Геохимические классификации элементов Ферсмана и Перельмана. Классификация А.Е. Ферсмана построена с учетом геохимической миграции элементов в крупных системах на основе развернутой таблицы Д.И
Классификация А.Е. Ферсмана построена с учетом геохимической миграции элементов в крупных системах на основе развернутой таблицы Д.И. Менделеева. А.Е. Ферсман разделил таблицу на поля, соответствующие распространению элементов в земной коре: поле металлов сульфидных руд(медь, свинец, цинк, олово и др.), элементов кислых магм и пневматолитов(цирконий, ниобий, тантал, уран, редкие земли, элементы платиновой группы), средних магм, ультраосновных магм(железо, кобальт, никель титан, ванадий и др) (рис. 2).
Наиболее удобна при изучении биосферы и ноосферы классификация А.И.Перельмана.В основу этой классификации положены наиболее характерные особенности миграции химических элементов в биосфере и их способность концентрироваться на определенных геохимических барьерах.
Сначала все элементы Перельман разделил на 2 группы: 1). Мигрирующие преимущественно в газообразном состоянии; 2). Мигрирующие в растворах. Воздушных мигрантов всего 11 и из них только 5 относятся к активным (кислород, водород, азот, углерод, йод), остальные – пассивны – Ar, Ne, He, Kr, Xe, Rn. Водные мигранты разделяются в зависимости от интенсивности миграции. При этом учитывается целый ряд показателей перемещения элементов в водных растворах – способность образовывать катионы и анионы, постоянная или переменная валентность, подвижность или же инертность и осаждение на барьерах в окислительной, глеевой или сероводородной обстановках, интенсивность миграции в растворах с различными щелочно-кислотными условиями и др.
ЛЕКЦИЯ 7
Геохімічна спеціалізація геологічних утворень
1. Загальні положення.
2. Цільове призначення карт геохімічної спеціалізації
1. Загальні положення
Під геохімічною спеціалізацією розуміють специфічні особливості розподілу одного або декількох хімічних елементів в гірських породах або їх комплексах, які проявляються в суттєво підвищених (позитивна спеціалізація або накопичення) або занижених (від'ємна спеціалізація або дефіцит) концентраціях цих елементів проти кларкових.
При використанні геохімічної спеціалізації для оцінки потенційної рудоносності порід під цим терміном розуміють суму геохімічних ознак, які відрізняють даний рудоносний магматичний або інший геологічний комплекс від близьких за складом та обрисом, але не рудоносних порід. Геохімічна спеціалізація тих або інших геологічних комплексів зазвичай визначається рядом факторів. Для магматичних порід - геохімічною природою магм, геологічними особливостями її кристалізації та характером постмагматичних змін; для осадових - геохімічною диференціацією речовини в процесі гіпергенезу та осадконакопичення, а також наступним діагенетичним перетворенням осадків; в метаморфічних породах - насамперед особливостями розподілу рудогенних елементів в осадово-ефузивному субстраті та характером метаморфізму.
Для характеристики геохімічної спеціалізації використовують кларк концентрації Кк. Останній визначається як відношення середнього вмісту хімічного елементу (ХЕ) у вивченому об'єкті (порода, масив, комплекс тощо) до середнього вмісту цього ж ХЕ в гірських породах даного типу в літосфері. За середній вміст (кларк) хімічних елементів у найбільш крупних складових земної кори (ультраосновні, основні, середні та кислі породи, кристалічні сланці та парагнейси, глини та глинисті сланці, пісковики, карбонатні породи) можуть бути використані дані (додаток 2) за даними ІМГРЕ [41]. Геохімічна спеціалізація геологічному комплексі (ГК) розраховується для кожного ХЕ за такою формулою:
Кк=К1к × К1 р+ К2 к × К2 р +...+Кі к × Кі р,
де Кк - кларк концентрації ХЕ в досліджуваному ГК;
К1к, К2 к, Кі к - кларк концентрації того ж ХЕ в відповідному типі гірських порід, що складає даний ГК;
К1р, К2 р... Кі р - коефіцієнти поширеності відповідного типу гірських порід в досліджуваному ГК .
Коефіцієнт поширеності для кожного типу гірських порід визначається як відношення площі даного літотипу порід до загальної площі досліджуваного ГК або структурно-формаційного району.
За величиною коефіцієнтів концентрації розрізняють такі градації:
- сильна позитивна спеціалізація - К, >3,5;
- позитивна спеціалізація - Кк =1,5-3,5;
- спеціалізація не проявлена -Кк=0,7-1,4;
- від'ємна спеціалізація -Кк=0,6-0,3;
- дуже сильна від'ємна спеціалізація - Кк < 0,3.
Для кожного ГК визначаються геохімічні типи асоціацій ХЕ у вигляді рангових рядів нарізно для ХЕ групи накопичення (К, >1,5 - позитивна геохімічна спеціалізація) і для ХЕ групи дефіциту (К„ < 0,7 - від'ємна спеціалізація).
В процесі проведення ГДП-200, геологопрогнозного картування масштабу :200 000 та ГЗР-50 в окремих районах УЩ, де в якості геологічної карти похованої поверхні є карта кристалічного фунбдаменту масштабу 1:200 000, для картографічного відображення площ поширення геологічних комплексів та формацій, які характеризуються специфічними особливостями розподілу одного або декількох хімічних елементів і проявлені в підвищеному відносно кларка вмісті (Кк>1,5) складають карту геохімічної спеціалізації геологічних комплексів докембрійського фундаменту масштабу 1:200 000.
Під час проведення ГЗР-50 та геологопрогнозного картування масштабу 1:50 000 для картографічного відображення площ поширення геохімічно спеціалізованих порід складають карту геохімічної спеціалізації геологічних утворень докембрійського фундаменту масштабу 1:50 000.
2. Цільове призначення карт геохімічної спеціалізації
Карта геохімічної спеціалізації геологічних комплексів докембрійського фундаменту масштабу 1:200 000 складається з метою отримання картографічного відображення геохімічної спеціалізації стратиграфічних та нестратифікованих геологічних підрозділів, які виділяються і показуються на карті кристалічного фундаменту Українського щита (ККФУЩ). При цьому геохімічну спеціалізацію стратиграфічних підрозділів визначають нарізно для основних (серії, світи, підсвіти) і допоміжних (товщі, підтовщі, шари, пачки, маркірувальні горизонти) стратонів місцевих шкал, ув'язаних з підрозділами загальної стратиграфічної шкали та регіональними кореляційними стратиграфічними схемами. Для нестратифікованих підрозділів (інтрузивні, ультраметаморфічні та метасоматичні утворення, вторинні породи зон діафторезу, метасоматозу й контактового метаморфізму, тектоніти різного генезису і морфології, гідротермально змінені породи тощо) геохімічну спеціалізацію визначають нарізно для комплексів, підкомплексів і фаз (так як вони показані на ККФУЩ). Для правильної інтерпретації вікових взаємовідношень стратиграфічних і нестратифікованих підрозділів визначення геохімічної спеціалізації та геохімічної ідентифікації (на петрохімічному і геохімічному
ЛЕКЦИЯ № 8
Міграція хімічних елементів, внутрішні чиники міграції
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 1219;