Технологія розв'язку задач інформаційною системою

Розвиток електронно-обчислювальної техніки призвів до появи нового виду технологій - інформаційних. До них відносяться технологічні процеси, де основою для обробки і кінцевою продукцією є інформація. В даний час інформаційні технології широко використовуються в плануванні та керуванні суспільним виробництвом на різних рівнях: у наукових дослідженнях, у сфері обслуговування, торгівлі і т.д. Особливе значення ці технології одержують в організації керування міжнародними та соціально-економічними процесами.

Інформаційна технологія при своєму функціонуванні базується на потенційних можливостях використовуваних технічних засобів інформатики -інформаційних системах (ІС). Вона повинна мати чітке розмежування процесу обробки інформації на стадії або фази, а також містити усі необхідні процедури, що забезпечують досягнення необхідного кінцевого результату.

Як було сказано раніше, основу ІС складають різного типу та складності комп’ютери. За допомогою ІС вирішуються різноманітні задачі обробки інформації. Можна виділити загальні особливості їх підготування до вирішення на системі з врахуванням двох можливих ситуацій. Перша ситуація, коли для розв’язуваної задачі є готова програма (або відповідний пакет прикладних програм), друга - коли такої програми немає і усе потрібно починати з “нульових початкових умов”. При наявності готових прикладних програм організація комп'ютерної системної обробки інформації не потребує особливих зусиль. Користувачу, що володіє навичками роботи на комп'ютері, достатньо лише ознайомитися з інструкцією по експлуатації програми, підготувати вхідні дані, завантажити програму і дані в пам'ять комп'ютера системи, автоматично виконати програму та одержати результат у вигляді роздруку або екранного зображення. Проте частіше зустрічається друга ситуація. І це пояснюється відсутністю готових пакетів програм, різноманіттям конкретних задач та проблем, що виникають, і потреб користувачів. Для організації комп'ютерної обробки інформації ІС необхідне достатньо складне і відповідальне попереднє багатоступеневе підготування задачі.

Структурна схема поетапної розробки програмного забезпечення (ПЗ) для вирішення ІС подана на мал. 19. Кожний з етапів має принципове значення для автоматизації вирішення задачі і буде розглянутий більш детально.

Успіх від застосування інформаційної технології багато в чому визначається вибором задач. Результати використання ІС показують, що далеко не кожну задачу, що виникає в практиці міжнародної діяльності, необхідно автоматизувати. Визначення задачі для вирішення ІС зовсім не є тривіальним кроком, як це здається спочатку. Щоб реалізувати цей крок на практиці, необхідно враховувати, що, з одного боку, існують задачі, які важко формалізуються і тому не підлягають вирішенню ІС, з іншого боку - задачі, що не потребують використання комп'ютера системи, їхнє вирішення легко здійснюється за допомогою простих обчислювальних засобів. У останньому випадку використання для вирішення комп’ютерів ІС буде просто не економічно. Недотримання даної умови може поставити під сумнів необхідність усього процесу комп'ютеризації в органах управління. Практика показує, що використання ІС звичайно починають із вирішення обліково-статистичних, інформаційно-довідкових задач із великими обсягами соціальної і економічної інформації, що потребує обробки, або з вирішення задач, що потребують виконання великої кількості розрахунків. Для даних задач можливості інформаційної системи, як правило, використовуються максимально і ефект від її застосування гарантований при чіткому виконанні етапів підготування задач до автоматизованого вирішення і безпосередньої їхньої реалізації ІС.

На початковому етапі автоматизоване вирішення задач припускає проведення великої попередньої роботи, пов'язаної із змістовною підготовкою задач і її формалізацією, розробкою відповідного алгоритму, упорядкуванням програми, проведенням контрольних тестувань для перевірки програми. І тільки після цього програма стає готовою для вирішення задач. Послідовність перерахованих етапів не є жорстко заданою, оскільки результати, отримані на деякому етапі, можуть зажадати повернення до попередніх етапів і змусити змінити усю процедуру вирішення задачі.

Етап постановки вибраної задачі є основою для її реалізації і алгоритмізації та визначає увесь хід подальшої розробки.

Постановка задачі повинна виконуватися спільно з замовниками, для яких ставиться завдання, та фахівцями з алгоритмізації. Таке поєднання фахівців дозволяє забезпечити усю глибину і повноту проробки, зробити задачу обгрунтованою, що багато в чому визначає ефективність її наступного практичного використання. Проте головна роль тут приділяється не стільки фахівцю з алгоритмізації, скільки фахівцю-замовнику в даній області, оскільки тільки він може чітко сформулювати завдання, накласти необхідні обмеження на технічні, економічні, соціальні параметри і т.д. Таких фахівців, в інтересах яких вирішується задача ІС, звичайно називають користувачами на відміну від людей, що займаються обслуговуванням обчислювальної техніки ІС – програмістів та електронників. Цей етап реалізації задач на системі потребує до себе самого серйозного відношення. Похибка, допущена тут, може звести нанівець свою подальшу роботу, що триває місяці, іноді роки. Так, практика розробки задач для вирішення ІС показала, що в середньому на розробку задачі група в складі 5 чоловік затрачає від 2 до б місяців. Сам етап постановки задачі займає за часом до 10 % від загального процесу її автоматизації.

У процесі постановки задачі спільними зусиллями фахівців у конкретній предметній області і в області інформатики повинні бути виконані такі обов'язкові процедури:

1. Формулювання задачі, у якому розкривається її зміст, значимість її вирішення для органів управління систем, способи вирішення, тип обчислювальних засобів;

2. Опис таких параметрів, як:

• ціль вирішення задачі і її призначення з вказівкою органа управління, в інтересах якого буде вирішуватись дана задача;
• умови вирішення задачі, що визначають вихідні і вхідні дані, головні чинники, що характеризують досліджувані процеси;
• критерії ефективності або обчислювальні показники, по яких можна оцінити результати вирішення задачі;
• обмеження і допущення, що у відомих межах спрощують проведення розрахунків і визначають межі придатності отриманих результатів;
• очікувана періодичність вихідних результатів, припустима точність і тривалість їх дії.

При постановці задачі детально описується уся вихідна інформація, необхідна для її вирішення. Звичайно вона дається в текстовій або табличній формі. Остання більш краща, тому що надалі допоможе правильно оцінити обсяг вхідної інформації і визначити порядок її використання. При цьому дається не тільки перелік, але і докладна характеристика вихідної інформації: порядок розмірів, одиниці виміру, ступінь необхідної точності, припустимі межі зміни.