Порушення сечовипускання. Порушення сечовипускання – одна з характерних клінічних ознак патології нирок і сечовивідних шляхів

Порушення сечовипускання – одна з характерних клінічних ознак патології нирок і сечовивідних шляхів. Вказівка на порушення сечовипускання може свідчити про захворювання нирок, сечоводів, сечового міхура, уретри. Оцінюється зв'язок порушень сечовипускання з больовим синдромом у животі, попереку або сечівнику. Важливо з'ясувати наявність печіння в сечівнику, колір сечі, наявність осаду, появу гематурії. Наявність у сечі крові при травмах живота, попереку й таза свідчить про ушкодження нирок або сечового міхура.

У жінок необхідно з'ясувати відомості про менструальний цикл, уточнити строк останньої менструації, її тривалість і рясність. Порушення циклу і його тривалості, численність виділень крові свідчать або про дисгормональні розлади, або про хронічне запалення геніталій, а іноді поза- чергові рясні місячні можуть маскувати позаматкову вагітність. Такі ж зміни характерні для лейоміоматичної зміни матки. Поява або загострення болю в нижніх відділах живота під час менструацій, на відміну від апендициту, характерні для запалення придатків матки. Збільшене виділення білій з піхви також може вказувати на запалення придатків.

Загальна слабість

Важливі дані можна одержати при аналізі скарг загального характеру, основною з яких є загальна слабість.

Загальна слабість є частою скаргою при різних захворюваннях органів грудної й черевної порожнини, гострих гнійних запальних захворюваннях.

Загальна слабість: з'являється одночасно з появою інших симптомів або через певний час у динаміці захворювання.

Ступінь виразності загальної слабості: помірний - коли хворий виконує звичайне фізичне навантаження; виражений - коли хворий не може виконувати фізичну роботу, ходьбу; надзвичайно різкий – хворийне може себе обслуговувати.

Походження загальної слабості – хворий зв'язує її з безсонням, тривожним станом, виникненням нудоти, блювоти, болем у будь-якій ділянці, поносом, спрагою, тривалим запором, запамороченням, головним болем, хиткістю ходи, зниженням сили в кінцівках й ін., що може навести на думку про причину її виникнення.

Загальна слабість супроводжується– запамороченням, непритомним станом, почуттям страху, ″мерехтінням мушок” перед очима, нудотою, синюшністю, блідістю або гіперемією шкірних покривів, потовиділенням, задишкою, тахікардією, підвищенням або зниженням АТ, порушенням серцевого ритму, дизуричними й диспепсичними розладами, неможливістю перебування стоячи, зниженням працездатності.

Зменшення або купірування загальної слабості – перебуванням у горизонтальному положенні, прийомом солодкого чаю, кави, жарознижуючих, проти блювотних, аналептиків, внаслідок психотерапевтичних впливів.