Проведення спеціальних операцій.

Сили спец операцій ВВС залучаються для рішення наступних специфічних задач : проведення рейдових операцій на територію супротивника, психологічних і пошуково-рятувальних операцій на ТВД, боротьба з тероризмом, ведення спеціальної розвідки з метою впливу на внутрішню обстановку в інших державах, а також здійснення заходів щодо зв'язків з цивільними адміністраціями, надання гуманітарної допомоги і т.п.

Основу складають підрозділи і частини входившие в склад 23 ВА.

Авіаційні ескадрильї спеціального призначення виконують задачі по забезпеченню розвідувально-диверсійних підрозділів (висадження десантів, вогнева підтримка з повітря, постачання й евакуація особового складу, ведення спеціальної розвідки й ін.)

П. ОРГАНІЗАЦІЯ І СКЛАД ВВС США.

Відповідно до адміністративної організаційної структури Збройних Сил США, ВВС є їхнім видом, поряд із сухопутними військами і ВМС.

Вищим військовим авіаційним адміністративним органом у міністерстві оборони є Міністерство ВВС . Міністр ВВС призначається президентом США на 4 роки. Апарат Міністерства ВВС включаючи і Міністра ВВС, є цивільною організацією, що на думку урядових законодавчих органів забезпечує контроль уряду над військовими організаціями.

Вищим органом оперативного посібника є штаб ВВС на чолі з начальником штабу - членом комітету начальників штабів ВР США. Начальник штабу фактично є командуючим ВВС.

ВВС США включає МБР, стратегічну , тактичну і допоміжну авіацію , а також ряд служб.

Военно-воздушные силы США (United States Air Force, USAF) – один из видов вооруженных сил США.

Политическое и административное руководство ВВС осуществляет государственный секретарь (министр) военно-воздушных сил (Unites States Secretary of the Air Force). Он также отвечает за обеспечение ВВС вооружением, военной техникой и другими материальными средствами. Государственным секретарем ВВС с октября 2008 г. является Майкл Брюс Данли (Michel Bruce Donely).

Боевым применением и боевой подготовкой ВВС руководит начальник штаба ВВС. С 10 августа 2012 г. эту должность занимает генерал Марк Антони Уэлш (Marc Antony Welsh). Управление ВВС начальник штаба осуществляет через штаб ВВС, расположенный в Пентагоне.

Численность ВВС составляет 332918 военнослужащих регулярных войск, 163803 гражданского персонала. 105389 национальных гвардейцев и 116921 резервистов.

За минувший год численность гражданского персонала уменьшилась почти на 20 тысяч человек, резервистов — на 5 тысяч человек. Численность остальных категорий изменилась незначительно.

На вооружении 450 межконтинентальных баллистических ракет, 162 бомбардировщика, 2025 истребителей и штурмовиков, 126 самолетов специального назначения, 511 разведывательных самолетов и беспилотных летательных аппаратов, 507 самолетов-заправщиков, 805 транспортных самолета, 202 вертолета, 1213 учебных самолетов и планеров.

Организационно ВВС делятся на командования (Commands) по видовому или территориальному принципу. Командования могут включать одну или несколько воздушных армий (Numbered Air Forces), а также воинские части непосредственного подчинения.

Основной воинской частью ВВС является крыло (Wing), которое состоит из нескольких групп: оперативной (в составе которой находятся состоящие на вооружении крыла летательные аппараты), технического обеспечения, тылового обеспечения, медицинской.

Группы включают одну или несколько эскадрилий (squadron), которые в свою очередь делятся на звенья (flights).

Командования ВВС.

Боевое авиационное командование (Air Combat Command).

Штаб - авиабаза Ленгли-Юстис (Langley-Eustis), Виргиния.

Отвечает за ведение воздушных боевых действий с использованием обычного оружия. Численность личного состава: 68576 военнослужащих и 9973 гражданского персонала.

На вооружении 61 бомбардировщик, 643 истребителя и штурмовика, 346 разведывательных самолетов и беспилотных летательных аппаратов, 19 самолетов-заправщиков, 39 вертолетов, 43 учебных самолета.

Командованию подчинены три воздушные армии: 1-я — штаб на авиабазе Тиндалл (Tyndall), Флорида, 9-я — штаб на авиабазе Шоу (Shaw), Южная Каролина и 12-я — штаб на авиабазе Дэвис-Монтан (Davis-Monthan), Аризона. Кроме того командованию подчинен центр боевого применения ВВС на авиабазе Неллис (Nellis), Невада.

В составе командования 18 летных крыльев, дислоцированных на авиабазах в Виргинии, Северной Каролине, Южной Каролине, Джорджии, Флориде, Оклахоме, Техасе, Южной Дакоте, Небраске, Нью-Мексико, Айдахо, Юте, Неваде, Аризоне и Калифорнии.

Учебное авиационное командование (Air Education and Training Command, AETC).

Штаб — авиабаза Рэндольф (Randolph), Техас.

Отвечает за набор личного состава и его обучение от начальной военной подготовки до высшего военного образования и постдипломного обучения.

Численность личного состава: 57314 военнослужащих и 15708 гражданского персонала.

На вооружении 155 истребителей и штурмовиков, 14 самолетов специального назначения, 26 самолетов-заправщиков, 27 транспортных самолетов, 47 вертолетов, 1129 учебных самолетов.

Командованию подчинены две воздушные армии: 2-я — штаб на авиабазе Кислер (Keesler), Миссисипи и 19-я — штаб на авиабазе Рэндольф, Техас. Кроме того командованию подчинены 59-е медицинское крыло, рекрутинговая служба ВВС, университет ВВС, учебные центры и исследовательские институты.

В составе командования 10 летных крыльев, дислоцированных на авиабазах в Техасе, Миссисипи, Флориде, Нью-Мексико, Оклахоме и Арканзасе.

Командование глобальных ударов ВВС (Air Force Global Strike Command, AFGSC).

Штаб — авиабаза Барксдейл (Barksdale), Луизиана.

Отвечает за подготовку и применение стратегических ядерных сил наземного и воздушного базирования.

Численность личного состава: 19913 военнослужащих и 2538 гражданского персонала.

На вооружении: 76 бомбардировщиков, 25 вертолетов, 14 учебных самолетов, 450 межконтинентальных баллистических ракет.

Командованию подчинены две воздушные армии: 8-я — штаб на авиабазе Барксдейл, Луизиана и 20-я — штаб на авиабазе Уоррен (Warren), Вайоминг. 8-й воздушной армии подчинены стратегические бомбардировщики, 20-й воздушной армии — межконтинентальные баллистические ракеты.

В составе командования три бомбардировочных авиационных крыла (2-е — авиабаза Барксдейл, на вооружении бомбардировщики B-52, 5-е — авиабаза Майнот (Minot), Северная Дакота, на вооружении бомбардировщики B-52 и 509-е — авиабаза Уайтмэн (Whiteman), Миссури, на вооружении бомбардировщики B-2) и три ракетных крыла (90-е — авиабаза Уоррен, Вайоминг, 91-е — авиабаза Майнот, Северная Дакота, 341-е — авиабаза Мальмстром (Malmstrom), Монтана). В каждом ракетном крыле имеется 150 межконтинентальных баллистических ракет «Минитмэн-3» (Minuteman III).

Командование вооружения ВВС (Air Force Material Command, AFMC).

Штаб — авиабаза Райт-Паттерсон (Wright-Patterson), Огайо.

Отвечает за разработку и испытания новых видов вооружения, обеспечение ВВС вооружением и его техническое обслуживание.

Численность личного состава: 18763 военнослужащих, 61161 гражданского персонала.

На вооружении: 4 бомбардировщика, 57 истребителей и штурмовиков, 25 разведывательных самолетов и беспилотных летательных аппаратов, 2 самолета-заправщика, 23 транспортных самолетов, 5 вертолетов, 23 учебных самолета.

За прошедший год проведены мероприятия по упрощению структуры командования за счет объединения центров различных видов вооружения в один центр обеспечения жизненного цикла летательных аппаратов, а глобального и региональных центров тылового обеспечения — в один центр тыловой поддержки.

Командованию подчинены летный испытательный центр, центр обеспечения жизненного цикла летательных аппаратов, центр ядерного оружия, центр тыловой поддержки, национальный музей ВВС.

В состав командования входят два испытательных авиационных крыла (46-е — авиабаза Эглин (Eglin), Флорида и 412-е — авиабаза Эдвардс (Edwards), Калифорния.

Командование резерва ВВС (Air Force Reserve Command, AFRC).

Штаб — авиабаза Робинс (Robins), Джорджия.

Отвечает за боевую подготовку резерва ВВС и его применение.

Численность личного состава: 83 военнослужащих регулярных войск, 71428 резервистов, 13003 гражданского персонала.

На вооружении: 18 бомбардировщиков, 101 истребитель и штурмовик, 5 самолетов специального назначения, 11 разведывательных самолетов и беспилотных летательных аппаратов, 72 самолета-заправщика, 148 транспортных самолета, 15 вертолетов.

Командованию подчинены три воздушные армии: 4-я — штаб на авиабазе Марч (March), Калифорния, 10-я — штаб на авиабазе Форт-Уорс (Fort Worth), Техас, 22-я — штаб на авиабазе Доббинс (Dobbins), Джорджия.

Кроме того командованию подчинены рекрутинговая служба резерва ВВС, центр подготовки личного состава, центр разработки основ применения резерва ВВС (создан в 2012 году), группы управления приведением в готовность.

В состав командования входят 33 авиационных крыла и 11 авиационных групп различных родов военно-воздушных сил (бомбардировочные, истребительные, дальнего радиолокационного обнаружения и управления, заправочные, транспортные, специальных операций, спасательные, учебные, испытательные) дислоцированных на авиабазах на континентальной территории США, на Аляске и на Гавайях.

Космическое командование ВВС (Air Force Space Command, AFSPC).

Штаб — авиабаза Петерсон (Peterson), Колорадо.

Отвечает за подготовку, обеспечение и проведение космических операций и операций в киберпространстве, разработку, испытание и закупку космических систем, эксплуатацию космодромов.

Численность личного состава: 13975 военнослужащих, 7781 гражданского персонала.

На вооружении не менее 56 искусственных спутников Земли различного назначения.

Командованию подчинены две воздушные армии: 14-я — штаб на авиабазе Ванденберг (Vandenberg), Калифорния и 24-я — штаб на авиабазе Лэкланд (Lackland), Техас. Кроме того командованию подчинены отдел по распределению электромагнитного спектра, центр сетевой интеграции ВВС, центр космических и ракетных систем и центр космических инноваций и разработок.

В состав командования входят 21-е космическое крыло контроля космического пространства и предупреждения о ракетном нападении (авиабаза Петерсон, Колорадо), 30-е космическое крыло запуска космических аппаратов (авиабаза Ванденберг, Калифорния), 45-е космическое крыло запуска космических аппаратов (авиабаза Патрик (Patrick), Флорида), 50-е космическое крыло управления и контроля космических аппаратов (авиабаза Шривер (Schriever), Колорадо), 460-е крыло контроля космического пространства (авиабаза Бакли (Buckley), Колорадо), 67-е крыло сетевых войн, 688-е крыло информационных операций, 689-е крыло обеспечения связи, а также авиабаза Туле (Thule) в Гренландии.

Командование специальных операций ВВС (Air Force Special Operation Command, AFSOC).

Штаб — авиабаза Хёрлбёрт-Филд (Hurlburt Field), Флорида.

Отвечает за подготовку, обеспечение и проведение авиационной поддержки при проведении специальных операций.

Численность личного состава: 13778 военнослужащих, 1693 гражданского персонала.

На вооружении 98 самолетов специального назначения, 44 разведывательных самолетов и беспилотных летательных аппаратов, 4 вертолета.

Ранее входившая в состав командования 23-я воздушная армия (штаб на авиабазе Хёрлбёрт-Филд), включавшая только наземные подразделения, была расформирована в апреле 2013 года.

Непосредственно командованию подчинены летный компонент: два крыла специальных операций (1-е на авиабазе Хёрлбёрт-Филд и 27-е на авиабазе Кэннон (Cannon), Нью-Мексико), а также два группы специальных операций (352-я на авиабазе Милденхолл (Mildenhall), Великобритания и 353-я на авиабазе Кадена (Kadena), Япония), а также наземный компонент (24-е крыло специальных операций, включающее личный состав, непосредственно участвующий в проведении специальных операций на земле). Кроме того в состав командования входит сформированный в феврале 2013 года центр боевой подготовки авиационных сил специальных операций.

Авиационное командование мобильности (Air Mobility Commad, AMC).

Штаб — авиабаза Скотт (Scott), Иллинойс.

Отвечает за выполнение воздушных перевозок войск.

Численность личного состава: 45371 военнослужащих, 8984 гражданского персонала.

На вооружении 170 самолетов-заправщиков и 322 транспортных самолетов.

Командованию подчинены одна воздушная армия (18-я, штаб на авиабазе Скотт, Иллинойс) и экспедиционный центр ВВС.

В состав командования входят 11 летных авиационных крыльев и 2 авиационные группы, дислоцированных на авиабазах в Мэриленде, Делавэре, Иллинойсе, Северной Каролине, Южной Каролине, Флориде, Нью-Джерси, Техасе, Канзасе, Арканзасе, Калифорнии, Вашингтоне. Крылья обеспечения воздушных перевозок, входящие в состав командования, размещены также на Гавайях (515-е) и в Германии (521-е).

Командование ВВС в зоне Тихого океана (Pacific Air Force, PACAF).

Штаб — авиабаза Пёрл-Харбор-Хикэм (Pearl Harbor-Hickem), Гавайи.

Отвечает за управление силами ВВС, дислоцированными в зоне Тихого океана.

Численность личного состава: 29267 военнослужащих, 7815 гражданского персонала.

На вооружении 263 истребителя и штурмовика, 4 разведывательных самолета, 15 самолетов-заправщиков, 38 транспортных самолетов, 14 вертолетов.

Командованию подчинены три воздушные армии: 5-я — штаб на авиабазе Йокота (Yokota), Япония, 7-я — штаб на авиабазе Осан (Osan), Южная Корея, 11-я — штаб на авиабазе Элмендорф-Ричардсон (Elmendorf-Richardson), Аляска.

Четвертая армия - 13-я (штаб на авиабазе Пёрл-Харбор-Хикэм, Гавайи) была расформирована в сентябре 2012 года.

В состав командования входят восемь авиационных крыльев (три в Японии, два в Южной Корее, два на Аляске, одно на Гавайях). Кроме того командованию подчинены авиабаза Андерсон (Anderson) на острове Гуам и авиабаза Льюис-МакКоод (Lewis-McChord) в штате Вашингтон.

Командование ВВС в Европе - ВВС в Африке (US Air Force in Europe — Air Force Africa, USAFE-AFAFRICA).

Штаб — авиабаза Рамштейн (Ramschtein), Германия.

Отвечает за управление силами ВВС, дислоцированными в Европе, а также за воздушные операции в Африке.

Численность личного состава: 24314 военнослужащих, 6181 гражданского персонала.

На вооружении 177 истребителей и штурмовиков, 15 самолетов-заправщиков, 27 транспортных самолетов, 5 вертолетов.

Командованию подчинена одна воздушная армия: 3-я — штаб на авиабазе Рамштейн, Германия, а также штаб ВВС в Африке, также расположенный на авиабазе Рамштейн.

В состав командования входят три истребительных авиационных крыла, базирующихся на авиабазах Шпангдалем (Spangdahlem) в Германии, Авиано (Aviano) в Италии и Лейкенхит (Lakenheat) в Великобритании, одно транспортное авиационное крыло на авиабазе Рамштейн в Германии, одно заправочное авиационное крыло на авиабазе Милденхолл в Великобритании, одна авиационная экспедиционная группа на авиабазе Кэмп-Лемонье (Camp Lemonnier) в Джибути. Командованию также подчинены подразделения обеспечения, размещенные на авиабазах Инджирлик (Incirlik) в Турции и Лейджес-Филд (Lajes Field) на Азорских островах.

Авиация национальной гвардии (Air National Guard).

Штаб — Вашингтон, округ Колумбия.

Является наряду с командованием резерва ВВС вторым резервным компонентом ВВС США. Отвечает за подготовку и применение подразделений национальной гвардии, обеспечивает противовоздушную оборону территории США, участвует в ликвидации последствий чрезвычайных ситуаций и стихийных бедствий.

Численность личного состава: 236 военнослужащих регулярных войск, 105389 резервистов, 23548 гражданского персонала.

На вооружении 635 истребителей и штурмовиков, 4 самолета специального назначения, 87 разведывательных самолетов и беспилотных летательных аппаратов, 189 самолетов-заправщиков, 232 транспортных самолета, 17 вертолетов.

В состав ВВС национальной гвардии входят 83 авиационных крыла различного назначения, дислоцированных на территории США.

Ш. ОРГАНІЗАЦІЯ І СКЛАД ОБ'ЄДНАНИХ ВВС НАТО .

Об'єднані ВВС НАТО створені з угруповань ВВС країн НАТО США і Канада передали в оперативне підпорядкування НАТО только деяка кількість своєї авіації; ФРН, Бельгія, Нідерланди, Данія, Норвегія, Греція і Туреччина - весь контингент своїх ВВС, а Великобританія - велику частину його.

Відповідно до вимог стратегічної концепції НАТО й оперативного призначення, об'єднані ВВС поділяються на сили реагування ( до 7-8 %), головні оборонні сили (до 70 %) і сили посилення (до 22 %).

I. Сили реагування (СР) - багатонаціональні сили , контингент яких створюється в стислий термін і призначається для застосування в кризовій ситуації,. ВВС СР характеризується високою мобільністю і високим ступенем бойової готовності.

СР готові до застосування в будь-якому регіоні в границях зон відповідальності НАТО, тим самим демонструючи здатність альянсу до застосування в разі потреби військової сили. СР можуть застосуються як самостоятельно, так і разом з національними чи іншими коаліційними силами в регіоні.

У випадку переростання кризової ситуації в конфлікт, що загрожує країнам - членам альянсу, СР можуть залучатися до спільної оборони союзників в атом випадку вони будуть включатися до складу головних оборонних сил у регіоні.

У залежності від ступеня бойової готовності, СР поділяються на сили негайного реагування і сили швидкого розгортання ВВС НАТО.

Відповідно до концепції, роль СР полягає:

а) - у демонстрації військової солідарності;

б) - у гнучкості реагування;

в) - у здатності до виконання бойових задач;

(передбачено, що СР зможуть вести бойові дії і виконувати бойові задачі протягом усього часу, необхідного для розгортання в регіоні головних оборонних чи сил у ведення сил посилення);

г) - у здатності до проведення миротворчих операцій;

д) - у здатності до виконання інших задач. (можуть застосовуватися як елемент стримування в період стратегічного розгортання ОВС НАТО чи как елемент присутності військової сили альянсу в період виводу військ після врегулювання конфлікту, вирішуючи задачі: ведення розвідки, контроль безпеки пересування військ, спостереження за виконанням умов роззброювання ворожих сторін і т.д.)

Сили реагування ОВВС НАТО підкоряються ГК ОВВС НАТО в Європі і включають сили негайного реагування і сили швидкого розгортання.

1.1. Сили негайного реагування (СНР) - це высокомобильные сили, що знаходяться в найвищому ступені бойової готовності до застосування на Європейському ТВД.

До складу СНРОВВС може входити до 16 ескадрилій тактичної авіації , 12 батарей ЗУР середньої і малої дальності і 7дивізіонів польової артилерії, що виділяються в розпорядження ВГК ОВС НАТО 11 країнами-членами альянсу.

Склад СНР ВВС не постійний і призначається відповідно конкретній ситуації в кожнім окремому випадку. Основними задачами. які покладаються на СНР ВПС є: I. Оборонні функції; і. повітряне патрулювання, 3. спостереження і виявлення цілей; 4. Повітряна розвідка і ПВО.

Готовність до застосування СНР ВПС команд. НАТО призначається до 5 доби.

1.2. Сили швидкого розгортання (СБР ВВС), як і СНР, мають високий ступінь бойової готовності, достатній рівень мобільності, але велику вогневу міць.

СБР ВВС включає 550літаків тактичної авіації, 24 батареї ПВО і 2ескадрильї керування тактичною авіацією з 12країн НАТО. Командування СБР ВВС розгорнуте у ФРН і очолюється німецьким генералом. Особовий склад штабу - 30 офіцерів. Основу СБР ВВС складають ескадрильї винищувальної і винищувально-бомбардувальної авіації.

Штат ВВС координує діяльність національних командувань, що відносяться до СРВВС, розробляє варіанти застосування виділеної авіації, контролює питання оперативної і бойової підготовки, організацію забезпечення і стан бойової готовності через відповідальні національні органи ВВС.

Готовність до застосування СБР ВВС , що призначається командуючим ВВС , - 10 доби.

2. Головні оборонні сили ОВПС НАТО - призначаються для ведення великомасштабних операцій на Європейських ТВД і включають велику частину ВВС, що дислокуються в Європі. До складу ГОС передбачається включення як багатонаціональних формувань, до яких у свою чергу, входять регулярні і резервні компоненти ВВС. Окремі частини і з'єднання ГОС будуть підтримуватися найвищою мірою бойової готовності з метою їхнього можливого використання для врегулювання конфліктів у початковий період війни.

Використання ГОС планується здійснювати в конфліктах високої інтенсивності. Разом з цим, не виключається можливість використання частини сил, так званих "боеготовых маневрених сил", у конфліктах середньої інтенсивності для контролю за розвитком ситуації в кризовому регіоні.

ОВВС ВАТО ГОС складаються з ТАК країн НАТО на ТВД і діють під командуванням ОВВС НАТО на ЦЕ ТВД. Основними органами керування вважаються тимчасові Центри повітряних операцій (ЦВО), що розгорнуті на театрі.

Оперативне розгортання ВВС має такий вид: авіація, що знаходиться під керуванням 1 (Данія) 2 і 3 (ФРН) ЦВО, діє в першому ешелоні; у резерві ГК на ЦЕ ТВД знаходяться ескадрильї тактичної авіації 4 ЦВО (ФРН) і ВВС Франції.

Аналогічні тимчасові ЦВО створюються командуванням НАТО на ЮЕ ТВД і СЕ ТВД.

Підготовка і приведення ГОС у готовність до бойового застосування може скласти до 12місяців.

3. Сили посилення - складаються з північноамериканських і європейських сил, нормуються окремо від головних оборонних сил (ГОС) і сил реагування (СР) для посилення угруповань НАТО на Європейському театрі при виконанні задач кризового врегулювання, стримування й оборонны.

Відповідно діючим вимогам, СУ підтримуються в різних ступінях бойової готовності і мають різні функції при оперативному розгортанні. Вони можуть складати стратегічний і оперативний резерви, що не обов'язково будуть "прив'язані" до конкретного регіону.

Концепція військ посилення на театрі відповідає сучасним змінам у геополітичній обстановці в Європі, стратегічній концепції альянсу 1991 року й основних компонентів ОВС НАТО. Вона базується на збільшенні гнучкості у визначенні достатнього числа необхідних сил при застосуванні в кризовій ситуації. Нова роль приділяється Європейської складової сил посилення. Командування НАТО вважає, що в умовах висування на перший план регіональних конфліктів для їхнього врегулювання необхідно створити гнучку систему нарощування сил, що будуть застосовуватися в кризовому регіоні.

Час готовності сил посилення до виконання бойових задач, з урахуванням перекидання військ з континентальної частини США в Європу складає 90 доби.