Типи економічних систем.

Економічна система – це форма конкретизації історично визначеної сукупності взаємопов’язаних елементів економіки, які мають ознаки цілісності, інтегративних властивостей і відносної замкнутості.

Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:

· за формою власності на засоби виробництва;

· за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем:

· традиційна;

· адміністративно-командна;

· ринкова економіка вільної конкуренції:

· змішана.

Традиційна економічна система.

Традиційна (самодостатня) економіка грунтувалась на традиціях, звичаєвому праві, обрядах, які віками характеризували виробничу та інші види діяльності людей. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як розподіляти та споживати. Хоча традиційні економічні системи притаманні далекому минулому, деякі їх риси і нині властиві слаборозвинутим країнам.

Цей тип економічної системи базується на відсталій технології, широкому поширенні ручної некваліфікованої праці, багатоукладності економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, нерозвиненою інфраструктурою, найпростішими формами організації праці і виробництва, бідністю населення, виробництво, розподіл та обмін здійснюються на основі звичаїв, традицій і культових обрядів, які є первинними порівняно з новими формами економічної діяльності.

Наслідком такого стану основних складових традиційної економічної системи є соціально-економічний застій, бідність і зубожіння основної частини населення. Стійке зростання його чисельності порівняно з низькими темпами економічного розвитку супроводжується високим рівнем безробіття та низькою продуктивністю праці.

В умовах відносно слабо розвиненого національного підприємництва величезну роль в економіці таких країн часто грає іноземний капітал.

Рішення ключових економічних задач має специфічні особливості в рамках різних укладів. Для традиційної системи характерна така особливість - активна роль держави. Перерозподіляючи через бюджет значну частину національного прибутку, держава направляє засоби на розвиток інфраструктури і надання соціальної підтримки найбіднішим верствам населення.

Адміністративно-командна система (централізовано-планова, АКС).

Адміністративно-командна економічна система базується на пануванні державної власності, усі фактори виробництва і природні ресурси охоплені в основному державною формою власності. Панує централізоване планування і розподіл економічних ресурсів. Вона не визнає конкуренції і вільного ціноутворення, їй притаманні висока затратність виробництва, несприйнятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливо товарів народного споживання) тощо. Дана система була характерною для псевдосоціалістичних країн.

Головні елементи цієї системи: жорстке директивне планування, контроль держави над економікою, пріоритет адміністративних стимулів виробництва над економічними, монополізм виробників і їх панування над споживачами, переважання державного сектору в народному господарстві.

Адміністративно-командній економічній системі притаманні ряд переваг:

- можливість нагромадження значних за обсягом виробничих ресурсів, для вирішення тактичних і стратегічних завдань шляхом їх перерозподілу у ті галузі і сфери, які визначені пріоритетними;

- забезпечується повна, хоча і не завжди раціональна та ефективна зайнятість населення, що дозволяє уникнути масового і хронічного безробіття, зубожіння людей;

- враховуються такі основні суспільні потреби, як освіта, охорона здоров’я тощо, які задовольняються за рахунок централізованих коштів на певному рівні усім членам суспільства.

Ринкова економіка вільної конкуренції.

Основними ознаками ринкової економіки вільної конкуренції є такі:

- приватна власність на виробничі і трудові ресурси;

- необмежена чисельність суб’єктів ринку, абсолютно вільний доступ на ринок вихід з нього;

- вільна конкуренція;

- доступність всебічної інформації про ринок для кожного суб’єкта;

- свобода учасників господарської діяльності;

- самостійне встановлення цін на товари та послуги;

- стихійне ринкове регулювання економічних процесів;

- відсутність у кожного із суб’єктів ринкових відносин можливості безпосередньо впливати на рішення, які приймаються іншими суб’єктами.

Таким чином ринкова економіка – це економічна система, господарська діяльність якої базується на рівноправності різних форм і масштабів власності та економічної ініціативи, свободі учасників підприємницької діяльності, вільному ціноутворенні та вільній конкуренції.

Функціями держави є організація громадського порядку, забезпечення національної оборони, організація державної поштової служби, запровадження обов’язкового шкільного навчання, емісія крупних банкнот, будівництво деяких громадських споруд та їх утримання в належному стані та ін.

Водночас зазначимо, що економічна система з названими вище ознаками не існувала і ніколи не може бути. Це власне, теоретична модель ринкової системи, до якої суспільство мало спрямовувати свій розвиток. Певною мірою такій моделі відповідав «чистий» капіталізм XIX ст. Суттєвим недоліком такої економічної системи є те, що вона не в змозі врегулювати питання виробництва і справедливого розподілу необхідних суспільних благ, непривабливих для приватного товаровиробника; не може запобігти забрудненню довкілля; спричиняє явища масових банкрутств різних виробників, безробіття. Ринкова система не забезпечує також соціальних гарантій та не в змозі нейтралізувати надмірну диференціацію в розподілі ресурсів і доходів, розшарування суспільства на бідних і багатих.

Таким чином, існує цілий комплекс проблем, які неможливо вирішити лише внаслідок дії ринкових механізмів. Саме в таких випадках якраз і необхідне втручання держави в регулювання соціально-економічних процесів.