен досвід інших рас. Але вони швидко вчаться й із задоволенням діляться своїм досвідом.
Раси другого рівня (рівня колективного досвіду) – це раси-ерудити. Їм властиве відчуття відчуженості людини від природи. Вони активно засвоюють чужий досвід, їм притаманний особливий традиціоналізм, схильність до зрівняльності, колективізм, механічна дисциплінованість. У них доволі висока соціальна структурованість, є здатність до створення стабільних ієрархізованих державних утворень з тенденцією до ігнорування індивідуальностей (насамперед – китайці й японці). Характерна риса їхніх суспільств – надзвичайна статичність і кастова розчленованість. Нерідко це – тиранія. Ці раси – підлітки. Вони максималістичні, агресивні, схильні до стадності, невмотивованих проявів жорстокості. Їм потрібен досвід в розвитку терпимості, милосердя, інтелектуальної гнучкості, хоча вони дуже вперті й тих, чий досвід вивчають, одночасно й зневажають. Яскравим проявом їхніх особливостей є, зокрема, «азіатський спосіб» ведення переговорів – вони приходять з уже готовим рішенням, розробленим колективно. Якщо «домашня заготовка» не проходить, вони розвертаються й ідуть, щоб зробити нову «заготовку». Оперативно приймати нестандартні рішення вони не ризикують, бо це не відповідає їхньому способу мислення.
Раси третього рівня (рівня творчості) – це раси-логіки. Для них характерна здатність до ефективних нестандартних дій, творчості, раціоналізму, потягу до нового, нетрадиційного, несподіваного. Найяскравіший представник раси такого типу – раса біла. Її представникам притаманне творче, нестандартне мислення, свобода, нестримний розвиток і соціальна різноманітність. Не випадково життєві зміни жовта раса сприймає негативно («Щоб ти жив у часи змін!» – гіршого побажання в китайців немає), а біла – позитивно («Хоч би й гірше, аби інше!» – типове українське прислів’я).
Різниця між ерудицією жовтих і логікою білих найяскравіше проявилась у системі письма. Для досконалого володіння писемною китайською мовою треба знати більше 10 тис. ієрогліфів (а всього їх близько 50 тис.). Очевидно, що раса, яка здатна запам’ятовувати такі величезні маси інформації, повинна мати неабияку специфіку мислення. Для білої людини така здатність до запам’ятовування – виняток. Вона більше покладається не на накопичення фактів (зразків, парадигм рішень), а на свою логіку й розроблені правила. Достатньо знати близько чотирьох десятків літер й залучити нескладні правила їхнього застосування – і все, біла людина вже грамотна. Проблему подолання великої кількості знаків (піктограм) у першопочатковому письмі білі подолали логікою – створили схему. Азіати ж пішли шляхом накопичення все більшої кількості знаків. Однак динамічність і творчість мають і небезпечні наслідки. Так, саме біла раса створила техногенну цивілізацію, чим поставила все людство на межу самознищення й знищення планети.
Ті з авторів, хто є прихильником думки, що сучасні раси вже вичерпалися, вважає, що через їхнє змішання розпочався процес формування раси четвертого рівня. Розробляються вже її моделі, при тому все більша увага надається людям-індіго.
Ті з учених, хто вивчає міфологічні системи різних народів, припускають, що існували певні центри формування давніх культур і цивілізацій. Одна з таких гіпотез наступна. Першим центром расоутворення був Бореальний духовний центр – Північне Надчорномор’я (міфологічна Борея). Від нього збереглося святилище – Кам’яна могила (поблизу м. Мелітополь), власна назва якого, можливо, була Шу-шун. Цей центр діяв у період 25 тис. рр. – 8 тис. рр. до н.е. Найдавніше піктографічне письмо, знайдене в цьому регіоні датується 11582 р. до н.е. Другим центром була стародавня Циркумпонтійська зона (VІІІ тис. – 1800 р. до н.е.). Фрагмент літопису Шу-шуна відтворено в барел’єфі святилища Чатал-гююка, датованого 6300 + 97 рр. до н.е. Інформація про перший центр зберігалась і в бібліотеках Шумеру. До цього ж центру, вочевидь, слід відносити й залишки пірамід, виявлених в різних регіонах України, зокрема, й на Луганщині. Наявність таких споруд означає, що в ті часи існувало певне державне утворення. Воно, скоріш за все, мало назву Аратта. В будь-якому разі знахідки пірамід на терені України дають можливість переглянути найдавніші сторінки її історії в напрямку її подовження далеко вглиб віків.
_____________________________________________________________
ЕФЕКТ ТЕЛЕГОНІЇ. Школа російських учених-медиків, започаткована видатним російським антропологом А.П.Богдановим, ще в другій половині ХІХ ст. виявила в расогенезі таке явище: в змішаних шлюбах усталений комплекс генів руйнується, а новий виявляється біологічно слабшим, тому перше покоління метисів ще сильне фізично, далі ж спостерігається зростання хвороб, дитячої смертності, зменшення тривалості життя. Ученими виявлене було й дивне явище, назване «телегонією», яке довго знаходилось у стані секретності. Його виявили ще 150 років тому, коли провели експеримент по з’єднанню коня із зеброю. Експериментаторів чекала невдача: від злуки не народилося жодного плода (про хромосоми та їх несумісність у різних видів тварин в ті часи ще не знали). Але через кілька років у кобилиць, що побували під самцями-зебрами раптом народилися смугасті лошата… Явище й було назване телегонією (від грецьк. «tĕle» – далеко + gone, gonos – народження) – «віддалене народження». Провели досліди й з іншими тваринами – явище повторилося. Результати тут же були засекречені (бо вже почала набувати популярності ліберальна ідея свободи расового змішання). Тільки два відомі вчені займалися телегонією – сучасник Ч.Дарвіна проф. Флінт і його послідовник Фелікс Ледантек. Відкриття явища телегонії не здивувало тільки кінологів – ті давно знали, що якщо породиста сука бодай раз пов’яжеться з безпородним псом, то навіть якщо в неї не буде цуценят, у майбутньому чистокровного потомства від неї чекати не має сенсу, хоч з якими елітними кобелями її не в’яжи.
Постало питання: а чи не притаманний ефект телегонії також і людям? Тоді ж, у другій половині ХІХ ст. були проведені відповідні дослідження, згідно з якими вчені дійшли до висновку: в людині телегонія проявляється ще й чіткіше, ніж у тварин. Власне, це й було головною причиною засекреченості таких досліджень. Прорив у цьому напрямку стався в СРСР після 1957 року, тобто після Першого Міжнародного фестивалю молоді і студентів у Москві. Бо з цього часу й досі в Москві розвалюються сім’ї через те, що раз-по-раз дівчата народжують негроїдних дітей. Брехня дівчат у таких випадках виключена – це вже вивчається більш, ніж 50 років. Отже, не тільки для жінки, а й для її майбутнього потомства далеко не байдуже, хто був її першим сексуальним партнером. В майбутньому потомству передаються його приховані внутрішні ознаки. Причому, за Ломброзо, позитивні риси передаються значно меншою мірою, ніж негативні.
Причини ефекту телегонії мають різні пояснення, єдиної думки тут немає, й він залишається одним з найзагадковіших природних явищ. Тим не менш, людство змушене з ним рахуватися, незважаючи на відсутність його пояснення. Так, коли в США наприкінці ХХ ст. не на жарт злякались зростаючого виродження нації, попит на цнотливих дівчат зріс надзвичайно. (При цьому США не гребують заробляти на тому, щоб продовжувати розповсюджувати ідею свободи расового змішання серед інших народів).
ЕФЕКТ «ЖАБИ В КАЗАНІ». Якщо жабу кинути в киплячу воду, вона вистрибне, якщо ж покласти її в холодну й поступово її нагрівати, – вона звариться. Дуже рідко деякі з жаб вистрибують, і це, за визначенням, – ніхто інші, як жаб’ячі генії. Дехто з дослідників уважає, що сучасне людство – напівсонні жаби в глобальному казані. Але вже дехто починає вистрибувати – вони різко міняють насамперед спосіб життя (це – ще дія свідома: людина сама накладає на свою поведінку певні табу; але серед людей уже з’явились індиго, в яких такі речі закладені вже в підсвідомості).
_____________________________________________________________
ВИСНОВКИ.
І. Антропоґенеза і соціоґенеза є двома ІСТОРИЧНИМИ УНІВЕРСАЛІЯМИ, які описують глобальний процес походження: а) людського роду і б) суспільної форми буття людини. Але вчені не домовилися ще відносно їх сполуки, змісту й хронологічних меж. «Ланцюг» так і не вибудовано, й насамперед тому, що між неандертальцем і кроманьйонцем так-таки зв’язку й немає, а відповідно, «зависає» найголовніша проблема – походження сучасної ЛЮДИНИ, а то – тільки Homo sapienssapiens (неоантроп). Теорії походження людини складаються в три групи: креаціонізм, еволюціонізм і космізм. Кожна з цих теорій не може вважатися ні остаточно доведеною, ні остаточно відкинутою. Основні форми і віхи антропоґенези викладені нами за еволюційною теорією і вміщуються в три етапи розвитку людини: архантропи – палеоантропи – неоантропи, хоча проміжних ланок між ними не виявлено, й питання щодо походження людини – одне з найфундаментальніших наукових питань – залишається й досі не вирішеним.
ІІ. Хоча точок зору на проблему походження людських рас є кілька й жодна з них не може вважатися остаточно доведеною, з викладеного вище матеріалу стає ясно, що людство являє собою єдиний вид – Homo sapiens, а расові ознаки мають адаптивний характер. Вони не зачіпають мозку й того головного, що відрізняє людину від тварини – здатності до абстрактного мислення й самопізнання. Як уважають філософи, людину можна визначити як матерію, що пізнає сама себе. Врешті решт, якої б з концепцій расогенези не притримуватись, фактом залишається біологічна єдність сучасного людства, майбутній розвиток якого, можливо, повинен призвести до поступового злиття всіх рас.
Ключові поняття: австралопітек, Homo habilis, Homo erectus, біфас, Homo sapiens neanderthalensis, перша глобальна (світова) війна, кроманьйонська людина, родова община, печерний живопис, сюжетне мислення, абстрактне мислення, духовне і душевне, психіка, психічне, расологія, раса, великі раси, палеоантропологія, європеоїди, негроїди, монголоїди, австралоїди, малі раси, брахікефалізація.
Контрольні запитання:
1. Надайте визначення понять: антропоґенеза, соціоґенеза та антропосоціоґенеза. Які думки існують в науці щодо їхнього змісту?
2. Що таке шкала антропоґенези? Накресліть її й поясніть.
3. Які є наукові періодизації історії первісного суспільства та як вони співвідносяться між собою?
4. Чому питання про походження людини є важливою світоглядною й науковою проблемою? Відповідь обґрунтуйте.
5. Що таке креаціонізм? Розкрийте його головну ідею та стан розвитку на сьогодні.
6. Що таке еволюціонізм? Розкрийте його головну ідею та стан розвитку на сьогодні.
7. Що таке космізм? Охарактеризуйте його головні теорії. В чому їх сильні, а в чому слабкі сторони?
8. Які стадії в еволюції людини вважає за можливе виділяти еволюціоністська теорія? Яка ваша думка щодо їхньої обґрунтованості?
9. Що таке «зв’язуюча ланка» (missing link)? Як виглядає ця проблема на нинішньому рівні розвитку науки?
10. Хто такі архантропи? Охарактеризуйте спосіб життя цих істот. Чи й досі наука вважає їх беззаперечно прямими предками людини сучасного виду?
11. Хто такі палеоантропи? Охарактеризуйте їхнє суспільне та духовне життя.
12. До якої археологічної доби відносяться залишки всіх архантропів та палеоантропів? Чому? Відповідь обґрунтуйте.
13. Хто така людина виду Homo sapiens sapiens? Охарактеризуйте спосіб життя, суспільний лад, вірування та культуру кроманьйонця.
14. Розкрийте стан проблеми походження рас в сучасній антропологічній науці.
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 958;