ЛИТЕРАТУРНЫЕ ФАНТАЗИИ ИЛИ ИСТОРИЧЕСКИЕ ФАКТЫ?

Точноїдати нема. Початок -волонтерськийрухпід час Революціїгідності, після початкуРосійськоїінтервенції до Криму 20 лютого 2014 року. Приблизнимперіодомствореннярозгалудженоїсистемидопомогиарміїможнавважатиперіодтравня-червня 2014 року.

Рух виникавстихійно з окремихволонтерів, щооб'єднувалися в групи. Потімлідери, що привели роз'єднанісамоорганізованігрупидоцентралізованогокерування. У системіМіноборони створ. Рада волонтерів. Представникиволонтер.організ. залучені до речового, харчового та медичногозабезпечення і по два працюватимуть у кожному з департаментів МО Укр., яківідповідають за постачанняЗбСУкр. Необхідністьволонтер.рухузумовлена: - відсутність в арміїдостатніхресурсів (одягу, засобівособистогозахисту, медикаментів, їжі); -відсутністьорганізаціїсвоєчасногозабезпеченняцими ресурсами, налаштуваннялогістики; -відсутністьпотрібногозабезпеченнятехнікою; -слабкавиробнича база; -відсутністьдостатньоїпідтримкибіженців з боку держави.Основниминапрямкамироботиволонтер.руху є: *допомогаукраїнськійармії (збірхарчів, теплих речей та амуніції, ліків); *допомогапораненим, військовимгоспіталям та лікарням, у якихлікуютьсяпораненівійськовослужбовці; *допомогасім'ямтимчасовихпереселенців з Криму та території АТО (юридична, психологічна та гумантіарнадопомога, пошукжитла та роботи, адаптація в новому місті та соціумі); *допомогасім'ямучасників АТО (психологічна, гуманітарна); *технічнадопомога: відновленнястарих, ремонт, удосконалення, бронюваннябойових машин. Основнимизасобами і способами допомоги є: -збіркоштів; -збір речей; -довезеннязібраноїдопомоги до військовихпідрозділів за місцемїхдислокації, госпіталів, родин військовослужбовців.

Всеукраїнськіорганізації: КрилаФенікса — укр.волонт.організ. з допомогиармії. Засновником і лідером є ЮрійБірюков, бізнесмен, волонтер, медик та радник Президента України. Активісти «КрилФеніксу» займаютьсязабезпеченнямарміїзасобамиособистогозахисту, технікою, обладнанням, лікуваннямпоранених, ремонтом будівельвійськовихчастин, закупівлеюіндивідуальнихаптечок. Також, ведетьсяактивна робота з забезпеченняукраїнськоїарміїбезпілотноюрозвідувальноюавіацією.

АрміяSOSпідкерівн. Юрія Касьянова є однією з найбільших волонтер.групУкраїни. Членами організ. громад. Укр, ВБ, США, Канади та Литви. Не маєпевноїспецифікаціїабоспеціалізації на певних потребах армії - надаютьрізноплан. допом., використ. адресний метод наданнядопомоги, у виборідопом. керуютьсязапитамикомандиріввійськовихчастин, тобтознають, де й щопотрібно на даний момент. Доставляютьресурси в військовічастиниабоодразу на фронт. Список забезпечуваних ними військ. підрозд. пост.змін. в залежностівід потреб армійців.

Волонтерська сотня заснована депут.Укр., громад. діяч.ОленоюМасоріною. ВС діялапід час Євромайдану:надавалидопомогупораненим. Зараз волонтеризаймаютбсядопомогоюбійцям АТО.

Підопікоюгрупизнаходятьсяпереважнодобровольчіібатальйони — більше 30 на даний момент. Основн.задачами фонду є допомогапідрозділам ЗСУ та МВС нелетальними системами захисту, технічна, медична та продовольчадопомога.

Організаціянадаєдопомогупораненим АТО, займаєтьсягоспіталізацією, допомогою в лікуванні, залученняміноземнихспеціалістів, реабілітацієюпід час та післяодужання; допомогавійськовимгоспіталямзони АТО;

організуєблагодійнікультурні заходи направлені на допомогуукраїнськимбійцям - концерти, виступи, фестивалі, ярмарки.

"Повернись живим" - одна з найпершихволонтер.організ. Очол. ВіталіємДейнегою - ініціативаакція "Повернись живим" - відправленнябійцям у зону АТО необхідногообладнання та захисту з написом "Повертайся живим". Фонд допомагаєпереважно 95-ій аеромобільнійбригаді, оскількивважаєїїелітоюармії.

Локальніорганізації: Волонтер.організ.діють в усіхвеликихмістахУкр.(крімпідконтрольнихтерористамтарос. військам), сотнііншихнаселенихпунктів. Громадськітарелігійніоб'єднанняУкр, якізаймаютьсяволонтер.: *Автомайдани в обласнихцентрахтаіншихмістах; *СамооборонаМайдануобласнихцентрів; *«Допоможифронту»; *«ДопомогаарміїУкраїни»; *«Центрзабезпечення»; *«Варта-1»; *ВсеукраїнськамережаблагодійноїорганізаціїКарітасУкраїни УГКЦ; * іншірегіональніорганізації (щосамізгадаєте, боїхнадтобагато).

ЛИТЕРАТУРНЫЕ ФАНТАЗИИ ИЛИ ИСТОРИЧЕСКИЕ ФАКТЫ?

Нет такого народа, который не сохранил бы воспоминания о гигантских драконах и чудовищах.

Вспомним чудо святого великомученика Георгия Победоносца о змее, запечатленное в иконографии[i]. Сражались с драконами также пророк Даниил, великомученики Феодор Тирон († ок. 306), Феодор Стратилат († 319)[ii] и другие святые угодники Божьи; об этом повествуется в их житиях. Но, к сожалению, даже некоторые православные христиане (не исключая священнослужителей) склонны считать выдумками, красивыми сказочными вставками содержащиеся в житиях святых повествования о драконах. Как правило, так думают те из православных христиан, которые, как и большинство людей «мира сего», заражены «всемством» (по выражению Ф. М. Достоевского) и мыслят штампами, внедренными в «массы» безбожными «властителями умов».

А как насчет русского Змея Горыныча? Некоторые трезвомыслящие исследователи уверены, что сказочные драконы, с которыми сражались русские богатыри, это не плод фантазии наших предков, а реально существовавшие в лесах Древней Руси ящеры. На бронзовых бляшках (I тысячелетие по Р. Х.) племени чудь наравне с обычными животными встречалось немало весьма реалистичных изображений ящеров. Изображения ящеров встречались и на русских прялках, и в резных наличниках окон. Дракон изображен на печати великого князя Ивана III Васильевича. О существовании на Руси гигантских рептилий написал в своих воспоминаниях австрийский посол Сигизмунд Герберштейн, который бывал в наших краях в 1517 и 1526 годах. В летописях, датируемых 1582 годом, ученые нашли следующую любопытную запись: «В лето изыдоша коркодилы лютии из реки и путь затвориша, людей много поядаша, и ужосашося люди и молиша Бога по всей земле. И паки спряташася, а иных избиша».

Множество упоминаний о всевозможных драконах находится в хрониках западно-европейских народов. Так, в кельтских хрониках король Моридд был проглочен в 336 году до Р. Х. гигантским монстром БЕЛУА, «как крупная рыба глотает мелкую». Британские хроники рассказывают о множестве мест на территории нынешнего Уэльса, некогда населенных чудовищами АФАНК и КАРРОГ и получивших свои названия по именам этих существ. Один из последних афанков был убит в 1693 году Эдвардом Ллойдом на реке Конвей. Немалое место занимают драконы и в скандинавском эпосе. Сага Волсунга прославляет подвиг воителя по имени Сигурд, который победил чудовище ФАФНИР. Фафнир передвигался на четырех лапах, волоча тяжелое тело по земле. Зная, что шкура на спине фафнира неуязвима для меча или копья, Сигурд выкопал яму на тропе, которой чудовище ходило к водопою, и, засев в ней, поразил проползавшее над ним чудовище в брюхо.

Герой англо-саксонской поэмы Беовульф (495-583 годы), внук короля Гретхеля Беовульфа, в 515 году одержал победу над чудовищем ГРЕНДЕЛЬ. Продолжительность жизни гренделя превышала 300 лет, и в конце ее чудовище было в несколько раз выше человека, которого ему не составляло труда проглотить. Шкуру на его туловище невозможно было пробить мечом или копьем. Гигантский монстр быстро и бесшумно передвигался на задних конечностях, передние же были маленькими и хилыми и беспомощно висели в воздухе. Чем не достоверное описание тираннозавра? Беовульф, знавший наиболее уязвимые стороны противника, отсек гренделю в ближнем бою слабую переднюю лапу, после чего зверь издох, истекая кровью. И не мудрено – кровяное давление тираннозавра должно быть немалым для снабжения кислородом высоко поднятой головы. В драконах поэмы можно узнать практически все виды ископаемых рептилий.

Преподобный Варсонофий Оптинский († 1913) отмечал в своих келейных записках: «Китайские и японские легенды о существовании драконов отнюдь не являются фантазиями или баснями, несмотря на то, что ученые европейские натуралисты, вкупе с нашими, отрицают существование этих чудищ. Так, в конце концов, все можно отрицать, просто из-за того, что это не вмещает наше понимание»[iii].

Многие источники Индокитая и Японии, Северной и Южной Америки, Африки, Азии, Ближнего Востока свидетельствуют о том, что не такие уж далекие предки наших современников «лично» были знакомы с динозаврами. Американским исследователям удалось узнать практически все виды ископаемых гигантов в наскальных рисунках индейцев. Динозавры изображены и на древних гравированных камнях перуанского города Ика, содержащих многие эпизоды из жизни допотопной цивилизации[iv].

Кандидат исторических наук А. Жуков в статье «Черные камни Ики» пишет: «Почти треть камней в коллекции Кабреры имеет рисунки изображающие динозавров и млекопитающих, которые по представлениям современной науки вымерли еще до появления человека в Америке. Причем количество и разнообразие изображений вымерших животных было таким огромным, что доктор Кабрера смог идентифицировать только тех животных, которых он мог опознать исходя из своих весьма поверхностных знаний палеонтологии.

Наиболее частыми являются изображения трицератопсов, стегозавров, различных видов зауроподовых динозавров (диплодок, брахиозавр), птерозавров, игуанодонов и различных видов хищных ящеров. Самое главное то, что в большинстве случаев динозавры изображены в тесном взаимодействии с человеком. На камнях во множестве представлены сцены охоты людей на брахиозавров, стегозавров, тиранозавров. Причем главным орудием человека является металлический топор. Типичны мотивы борьбы человека с хищными динозаврами…

В качестве факта, говорящего в пользу аутентичности коллекции Ики, следует упомянуть изображения диплодоков со спинными пластинами, подобными тем, которые имели стегозавры. Только в начале 90-х годов были найдены первые останки зауроподов (к которым относят диплодоков) со спинными пластинами (Geology, 12/1992, v.20,N12). На некоторых камнях изображены целые серии фигур, демонстрирующих биологический цикл развития этих гигантских ящеров»[v].