II Море
| РТП |
| 300-400 мм |
| 40мм мм |
  |
1 Составляется не менее, чем в двух экземплярах, один из которых представляется собственнику объекта пожара, второй – в соответствующий орган государственного пожарного надзора
II Море
В одному з номерів науково-популярної серії „Знак питання” висвітлено гіпотезу про походження Азовського моря.
Декілька тисячоліть тому ріки Дон та Кубань зливалися в одну ріку і впадали в Чорне море. Підчас одного землетрусу було перекрито вихід з Чорного в Мармурове море в районі Босфору. Рівень Чорного моря піднявся і утворилося Азовське море.
Азовське море (стародавня руська назва - Сурожське ) на Півдні Східно- Європейської рівнини. Керченською протокою з’єднане з Чорним 39 т.кв. км. Середня глибина 7 м. А найбільша 15 м.Великі затоки: Таганрозька, Сиваш. Впадають великі ріки Дон та Кубань. Замерзає на 2 – 3 місяці. Рибальство (камса, тюлька, лящ, судак, бичок). Головні порти: Маріуполь, Таганрог, Єйськ, Бердянськ. Курорти. В слідстві антропогенних дій погіршилась екологічна ситуація; ведеться пошук наукових шляхів відновлення природного балансу Азовського моря.*
В стародавні часи Азовське море інакше як озеро не називали, тому що воно значно прісноводніше ніж інші моря (солоність Азовського моря 2 - 13,8% , Чорного моря 17 – 18%, Карибського 36 – 38%) – Сурожське озеро.
В світі жодне з морів не мало стільки ж назв як Азовське. Греки називали його Меотида (годувальниця), також були назви Понтійське, Сарматське, Сурожське, Судакське, Озірське та інші.
Хвилі Азовського моря також відрізняються від хвиль інших морів. Хвилі Азовського моря густі і неподібні на морські, а більше подібні до хвиль великої ріки. Ушаков Ф.Ф. так характеризував Азовське море: „Саме мілке, але саме підступне”.
Азовське море надзвичайно багате на рибу. Так в 60 -70 рр. ХХ століття Азовське море займало перше місце в світі по кількості вилову риби на один кв км. В морі багато риби цінних прід. Азовська риба пеламіда (популяція знищена ще в стародавні часи) в стародавніх Афінах цінувалась як делікатес. Знищена була також популяція морських котиків та тюленів.
Сучасну назву Азовське море отримало від торгового поселення Азака (поселення, що виникло на місці поселення Танаїс і має сучасну назву Азов), що в перекладі означало - низький, або місцевість, що лежить значно нижче.
Місто відігравало значну роль в житті навколишніх народів.
По іншій версії назва Азовського моря походить від арабського Бар-Ель-Азов, що означає темно синє море. Цюназву море отримало від арабських купців, що часто приїздили сюди торгувати.
(додаток№2,3)
ІІІ Ріки
Всі ріки Північного Приазов’я коли впадають в море - мають косу праворуч, тільки одна річка має косу ліворуч – це Обіточна.
Звідки взялась ця назва?
Версії: 1) Від татарської назви Обадаш – Чорний камінь
2) Знову від татарської назви Обатам (оба – гора, курган. там - камінь)
(додаток№4,5,6)Річка Обіточна мала назви: Обадаш, Обатам, Обаташна, Обітошна, Обіточна.
Так на карті Криму 1687 р Обіточна підписана Wewda fa.
Довжина Обіточної становить 111 км. У верхів’ї вона швидка як гірська, а в середній течії та пониззі - повільна.
У минулому глибина річки Обіточної була 30 – 40 м , і за переказами, вона була суднохідна. До Білого мосту ( територія Дмитрівської сільської ради) ходили турецькі галери та заходили баржі. В Партизанах ІІ ( колишній колгосп ім.. Ворошилова) є щось на зразок залишків пристані.Порівняно з іншими ріками.Приазов’я, Обіточна найбільш повноводна. Рівень води в ній піднімається досить високо про що свідчать такі факти:
· Під „старим” мостом с. Партизани по льоду міг вільно проїхати вершник , а навесні вода йшла по верху мосту.
(додаток№7)
· Були випадки коли вода підіймалася з річки, доходила до вулиці Леніна с. Партизани і до свинарника колишнього к-пу ім.. Кірова (люди, що працювали на вівчарику та свинарнику, рятувалися на курганах ) ,Такий випадок був в 1931 р.
· У лютому 1986 р. прорвали Андровські ставки і від різкого потепління рівень води в Обіточній підвищівся, затопивши частину Приморська, Камишеватки та Преслава.
· Інколи рівень води в р. Обіточній підіймався настільки, що затоплював будинки , що знаходилися між Партизанами та Партизанами ІІ .Людей рятували кіньми, запряженими в короба (вони виконували роль човнів)
Коли піднімався рівень води в р. Обіточній ,старожили говорили, що прорвало підземне Татарське озеро.
За розповідями старожилів, за Білим мостом існує підземне Татарське озеро, де б’ють сильні джерела. (додаток№8,9)
На підтвердження цього існує така легенда ( можливо навіть бувальщина)
На початку ХХ ст. за Білим мостом якийсь дід почав копати колодязь і звідти вдарило джерело Татарського озера ( бив фонтан на весь об’єм колодязя). Постала загроза затоплення всіх сіл, які були нижче по течії річки.
Люди почали забивати колодязь глиною, піском та соломою, але це не допомагало. Згодом спробували забивати камінням, але і це не допомагало. Знайшовся чоловік, який запропонував забити колодязь вовною, обмазавши її глиною ( тому що вовна, намокаючи, стає важчою і не втрачає своїх з’єднувальних властивостей). Вовни потрібно було багато, тому її гарбами звозили з навколишніх сіл ( навіть з Преслава). Так було закидане це джерело.
До масового заселення нашого краю річка Обіточна була несприятливою для переправ. Єдиний брід був через річку біля сучасного села Камишеватка. Ось випадок, який красномовно про це говорить. В 1663 р. біля с. Мордвинівка кримські татари були розбиті об’єднаними загонами запорізьких та донських козаків. Донські козаки на умовне місце зустрічі прийшли з запізненням , тому що довго не могли знайти брід через річку Обіточну. Причому донських козаків очолював Степан Разін.
Дата добавления: 2014-12-22; просмотров: 730;