Використання першоджерел в опрацюванні теми. Завдання 1. Поняття світогляду.

Завдання 1. Поняття світогляду.

Уважно опрацюйте наведені нижче уривки із творів видатних філософів, передайте їх вихідні ідеї своїми словами та аргументуйте своє їх розуміння та оцінку.

“З одного боку, “світогляд” має філософський смисл. Але… він означає не тільки пізнання світу в цілому, оскільки під цим словом розуміють переконання не лише теоретиків, а й звичайних людей... Світогляд формується самим життям, до науки, поза наукою. Він визначає переконання в релігії, мистецтві, моралі, політиці. У більшості випадків людей цікавлять переконання окремих видатних особистостей, які є в дійсності далекими від філософії. І, нарешті, говорять про світогляд первісних людей, чи про світогляд малорозвинених людей. Є навіть такий вираз як “світогляд дитячої кімнати”...(Г.Ріккерт, “Система філософії”).

На яких рисах світогляду наголошує автор? Які сфери функціонування світогляду представлені в даному уривку та які ви ще можете до них додати? Які види світогляду подаються тут як найперші?

“Світогляд не є продуктом мислення і народжується не просто із волі до пізнання. Розуміння реальної дійсності є важливим моментом у формуванні світогляду, але лише моментом. Світогляд народжується із умов життя, життєвого досвіду та нашого психічного складу”, із “життєвого настрою”, із “сукупності стимулів та почуттів” (В.Дільтей).

Який тип світогляду подається в даному уривку? Як ви можете окреслити, виходячи із наведеного фрагменту, на якому грунті та із яких складових формується світогляд? Як би ви могли розкрити зміст тої “сукупності стимулів” (що саме це є?), які сприяють форомуванню світогляду за реальних умов людської життєдіяльності?

Завдання 2. Взаємовідношення філософії та світогляду.

“…Світогляд пов’язують із філософією, коли чекають від філософії впорядкування погляду на життя, на мету життя. Більше того, люди покладають на філософію найважливішу місію – дати їм світогляд... Ось чому філософія займає виключне місце і в науковому житті, де існує потреба у теоретичній цілісності, і в інших областях, які викликають інтерес до себе ширших людських мас. Якщо б у філософії відняли світогляд у окресленому вище значенні, то багато людей втратили б до неї інтерес”...(Г.Ріккерт).

Спробуйте на основі даного фрагменту прокоментувати, що саме та завдяки чому філософія додає до звичайного повсякденного світогляду, а також пояснити, які переваги самій філософії надає її єдність із світоглядом? Якими своїми рисами, позначеними у даному фрагменті, філософія є корисною науці? Які інші області, де може відчуватись вплив філософії, ви можете назвати?

Уважно перечитайте наведений нижче фрагмент; на які особливості зв”язків філософії та світогляду у ньому падає наголос? Спробуйте чітко виділити, що саме дає філософія для формування виправданого та дійового світогляду.

“Філософія з давніх давен була не лише загальним розмірковуванням, вона давала стимул, проголошувала кодекс цінностей, надавала людському життю смислу та цілі, подавала людині світ, в якому вона відчувала себе захищеною, - одним словом, давала їй світогляд. Загальне розмірковування ще не є світоглядом, для світогляду необхідні стимули, які б діяли на людину в її цілісності і випливали б із її цілісності. Філософи не були просто спокійними, безвідповідальними спостерігачами, вони були двигунами та конструкторами світу. Таку філософію ми називаємо пророчою філософією. Вона суттєво відрізняється від загального розмірковування тим, що вона дає світогляд, вказує смисл та значення життя, пропонує зведення цінностей в норми належного. Тільки така філософія має право називатись філософією, якщо ми хочемо, щоб слово “філософія” звучало шляхетно та мужньо” (К.Ясперс).

Завдання 3. Особливості філософського мислення.

Які особливості філософського мислення означені у поданих визначеннях ?

“Філософи це люди, які здатні осягнути те, що є вічним та тотожним самому собі, а інші цього не можуть, і застрягають на місці, розгублюючись серед нагромадження різноманітних речей” (Платон).

Як ви можете поінтерпретувати те, “що є вічним та тотожним самому собі”? Що це, на вашу думку? Де і як ви можете стикатись із подібним у своєму житті?

“Філософія є наука про відношення всякого знання до сутнісних цілей людського розуму”. “Філософ – це не просто митець, що вдало оперує концепціями, а законодавець, що задає правила роботи людському розуму” (І.Кант). Чи погоджуєтесь ви із тим, що філософ задає правила роботи людському розуму? Як та в якому сенсі можна пояснити це твердження? Аргументуйте свою відповідь на ці питання.

“...Філософія продовжує... вирішувати своє власне безкінечне завдання – вільної та універсальної теоретичної рефлексії, що охоплює всі ідеали та всезагальний ідеал, тобто універсум всіх норм” (Е.Гуссерль). Порівняйте це положення Е.Гуссерля із попереднім твердженням І.Канта, виділіть в них спільне та відмінне.

“Для людини, головною складовою якої є розум, на першому місті повинно стояти піклування про здобування ... мудрості. Перша ступінь включає лише ті поняття, які завдяки власному природному світлу настільки є ясними, що можуть бути отримані і без роздумів. Друга ступінь охоплює все те, що дає нам чутєвий досвід. Третя – те, чому нас вчить спілкування із іншими людьми... На четвертому місті читання книг..., що написані людьми, які є здатними наділити нас добрими настановами. Вся мудрість, якою зазвичай володіють, здобута, на мій погляд цими чотирьма способами...Але в усі часи були великі люди, що намагалися приєднати п‘яту ступінь мудрості, більш високу та вірну..., бо шукали перші причини та істинні начала, із яких виводили пояснення всього приступного для пізнання. І ті, хто прагнув цього, отримали за перевагою ім‘я філософів” (Р.Декарт). В чому вбачає Р.Декарт перевагу та істинне завдання філософії? Якою мірою ви можете із цим погодитись? Як ви розумієте заклик шукати перші причини та істинні начала? Чи можете ви навести приклад таких?

Завдання 4. Співвідношення філософії із наукою, мистецтвом та релігією.

Ознайомтеся із тим, як філософські авторитети окреслюють співвідношення філософії із іншими сферами духовної діяльності людини. Проаналізуйте кожне із наведених тверджень та спробуйте пояснити, що є спільного та відмінного між філософією та міфом, філософією та наукою, філософією та мистецтвом, філософією та релігією.

А). “Справжнє філософське бачення світу, тобто те, яке вчить нас пізнавати його внутрішню сутність, виводить нас за межі явища, не питає звідки і куди? та навіщо?, а завжди і всюди цікавить його лише що? світу..., те, що складає завжди рівну собі сутність світу, його ідею. Із такого пізнання виходить як мистецтво, так і філософія, виходить також ... і той настрій духу, який один веде до істинної святості та вивільнення від світу” (А.Шопенгауер). Чи згідні ви із тим, що філософія та мистецтво шукають вихідну ідею світу?

Б). “Від універсальної, але міфо-практичної установки різко відрізняються ... непрактична “теоретична” установка” ( Е. Гуссерль). – В чому полягає практицизм міфу та непрактична установка філософії? Чи може філософія бути практичною?

В). “...Філософія та поезія стоять на протилежних вершинах, але говорять одне й те саме” (М. Хайдеггер). Як ви можете пояснити це твердження? Чи згідні ви із ним? – Аргументуйте свою позицію.

Г). “Тому і той, хто любить міфи, є в певному смислі філософом, бо міф створюється на основі здивування” (Арістотель). Як ви можете пояснити це твердження? Чи згідні ви із ним? – Аргументуйте свою позицію.

Д). “...Є багато підстав, чому філософія не може бути так легко підведена під поняття науки, як це собі звичайно уявляють... Але якщо розглядати філософію як реальний історичний продукт, якщо порівнювати між собою все те, що у духовному розвитку європейських народів називалось філософією, то таке підведення неприпустиме” (В.Вільденбанд). Чому, на вашу думку, В.Віндельбанд не вважає науку та філософію тотожними? Що саме у філософії виходить за межі науки?

Е). ”В той час як мета філософствування є мислення про дійсність самого життя, смисл оволодіння мистецтвом складає розрив між дійсністю та споглядальним зануренням у реальність” (К.Ясперс).

Ж). “Філософія є пізнанням, що досягається за посередництвом правильного міркування та пояснює дії або явища на підставі відомих нам причин чи продуктивних засад, а також можливі похідні – на підставі відомих нам дій” (Т.Гоббс). До якої сфери інтелектуальної діяльності наближує Т.Гоббс філософію? Чи згадні ви із ним?

З). “Філософський світогляд повинен за своєю структурою відрізнятися від релігійного та поетичного. На відміну від релігійного філософський світогляд є універсальним, і на відміну від поетичного він є силою, яка намагається здійснити перетворюючу дію на життя” (В. Дільтей). Порівняйте це твердження із наведеним вище твердженням М.Хайдеггера та поясніть, якому із них ви можете надати перевагу і чому.

Вдумайтесь у наведене нижче положення М.Хайдеггера; як ви думаєте, чи заперечує воно доцільність порівняння філософії із іншими сферами інтелектуальної діяльності, чи прагне задати інший ракурс такого порівняння? Аргументуйте свої твердження.

“Коли в питанні, що таке метафізика (філософія), ми намагаємось пройти узвичаєними шляхами..., коли визнаємо філософію як науку, або як світоглядну пропаганду, або намагаємося порівняти філософію із мистецтвом та релігією..., то виявляється, що кожного разу ми лише ходимо кружними шляхами навколо нашого (основного) питання... При всьому тому порівняння філософії з наукою є невиправданим зниженням її єства... Метафізика (філософія) є допитування, в якому ми намагаємось охопити своїми питаннями сукупне ціле сущого (існуючого) і питаємо про нього так, що ми самі, ті хто питає, опиняємося під питанням... [Це] потреба задатись своєрідним питанням – що ж значить те “в цілому”, яке називається світом? В нашому допитуванні та пошукові, в наших борсаннях та ваганнях дає про себе взнаки кінечність людини. Метафізична думка є мисленням, що охоплює поняттями подвійне значення: думка, націлена на ціле, та думка, що охоплює екзистенцію (унікальність людського існування)” (М.Хайдеггер).

У наступному положенні проводиться думка про те, що філософську аналітику можна розглядати як свого роду інтелектуальну гімнастику, що приносить задоволення тому, хто її здійснює. Чи можете ви на основі аналізу даного положення підтвердити або спростувати таке його тлемачення?

“Деконструойвувати філософію означає осмислювати генеалогію (походження) понять філософії структуральностей (eidos - образ, telos - ціль, arche – начало, energia - дія, ousia - сутність, aletheia - істина, трансцендентальність, свідомість, совість, Бог, людина тощо), але водночас виявляти немовби ззовні те, що вважається в філософії не вартим згадування... У процесі цієї циркуляції поміж внутрішньою і зовнішньою сторонами західної філософії, що є так само відкритою як і необхідною, здійснюється певна текстуальна праця, що викликає величезне задоволення” (Ж.Дерріда).

Завдання 5. Структура філософського знання.

Які наведені нижче висловлювання окреслюють основні завдання таких розділів філософського знання, як онтологія, гносеологія, методологія та антропологія?

“Відмінність наших думок залежить не стільки від того, що одні люди розумніші за інших, скільки від того, що ми спрямовуємо наші думки різними шляхами та розглядаємо не одні й ті ж самі речі. Бо недостатньо мати добрий розум, головне – добре його застосовувати” (Р. Декарт). До якого розділу філософії можна віднести те, на чому наголошує Р.Декарт?

“[?] не вивчає буття у його конкретних проявах, наприклад, у тварин, рослин і т.і. Вона лише шукає те загальне, що мають всі речі, оскільки вони є чимось; всі вони буття, і це відноситься як до матеріальних, так і до нематеріальних істот”( Ж.Марітен).

“Завдання[?]– вірно вказати, як з основної структури людського буття... випливають всі специфічні людські монополії, звершення та справи людини: мова, совість, інструменти, зброя, ідеї праведного і неправедного, держава, керівництво, образотворчі функції мистецтва, міф, релігія, наука, історичність та соціальність” (М.Шелер).

“Філософія ... не розглядає наукове дослідження як самоціль, а робить проблемою ... умови і межі науки у всезагальності людського життя... У час, коли до забобону вірять в науку, саме і визначається те, що напружена увага до істини та методу має неминущу актуальність”(Х.-Г.Гадамер). Про яку філософську науку йдеться в даному уривку?

Завдання 6. Функції філософського знання.

Які функції філософського знання стверджуються міркуваннями даних філософів? Зверніть увагу на те, що ці мислителі належать до різних історичних епох та напрямів розвитку філософії. Чи залишаються актуальними їх аргументи для сучасної культурно-історичної ситуації?

“Філософія, що поширюється у формі дослідження та освіти, здійснює подвійний вплив. З одного боку, найважливіше у теоретичній установці філософської людини – це справжня універсальність критичної позиції, рішучість не приймати без запитань жодної готової думки, жодної традиції, задля того, щоб одночасно допитуватись всього традиційно визначеного універсуму щодо істини самої по собі, щодо ідеальності... Так ідеальна істина стає абсолютною цінністю, що визначає – через посередництво освітнього руху і при постійному впливі на виховання дітей – універсально перетворену практику... Якщо ідея істини самої по собі стає універсальною нормою всіх діючих у людському житті відносних істин, то це ж саме стосується і всіх традиційних норм, норм права, краси, цінності особистості правителів, цінності людських характерів і т.п. Так паралельно із створенням нової культури виникає особливе людство і особливе життєве призначення” (Е.Гуссерль). – Зверніть увагу на те, що Е.Гуссерль не обмежує завдання філософії суто теоретичними справами. Які саме області практичної життєдіяльності фігурують тут, як справа філософії? Які функції при цьому вона виконує?

“Розмірковування про активність людини, живе усвідомлення спільного творення, роздуми про положення людини та її долю, про її поведінку, образ життя, найбільш жива пройнятість всією драматичністю життєвого досвіду – це і є філософія” (К.Салютатті). – Як би ви визначили окреслені тут функції філософії?

“...Хто ще здатен схилятися перед образами великих філософських систем, все ж повинен визнати, що данини його почуттів заслуговує аж ніяк не завжди наукове значення цих систем, але й енергія шляхетного світоспоглядання, або мистецька гармонізація суперечливих ідей, або широта всеохоплюючого споглядання світу, або ж, нарешті, творча могутність всепов’язуючої роботи думки” (В.Вільденбанд, “Що таке філософія?”, кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – На які особливості філософії зроблений наголос у даному висловлюванні? Як можна позначити окреслені тут функції філософії?

“Тож що робила філософія? Вона звільняла людську особистість від зовнішнього насильства і давала їй внутрішній зміст... Звільнила, прояснила та розвинула людину спочатку у її раціональному, потім у її матеріальному елементі... Ця звільняюча діяльність філософії ... [грунтується] на тій найсуттєвішій та корінній властивості людської душі, в силу якої вона не зупиняється ні на яких межах, не примирюється ні з якими ззовні заданими визначеннями, ні з яким зовнішнім їй змістом... [Філософія] робить людину повністю людиною” (В.Соловйов). – Якою мірою ви згідні із наведеним положенням? В якому сенсі філософія може звільняти людину? Яка це функція філософії?

“Мета чи призначення філософії полягає у тому, що завдяки їй ми можемо використовувати для своєї користі плановані нами дії, і на основі наших знань та в міру сил та здібностей планомірно викликати ці дії для примноження життєвих благ... Знання є лише шлях до сили... І будь-яке розумоспоглядання в кінцевому рахунку має ціллю певну дію чи практичний успіх” (Т.Гоббс). – Чи згідні ви із таким тлумаченням завдань та функцій філософії? Які аргументи можна навести на підтвердження таких міркувань або для їх спростування?

Завдання 7.Особливості виникнення філософії.

Уважно перечитайте наведені нижче пояснення причин та умов виникнення філософії. Аргументуйте своє їх розуміння, а також прокоментуйте наведені тексти. Які саме причини виникнення філософії ви вважаєте найпершими? Який із наведених фрагментів видається вам найбільш виправданим?

“Допитливість звільненого від життєвої злиденності культурного духу, який у благородному спокої починає досліджувати, щоб отримувати знання заради самого знання, без будь-якої практичної цілі... і насолоджуватися цим знанням, як абсолютною, від усього іншого незалежною цінністю, - цю чисту жадобу знання вперше проявили греки, і завдяки цьому вони стали творцями науки” (В.Вільденбанд).

“І тепер і дотепер подив спонукає людину філософствувати, до того ж спочатку вони (давні греки) дивувались тому, що безпосередньо викликало нерозуміння, а потім помалу змінюючись таким чином, вони задумувались над питаннями про більш значуще... Якщо таким чином, почали філософствувати, щоб позбавитись від незнання, то, очевидно, до знання стали прямувати заради розуміння, а не заради будь-якої вигоди... Ця наука є єдино вільною, бо вона одна існує заради самої себе” (Арістотель).

“Філософія починається лише там, де є особиста та політична свобода, де суб‘єкт відносить себе до об‘єктивної волі, яку пізнає як свою особисту волю,... до загального таким чином, в єдності з яким він отримує своє Я, свою самосвідомість. А це має місце не на Сході, де вищою ціллю є несвідоме занурення у субстанцію, а лише у грецькому та германському світі” (Л.Фейєрбах).

Завдання 8. Історична зміна предмету філософії.

Спробуйте визначити, до яких історичних епох найбільше підходять перераховані нижче її характеристики, аргументуйте свої твердження.

“Філософія ...назвалася або життєвою мудрістю, або наукою про принципи, або вченням про абсолютне, або самопізнанням людського духу” (В.Вільденбанд).

Виділіть у наведеному нижче положенні ті чинники, що впливають на історичні зміни філософії; наскільки ви із ними згідні?

“Філософія...є деякий культурний жанр, деякий ”голос” у розмові людства” який концентрується переважно на одній темі аніж другій не через діалектичну необхідність, а в результаті різноманітних подій, які відбиваються десь в цій “розмові” (нова наука, французька революція, сучасний роман), або ж внаслідок того, що окремі геніальні люди починають думати про щось нове..., або, може бути, внаслідок дії кількох таких сил. Цікава зміна у філософії відбувається не тоді, коли знаходять новий спосіб поводитися із старою проблемою, а коли з‘являється новий набір проблем, а старі починають відмирати” (Р.Рорті, “Філософія і дзеркало природи”).

Ознайомтесь із підходом Г.Гегеля до визначення особливостей історичного розвитку філософії. Чи згідні ви із таким підходом? Що в ньому видається вам найбільш правильним та цінним? Завдяки чому історія філософії не переходить у музейні реліквії, а залишається важливою та актуальною і в майбутньому?

“Кожна система філософії існувала необхідно і продовжує ще і тепер необхідно існувати: ні одна із них тому не зникла, а всі вони збереглись у філософії як моменти одного цілого... Принципи збереглись, найновіша філософія є результат всіх попередніх принципів так, що ні одна система філософії не заперечена, а відкинуто лише припущення, що даний принцип є конечним абсолютним визначенням” (Г.Гегель).

Порівняйте наведене вище положення Г.Гегеля із твердженнями О.Шпенглера. В чому вони співпадають, а в чому протистоять одне одному? Чи можливо розвинути їх так, щоби вони були взаємно узгоджені? – Спробуйте це зробити.

“Кожна філософія є відображенням свого і лише свого часу... Відмінність філософських вчень полягає не в тому, що одні з них безсмертні, а інші скороминущі , а в тому, що одні із них були життєвими на протязі певного часу, а інші ніколи не були життєвими. Вічні філософські істини – це ілюзія. Суттєві не вони, а людина, яка була відображена в них. Чим повніше це відображення людини, тим більш істинною є філософія, - в тому смислі, як ми говоримо про внутрішню істину великого витвору мистецтва, істину, яка не залежить від обгрунтованості, від відсутності суперечностей між окремими положеннями” (О.Шпенглер)

Якою мірою ви можете прийняти наведені нижче визначення типів філософії? Який запроваджений нижче принцип їх класифікації? Чим він відрізняється від історичного підходу та як із ним поєднується?

“Все, що ми знаємо про філософію, або що видається за таку, можна поділити на п‘ять основних видів: емпіризм, матеріалізм, скептицизм, пантеїзм та ідеалізм. Емпіризм знає лише досвід чуттєвих сприйняттів і тому все виводить із досвіду. Матеріалізм все пояснює із матерії, приймає матерію як щось перше, як джерело всіх речей. Скептицизм заперечує будь-яке знання, будь-яку філософію. Пантеїзм визначає всі речі однією і тією ж безкінечною єдністю без будь-якої відмінності... Ідеалізм все виводить із одного духу, пояснює виникнення матерії із духу, або ж підкорює йому матерію” (Ф.Шлегель).

Тема 2: ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ.

Мета розгляду теми:

Ознайомлення із особливостями східних та західних цивілізацій та, з допомогою такого ознайомлення, - усвідомлення своєрідності філософії західного та східного типу, осмислення їх певної взаємодоповнюваності, але й оригінальності; вивчення найперших складових тих духовних універсумів, які були вибудовані допитливою думкою давньосхідних філософських шкіл та духовних течій; з’сування сучасного значення ідейної спадщини давньосхідної філософії.

Ключові поняття та терміни:

- духовний канон життя - світові елементи

- філософеми - піднебесна країна

- початки буття - дао

- сансара - інь та ян

- карма - шляхетна людина

- брахман – атман - виправлення імен

План семінарського заняття:

1. Значення проблеми співвідношення західного та східного типу цивілізації для розуміння процесів суспільного життя та розвитку філософії.

2. Канонічні джерела, світоглядні ідеї та філософські школи Стародавньої Індії.

3. Канонічні джерела, світоглядні ідеї та філософські школи Стародавнього Китаю.

Завдання, вправи, тести.

1. Зміст проблеми “Схід – Захід” в сучасному суспільстві визначається:

а) відмінностями географічного та кліматичного характеру;

б) типами релігій;

в) відмінностями у вихідних ціннісних та світоглядних орієнтирах;

г) відмінностями в звичаях, церемоніях, святах;

д) типами політичних систем та систем господарювання.

2. Україні за вихідними культурними традиціями та ціннісними орієнтирами скоріше належить:

а) до західного типу цивілізацій;

б) до східного типу цивілізацій;

в) поєднує риси західних та східних цивілізацій;

г) в історичному минулому була ближче до Сходу, в сучасній історії – до Заходу;

д) не має відношення ні до тої, ні до іншої цивілізації, являючи оригінальне цивілізаційне утворення.

3. Східна філософія на відміну від західної:

а) є афористичною та образною за типом мислення, тяжіє до морального повчання та настанов на духовне самовдосконалення людини;

б) культивує раціональний, логічно послідовний стиль мислення, тяжіє до абстрактних теоретичних конструювань.

4. Для культури Стародавньої Індії була характерною наявність духовного канону життя.

Так Ні

5. “Пракріті” та “Пуруша” – це поняття, що позначали початки буття:

а) в даосизмі;

б) в давньоіндійських філософських школах настика;

в) в давньоіндійській філософській школі санкх”я;

г) в філософії буддизму;

д) в давньокитайському переліку світових стихій.

6. Поясніть, який логічний зв’язок існує між ведійськими визначеннями початків буття та вченням про сансару.

7. Давньоіндійські духовні течії та філософські школи:

а) одностайно приймали і схвалювали вчення про сансару;

б) оцінювали перевтілення людських душ як благо та запоруку їх безсмертя;

в) шукали шляхів виходу за межі сансари та подолання закону карми;

г) поділились на протилежні напрями за ознакою прийняття або неприйняття сансари;

д) вважали вчення про сансару виключно релігійною доктриною.

8. Вислів “Правитель завжди буде правителем, слуга – слугою, батько – батьком, а син – сином” виражає:

а) сутність закону карми;

б) сутність дії дао як універсального космічного закону;

в) зміст конфуціанського принципу “виправлення імен”;

г) сутність буддистського розуміння долі;

д) давньоіндійський поділ суспільства на касти.

9. “Нірвана” – це одне із основних понять:

а) буддизму;

б) даосизму;

в) синтоїзму;

г) джайнізму;

д) йоги.

10. В філософії даосизму вихідне поняття “дао” позначає:

а) найперший, невимовний початок буття;

б) основу всього сущого;

в) загальний універсальний закон світобудови;

г) закон людської долі;

д) все вище назване.

11. В якому із напрямів східної філософії стверджується, що буття – це страждання?

А) конфуціанство;

В) чарвака-локаята;

С) даосизм;

D) буддизм;

Е) санкх’я.

12. Філософська концепція Конфуція пов’язана в першу чергу з проблематикою:

A космологічною

B соціальною

C містичною

D гносеологічною

E мистецькою

13. Спробуйте назвати ті сфери та явища життя, в яких можна помітити впливи певних ідей давньосхідної філософії. В яких проявах це відбувається? Як ви до того ставитесь? – Обгрунтуйте свої твердження.

14. Прокоментуйте міркування відомого культуролога ХХ ст., спираючись на приклади із конкретних філософських шкіл Стародавньої Індії: “В Індії ми маємо… традицію, яка є суто метафізичною за своєю сутністю; із нею пов’язані різні способи застосування цієї чистої метафізики до деяких похідних та вторинних галузей самої доктрини, як, скажімо, до космології або до сфери суспільного порядку…” (Р.Генон). Спробуйте навести положення певних філософських шкіл Стародавньої Індії, які підтверджують дане міркування.

15. Прокоментуйте міркування того ж автора, спираючись на приклади із конкретних філософських шкіл Стародавнього Китаю: “В Китаї ми бачимо, як чітка границя проходить поміж метафізичною традицією, з одного боку, та соціальною традицією… На перший погляд вони здаються відмінними та незалежними одна від іншої, проте метафізична традиція, представлена даосизмом, постає розвитком більш ранньої традиції, від якої ведуть початок суспільні інститути…”. Спираючись на знання особливостей розвитку філософської думки Стародавнього Китаю, спробуйте навести приклади, що підтверджують думку автора.