Закономірності і принципи спортивного тренування

Загальні принципи та закономірності спортивного тренування

Спортивне тренування– це багаторічний процес, спрямований на вдосконалення функцій та систем організму, на формування рухових навичок та фізичних здібностей спортсменів для досягнення ними високих спортивних результатів. У кожному виді лижного спорту своя методика тренування, але є спільні для всіх методичні положення (основи методики тренування). Спортивне тренування передбачає дотримання основних принципів та закономірностей:

- безперервності тренувального процесу;

- поступовості збільшення навантаження та складності технічних прийомів;

- послідовності розвитку фізичних здібностей;

- єдності загальної і спеціальної фізичної підготовки спортсмена;

- хвильоподібності динаміки фізичних навантажень;

- циклічності (від макроциків олімпійських до тижневих мікроциклів);

- поглибленої спеціалізації;

- індивідуальності тренувального процесу;

- спрямованості до найвищих досягнень.

Засоби спортивного тренування в лижному спорті

До засобів тренування відносяться : фізичні вправи, реабілітаційні засоби та гігієнічні фактори.

Основним засобом тренування є фізичні вправи,які сприяють розвитку різних фізичних здібностей, психологічних якостей особистості і вдосконаленню координації рухів.

Всі фізичні вправи поділяються на:

- основні – включають в себе всі способи пересування на лижах;

- загальнорозвиваючі (ЗРУ) – сприяють загальному розвитку організму, застосовуються в усі періоди тренування, включають вправи для розвитку сили, витривалості, швидкості, спритності, вправи для розтягування, розслаблення, рівноваги тощо. До них відносяться і ходьба, біг, стрибки, гребля, велоспорт, ігри, плавання і фізичну працю;

- спеціально-підготовчі – для розвитку найважливіших груп м’язів, які приймають участь в основних рухах при ходьбі на лижах. Вправи для розвитку сили і силової витривалості (з обтяженням і з опором), для вдосконалення функціональних можливостей (біг з ЧСС 160 уд/хв);

- імітаційні – близькі за формою і характером до основних вправ, які створюють умови для оволодіння технікою пересування на лижах. Вправи без пристосувань (імітація окремих елементів), з пристосуваннями (лижеролери, тренажери та ін.).

Об’єм фізичного навантаження – визначається кількістю вправ, що виконуються за одиницю часу (тренування, тиждень, місяць, рік), вимірюється у кілометрах (для циклічних вправ – біг, ходьба тощо) або у годинах, тонах, стрибках та ін.

Інтенсивність фізичного навантаження – це об’єм фізичних вправ, які виконуються з конкретною швидкістю, тобто шлях долається за одиницю часу з визначеною потужністю. Показниками інтенсивності є ЧСС, швидкість, яка визначається у відсотках від змагальної, і вмістом лактату у крові.

Інтенсивність класифікується як:

- низька - 120-140 уд/хв, 55-70%, 1-2 Моль/літр;

- середня – 140-160 уд/хв, 70-85%, 2-4 Моль/літр;

- передзмагальна – 160-175 уд/хв, 85-95%, 4-6 Моль/літр;

- змагальна – 175-190 уд/хв, 95-100%, 6-9 Моль/літр;

- максимальна – більше 190 уд/хв, 105%, 9-12 Моль/літр.

При плануванні тренувального навантаження необхідно раціонально поєднувати засоби підготовки, об’єм та інтенсивність їх. Найбільший тренувальний ефект досягається при проведенні занять різної спрямованості з використанням вправ різної тривалості та інтенсивності.

Методи тренувального процесу лижників

Для підвищення спортивної працездатності і розвитку фізичних здібностей застосовуються такі методи тренування:

1. Рівномірний метод – робота виконується без зміни інтенсивності. Під час тренування рівномірним методом інтенсивність може бути малою або середньою, що дозволяє виконувати навантаження довготривалий час, тому даний метод застосовується для розвитку витривалості, а також з молодими спортсменами, в оздоровчих групах, під час підготовчого періоду і для вивчення техніки.

2. Перемінний метод – заключається в зміні інтенсивності від 50% до 90% від максимальної в процесі проходження дистанції (“фартлек”, “перемінка”). Даний метод дозволяє розвивати загальну і спеціальну витривалість, він застосовується на всіх етапах круглорічного тренування.

3. Повторний метод – заключається в багаторазовому повторенню відрізку дистанції з інтенсивністю 90-100% від максимальної. Інтервали відпочинку – достатні для відновлення, довжина відрізків і число повторень повинно бути таким, щоб спортсмен міг проходити їх зі швидкістю, більшою за змагальну, час виконання вправи разом повинен складати 1/3 – 2/3 часу виконання змагальної вправи. Повторний метод застосовується для розвитку швидкості і швидкісної витривалості.

4. Інтервальний метод – заключається в багаторазовому чередуванні короткочасних вправ з підвищеною і зниженою інтенсивністю. Він відрізняється від перемінного строго дозованими інтервалами навантаження і відпочинку.

5. Контрольний метод – заключається в проведенні заздалегідь намічених випробувань з ціллю визначення рівня підготовленості лижника. Це є основним засобом оперативного керування тренувальним процесом.

6. Ігровий метод – дозволяє вирішувати різні завдання тренування (розвиток швидкості, спритності, витривалості та ін.), використовується в роботі з юними спортсменами, підвищує емоційність занять, дозволяє зняти психічне навантаження і у дорослих спортсменів.

7. Коловий метод – це форма організації тренувальних занять із застосуванням комплексів вправ, які виконуються на кожній “станції” під час пересування спортсменів по колу. Застосовується даний метод в основному у безсніжний час для підвищення загальної фізичної підготовленості, але може використовуватися і в змагальний період.

8. Змагальний метод – відображає рівень усіх видів підготовленості спортсменів на основі спортивно-технічного результату, показаного на змаганнях. З покращенням рівня підготовленості спортсмена число змагань повинно зростати.

Усі вивчені методи застосовуються у визначеній послідовності і у різноманітних поєднаннях (з урахуванням намічених завдань).