Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні. Світовий досвід свідчить, що темпи розвитку тієї чи іншої дер­жави багато в чому залежать від правильності вибору пріоритетного фінансування і підтримки

Світовий досвід свідчить, що темпи розвитку тієї чи іншої дер­жави багато в чому залежать від правильності вибору пріоритетного фінансування і підтримки розвитку науки.

У структурі науки в XXI столітті різко зростає роль теоретичних і фундаментальних наук, які створюють нові знання, збагачують сус­пільство новими підходами, даними, технологіями, оперативними знаннями для застосування їх у виробництві.

У багатьох країнах світу фундаментальна наука, як правило, фінансується з державного бюджету, а прикладні науки — приватни­ми та комерційними структурами. У найближчу перспективу доціль­но в Україні сформувати структурне співвідношення фундаменталь­них наук (Ф), прикладних (П) та дослідження.розробок (Р), яке вла­стиве державам з високим технічним рівнем, високою наукомісткістю промислового потенціалу за схемою:

Ф= 15-16 %,

П=22-25 %,

Р=59-63 %.

Фундаментальні науки мають розвиватись випереджальними темпами, створюючи теоретичну базу для прикладних наук. Для су­часної науки характерний такий цикл: фундаментальні — прикладні -розробки — впровадження. Враховуючи світові тенденції у розвит­ку науки в Україні, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки мають стати:

У сфері наукового розвитку:

· фундаментальна наука, насамперед, розробки вітчизняних на­укових колективів, що мають світове визнання;

· прикладні дослідження і технології, в яких Україна має знач­ний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;

· виша освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку;

· розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки;

· наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної безпеки;

· система інформаційного та матеріально-технічного забезпечення наукової діяльності;

У сфері технологічного розвитку:

· дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини;

· розроблення засобів збереження і захисту здоров'я людини, забезпечення населення медичною технікою, лікарськими препара­тами, засобами профілактики і лікування;

· розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій;

· розроблення сучасних технологій і техніки для електроенерге­тики, переробних галузей виробництва, в першу чергу агропромис­лового комплексу, легкої та харчової промисловості;

У сфері виробництва:

· формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (технопарків. інку­баторів тощо);

· створення конкурентоспроможних переробних виробництв;

· технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки держави;

· впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу вілдачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва і тенден­ціях його розвитку.

Невід'ємною частиною державної інноваційної політики має ста­ти створення умов для розширення сфери та масштабів попиту, про­позицій і розповсюдження науково-технічних знань в країні, комер­ційного впровадження науково-технічних розробок у виробництво.

Для цього має бути забезпечено:

· підвищення рівня та розширення сфери науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок, у тому числі шляхом система­тичного підвищення частки витрат на науку в державному бюджеті;

· розвиток фундаментальних досліджень, які мають особливе значення для переходу економіки на інноваційний шлях розвитку:

· оптимізація структури установ та господарюючих суб'єктів, що діють у науково-технічній сфері;

· формування в суспільстві методів сприяння інноваціям шля­хом впровадження нових освітніх програм і розвитку системи безпе­рервної освіти (підвищення кваліфікації кадрів) в науці, виробництві, сфері послуг;

· створення засад для розвитку науково-технічної діяльності підприємств і посередницьких організацій, які сприяють активізації інноваційної діяльності, допомагають встановленню зв'язків між науково-дослідною сферою і виробництвом (особливо тих, які займаються комерціалізацією результатів наукових досліджень);

· створення інноваційних структур (інкубаторів, центрів тощо), інформаційних та інфраструктурних підприємств, які сприяють впро­вадженню нових технологій у виробництво;

· удосконалення організаційно-економічного механізму міжна­родного трансферу технологій з метою створення політичних, пра­вових та економічних умов для зростання притоку іноземного капі­талу, а також експорту вітчизняних технологій;

· сприяння розвитку винахідництва та забезпеченню надійного патентного захисту результатів прикладних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у державі та за кордоном.

Стимулювання інноваційної діяльності має забезпечуватися шля­хом:

· застосування пільг для всього циклу інноваційного процесу від фундаментальних досліджень до впровадження у виробництво за умов використання інновацій для збільшення обсягу та підвищення якості виробленої продукції;

· диференціації розмірів податкових пільг залежно від активності в інноваційному процесі конкретних підприємств, організацій і ок­ремих осіб за умов щорічного збільшення ними витрат на науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи не менш як на 25 відсотків;

· звільнення від оподаткування тієї частини прибутку, що спря­мовується підприємствами, організаціями, приватними особами до інноваційних фондів, Державного фонду фундаментальних дослід­жень, галузевих інноваційних фондів, галузевих фондів технологіч­ного розвитку та реконструкції виробництва тощо або місцевих фондів розвитку науки і технологій, а також на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт за міжнародними, за­гальнодержавними програмами та проектами;

· звільнення від податків, включаючи валютні кошти, наукових установ, діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюд­жету;

· введення податкових пільг на прибуток і додану вартість для наукових організацій, які входять до національної системи науково- технічної інформації.

Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науко­во-технічної діяльності за рахунок видатків із Державного бюджету України.

Видатки на наукову і науково-технічну діяльність є захищени­ми статтями.

Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.

Базове фінансування надається для забезпечення:

· фундаментальних наукових досліджень;

· найважливіших для держави напрямів досліджень, у тому числі в інтересах національної безпеки та оборони;

· розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяль­ності;

· збереження наукових об'єктів, що становлять національне над­бання;

· підготовки наукових кадрів.

Перелік наукових установ та вищих навчальних закладів, яким надасться базове фінансування для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Програмно-цільове фінансування здійснюється, як правило, на конкурсній основі для:

· науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

· забезпечення проведення найважливіших прикладних науко­во-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням;

· проектів, що виконуються в межах міжнародного науково-тех­нічного співробітництва.

Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності здійснюється відповідно до законодавства України. За рахунок дер­жавних коштів фінансуються переважно фундаментальні та довго­строкові прикладні дослідження, що мають загальнонаціональне зна­чення, міждержавні, загальнодержавні науково-технічні програми і проекти.

Державні наукові та науково-технічні програми є основним засо­бом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки шляхом концентрації науково-технічного потенціалу країни для розв'язання найважливіших природничих, технічних і гуманітарних проблем.

Державні наукові та науково-технічні програми поділяються на:

· загальнодержавні (національні);

· державні (міжвідомчі);

· галузеві (багатогалузеві);

· регіональні (територіальні).

Статус державних (міжвідомчих) наукових та науково-техніч­них програм мають також відповідні частини загальнодержавних (національних) програм економічного, соціального, національно- культурного розвитку, охорони довкілля.

Основним засобом реалізації загальнодержавних (національних) науково-технічних програм є державні (міжвідомчі), галузеві (бага­тогалузеві) та регіональні (територіальні) програми.

Державні наукові та науково-технічні програми формуються Міністерством освіти і науки України па основі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних засадах.

Обсяги фінансування загальнодержавних(національних) науково- технічних програм щорічно визначаються Верховною Радою України при прийнятті Закону України про Державний бюджет України.

Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки ре­алізується Державною інноваційною компанією України і фондами технологічного розвитку та реконструкції виробництва.

Для підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що провадяться науко­вими установами, вищими навчальними закладами, вченими, ство­рюється Державний фонд фундаментальних досліджень (далі - Фонд).

У Державному бюджеті України кошти для Фонду визначаються окремим рядком.

Кошти Фонду формуються за рахунок:

· бюджетних коштів;

· добровільних внесків юридичних і фізичних осіб (у тому числі іноземних).

Кошти Фонду розподіляються на конкурсній основі.

Нині в Україні, крім державних фондів, діє низка міжнародних організацій, що здійснюють відбір пропозицій та фінансування вітчизняних і спільних наукових проектів. Серед інших в Україні діють європейські програми науково-технічного співробітництва. У цьому ж контексті слід згадати ініціативи відомого фінансиста і філантропа Дж. Сороса. Наймасштабніша соросівська програма підтримки фундаменталь­них досліджень у галузі природничих наук, згідно з якою Україні ре­ально надається 10% загального фінансування.

Усі ці форми - це перш за все адресне і конкурсне фінансування ініціативних наукових проектів. Таким чином, за останні роки в Україні сформувалась триступенева система підтримки науки, а саме:

· Базове фінансування — переважно бюджетне фінансування; забезпечує виконання планових наукових досліджень, підтримку для придбання наукової апаратури, обладнання, будівель тощо:

· Державні програми різних рангів — зорієнтовані на виконан­ня досліджень за пріоритетними напрямками;

· Підтримка проектів, запропонованих самими науковцями в ініціативному порядку, що стосується виконання оригінальних фундаментальних досліджень як пошукових, так і найбільш розви нутих

Серед пріоритетних напрямів фінансування науки України вид­іляють такі, що наведені в табл.3.

Таким чином, Україні слід збільшувати обсяги бюджетного фінансування фундаментальних та прикладних досліджень. Масш­таби і структура фінансових ресурсів, що вкладаються в розвиток на­ціональної науки, мають поступово наблизити рівень оплати праці науковців до норм розвинутих країн, підтримати високий рівень за­безпеченості науки матеріально-технічними ресурсами, допоміжним і обслуговуючим персоналом.

Отже, з метою забезпечення пріоритету розвитку науки доціль­но на державному рівні побудувати організаційну структуру науки на основі поєднання галузевого підходу, зорієнтованого на забезпе­чення загального прогресу наукових знань, і проблемно орієнтова­ного, що найбільше відповідає ринковим відносинам. Галузевий підхід має домінувати у сфері розвитку фундаментальних досліджень і базуватися на використанні достатньо сталих організаційних струк­тур, а проблемно орієнтований — у галузі прикладних досліджень і розробок, для виконання яких можуть бути використані як постійні, так і тимчасові організаційні структури. Для ефективнішого поєднан­ня ринку із системою науково-технічної діяльності доцільно:

· здійснити чітке структурне розмежування наукового потенці­алу на комерційну і неприбуткову частини: неприбуткова охоплює науку, пов'язану з безприбутковим приростом наукових знань, ко­мерційна— прикладні дослідження і розроблення нових технологій і продуктів;

· створити мережу головних галузевих інститутів, які разом із проведенням наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт мають виконувати функції координаторів розробок, моніторин­гу інноваційної діяльності у відповідній галузі, експертів технічного та технологічного рівня виробництва, розповсюджувачів науково- технічної інформації;

· визначити мережу державних науково-дослідних організацій, що складається з вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів і наукових підрозділів у складі державних підприємств і організацій та науково-дослідних інститутів, які виконують функції головних організаторів або координаторів національних, галузевих, регіональних соціально-економічних, наукових, науково-технічних програм, із наданням їм статусу національного, галузевого чи регіо­нального центру;

· формувати національні наукові центри на базі науково-дослід­них інститутів, які проводять фундаментальні дослідження, і забез­печувати їх не менш як на три чверті за рахунок державного бюдже­ту.

Таблиця 3

 

З метою розширення участі українських науково-дослідних ус­танов у міжнародній науковій кооперації, створення умов для вільно­го доступу українських науковців до світових наукових надбань особ­лива увага має приділятися створенню сучасної телекомунікаційної інфраструктури. Слід надати підтримку виданню вітчизняної науко­вої літератури і журналів, а також розширити можливості для прид­бання науковими бібліотеками іноземних наукових видань.

 








Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 677;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.013 сек.