Ринок праці та його регулювання

Питання для теоретичної підготовки

1.Ринок праці, його елементи: попит, пропозиція, ціна праці

2. Види ринку праці. Сегментація ринку праці за різними ознаками

3. Інфраструктура ринку праці

4. Державне регулювання ринку праці

5. Аналіз стану і прогнозування регіонального ринку праці

Основні теоретично-розрахункові положення теми

Ринок праці – це система суспільних відносин, пов’язаних з наймом й пропозицією праці, тобто з її купівлею та продажем;

це також економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці й продавці праці;

це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями й найманими працівниками та регулює її попит й пропозицію.

Ринок праці виконує багато функцій: суспільного поділу праці; інформаційну посередницьку; відтворювальну; стимулюючу; оздоровлюючу; регулюючу.

Виходячи з цього, ринок праці впливає на стан та механізми функціонування усіх інших елементів суспільної організації праці, а саме на:

- спосіб залучення людей до праці;

- відтворення робочої сили;

- вирішення проблеми зайнятості населення;

- соціальної підтримки безробітних;

- формування доходів населення;

- інші.

В ринковій економіці поєднання робочої сили із засобами виробництва відбувається економічним способом, якій передбачає право власності на робочу силу, юридичну свободу та потребу людини продавати свою “робочу силу” через матеріальний або нематеріальний інтерес до найманої праці.

Об'єктом ринкупраці є праця.

Суб'єктами ринку праці – роботодавці, безробітні, наймані робітники, самостійно зайняті працівники

Основними елементами ринку праці– попит та пропозиція

За своїм економічним змістом попит характеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ. Він активно впливає на відтворювальні зв'язки економічної системи, формуючи властиву для неї організацію зайнятості на ринку праці.

Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою виробництва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон'юнктурою ринків капіталів, товарів, послуг та правовими нормами.

Попит на робочу силу визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують заповнення. При цьому розрізняють ефективний попит, який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит, що включає також зайняті працівниками, але неефективні місця. Різниця між сукупним та ефективним попитом на робочу силу віддзеркалює надлишок робочої сили, тобто частину прихованого безробіття.

Попит представляють роботодавці (число вакансій) – відбиває яку кількість робітників готові прийняти при заданому рівні заробітної плати.

Попит на ринку праці- платоспроможність суспільства щодо задоволення потреби в робочій силі.

Пропозиція на ринку праці- це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності.

На пропозицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функції оплати праці.

Пропозиція представлена певними групами працездатних людей (має роботу, але хоче знайти краще місце роботи, тому що не задоволений чи може її втратити; хто не має роботу, але шукає її).

Формування пропозиції робочої сили на ринку праці здійснюється за рахунок наступних категорій населення:

а) безробітні, зареєстровані у службі зайнятості;

б) незайняте і незареєстроване у службі зайнятості населення таких категорій:

• звільнені за власним бажанням;

• звільнені за порушення трудової та виробничої дисципліни;

випускники загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ,

вищих та інших навчальних закладів;

військовослужбовці, яких звільнено після строкової військової служби;

військовослужбовці, яких звільнено з військової служби без права на пенсію у зв'язку із скороченням чисельності й реформуванням армії;

громадяни, раніше зайняті у домашньому господарстві;

депортовані народи, біженці;

звільнені з місць ув'язнення і ЛТП.

Попит та пропозиція у своєму єдності визначають місткість ринку праці,тобто вона обумовлена, з одного боку, кількістю вакансій, а з другого – кількістю осіб, зайнятих пошуком роботи.

Ринку праці властиві всі характерні риси товарного обігу:

· ринку виступає два незалежних власники (роботодавці і власники робочої сили);

· здійснюється акт товарного грошового обміну, трудові відносини оформляються у вигляді договірної ціни (заробітної плати);

· він регулюється попитом і пропозицією.

Умовами виникнення вільного ринку в цілому і ринку праці зокрема є: суспільний поділ праці, завдяки якому здійснюється спеціалізація виробництва; конкуренція та повна самостійність і незалежність покупців і продавців.

Ефективність функціонування ринку праці можлива за таких умов:

– при повній самостійності та незалежності роботодавця і найманого працівника в поєднанні з їх економічною відповідальністю;

– відносини агентів на ринку праці характеризуються як відносини між рівноправними партнерами;

– повинна бути збалансованість між робочими місцями, пропозицією робочої сили та грошовою масою зарплати;

– має існувати єдність ринку праці з іншими ринками.

Ринок праці сприяє підвищенню ефективності виробництва, прискоренню науково-технічного прогресу, втіленню нових технологій, що покращують умови праці. Він дає людині економічну свободу, змогу обрати не лише місце роботи, а й спосіб життя. Ринок праці сприяє узгодженню особистих, колективних і загальнонаціональних інтересів при суспільному поділі праці.

Співвідношення попиту й пропозиції на товар (робочу силу) визначаєкон'юнктуру ринку праці.

Стосовно до співвідношення, що складається між складовими ринку праці можливі три типи кон'юнктури ринку праці:

1. Трудодефіцитна (дефіцит працівників) – нестача пропозиції;

2. Трудонадлишкова (безробіття) – надлишок пропозиції;

3. Рівновага – попит на працю відповідає його пропозиції. Якщо попит і пропозиція врівноважуються, потреби суспільства в робочій силі задовольняються максимально.

Види ринку праці:

В теорії ринків праці розрізняються їх типи, форми, різновидності. Типи ринків праці класифікуються за рівнем їх формування. Подальше вони розрізняються формою, різновидностями. Узагальнена класифікація ринків праці наведена на рис. .

За рівнем формування розрізняють наступні типи ринків: зовнішній або професійний ринок праці і внутрішній.

Зовнішній (професійний)ринок праці характеризує відносини між продавцями і покупцями праці в масштабі країни, регіону, галузі.

Він передбачає первісний розподіл працівників за сферами прикладення праці і їх руху між підприємствами. Для цього необхідно, щоб у пропонуючих послуги праці була професія і спеціальність, які потребують підприємства. Зовнішній ринок праці реалізується через текучість кадрів, тобто він передбачає можливість вільного переходу з одного місця на інше.

На зовнішньому ринку діють галузеві профспілки та профспілки, що об’єднують працівників за професіями.

Внутрішній ринок фірм - локальний ринок праці, що охоплює систему відносин між роботодавцями й найманими робітниками безпосередньо на підприємствах, фірмах, в організаціях, установах з приводу працевлаштування, розстановки кадрів, організації й охорони праці, тривалості робочого часу і оплати, професійного зростання та перекваліфікації, регулювання відносин під час скорочення штатів, вивільнення, закриття підприємств.

Він створюється в зв’язку з переміщенням працівників з однієї посади (роботи) на другу в межах одного підприємства. Таке переміщення може відбуватися за горизонталлю - переводом на інше робоче місце без підвищення посади і без зміни кваліфікації і за вертикаллю - переходом з підвищенням посади або кваліфікації. Внутрішній ринок орієнтований на працівників, спеціалізованих для роботи в умовах конкретного підприємства з врахуванням його особливостей. Підприємство зацікавлено в збереженні людей, що знають специфіку виробництва, тому розвиток внутрішнього ринку сприяє зниженню текучості кадрів.

Западні економісти виділяють дві частини внутрішнього ринку праці: першорядний і другорядний.

До першорядного ринку праці відносяться робочі місця, що забезпечують працівнику високу заробітну платню, добрі умови праці, стабільну зайнятість, підвищення своєї кваліфікації, посади.

Другорядний ринок формує робочі місця з низькою заробітною платою і поганими умовами праці, з високою текучістю. Учасники цього ринку - це менш значимі для підприємства працівники або працівники таких професій, якіх багато на зовнішньому ринку праці.

За формою дії ринки праці підрозділяють на традиційні і гнучкі. Традиційний передбачає жорстку регламентацію робочого часу.

Гнучкий ринок можна характеризувати як форму пристосування до зовнішніх умов використанням гнучких методів зайнятості. До спеціальних (гнучких) форм зайнятості відносяться :

- зайнятість з різними режимами неповного робочого часу. Неповністю зайнятими вважаються працівники, у яких тривалість робочого часу нижче за встановлену законодавством, в тому числі зайняті на сезонних роботах;

- зайнятість з використанням нестандартних організаційних форм робочого часу, яка включає зайнятість за короткостроковими контрактами, роботу випадкового характеру;

- зайнятість з нестандартними робочими місцями (надомна праця або виконання виробничого завдання в домашніх умовах);

- самозайнятість громадян.

За контингентом людей, що формують пропозицію на ринку праці розрізняють такі його підвиди : відкритий і прихований; первинний і вторинний.

Відкритий ринок праці - охоплює усе працездатне населення, представлене на ринку праці. Цей контингент ділиться на дві частини: 1) офіційну - населення, яке перебуває на обліку в державної службі зайнятості і включає випускників офіційної або державної служби професійної освіти; 2) неофіційну частину - тих громадян, котрі займаються своїм працевлаштуванням шляхом контактів з підприємствами або з недержавними структурами працевлаштування і професійної освіти.

Прихований ринок праці складається з працівників, зайнятих на підприємствах і в організаціях, але маючих велику ймовірність загубити зайнятість й зостатися без роботи. До цієї різновидності ринку можуть бути віднесені і працівники, які формально числяться на підприємствах, але не працюють і не отримують заробітної платні.

Первинний ринок праці - це ринок, для якого характерні стабільний рівень зайнятості і високий рівень заробітної плати, а також можливість професійного просунення, прогресивна технологія, система управління і т. ін.

Вторинному ринку праці властиві велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість, низький рівень заробітної плати, відсутність професійного ринку підвищення кваліфікації, наявність відсталої техніки і технологій. Основні особливості цих видів ринку наведені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Особливості первинного і вторинного ринків праці

Суб’єктами первинного ринка праці є особи, які вперше вступають в трудове життя, майя відповідну спеціальну (професійну) підготовку. Суб’єктами вторинного ринка праці є особи, які пройшли перепідготовку у відповідності з рекомендаціями служби зайнятості, а також за особистою ініціативою.

Сегментація ринку праці– це поділ його на стійкі замкнуті сегменти (групи), що лімітують рух працівників своїми границями.

Розподіл продавців і покупців на сегменти відбувається по об'єднуючим їх ознаках (по географічному положенню, соціально-демографічним характеристикам і ін.) (див. рис. 5.2).

І –Глобальна сегментація ринку праці;ІІ–Локальна сегментація ринку праці.

Рис. 5.2 Напрямки сегментації ринку праці

Основною функцією Інфраструктури ринку праці є регулювання відносин між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, її умов, вирішення соціально-трудових конфліктів.

У країнах з розвиненою ринковою економікою провідною силою регулювання ринку праці є колективно-договірна система.

Безсумнівною перевагою колективно-договірного регулювання ринку праці є гнучкість прийняття взаємовигідних рішень, яку не можна порівняти ні з законодавчими, ні з адміністративними методами. Умови колективного договору набирають форму угоди між роботодавцями та працівниками, яка зобов'язує обидві сторони діяти у відповідності з цими умовами, не вдаючись до крайніх заходів — страйків чи масових звільнень, що забезпечує економічну та соціальну стабільність.

Цивілізований ринок праці, окрім взаємодії роботодавців і найманих працівників, передбачає також наявність інституційних структур захисту колективних інтересів обох сторін (наприклад, профспілок, спілок підприємців, об'єднань працівників з обмеженою конкурентноздатністю тощо) і державного посередництва в питаннях соціального партнерства. Участь спеціальних державних органів у відносинах суб'єктів ринку праці покликана забезпечувати паритетність відно­син, організовувати і регулювати політику зайнятості за до­помогою економічних інструментів та правових норм.

До функцій інфраструктури ринку праці відноситься також посередництво між працівником та роботодавцем, сприяння їх контактам та взаємодії, допомога в доборі й відборі працівників та виборі місця роботи, в укладанні трудового контракту тощо. Основну частку цієї роботи виконують недержавні підприємства, попит на послуги яких зростає про­порційно розвитку та диференціації ринку праці.

Інфраструктура ринку працівключає:

1. Державні і недержавні заклади сприяння зайнятості:

Службы занятости и трудоустройства:

· Государственная служба занятости

· Негосударственные посредники на рынке труда (биржи труда, агентства по подбору персонала, агентства по трудоустройству, организации по услугам профориентации, консалтингу персонала, лизингу персонала и др.);

· Система профессиональной подготовки и переобучения

2. Кадрові служби підприємств і фірм,

3. Громадські організації і фонди:

· Государственный фонд содействия занятости населения

· Объединение работников (профсоюзы)

· Объединение работодателей

· Другие общественные организации

2. Нормативно-правове середовище, що забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією праці:

· Комплекс регулирования и гарантирования занятости (Закон «О занятости населения»);

· Комплекс регулирования заработной платы (Закон «Об оплате труда»);

· Комплекс регулирования компенсаций в связи с потерей или переменой работы, а также переподготовки

· Пенсионная система

· Комплекс регулирования условий труда

Механізм функціонування ринку праці. Щоб зрозуміти, як працює ринок праці, варто вивчити попит та пропозиція на даному ринку.