Методологія науково-педагогічного дослідження

Термін «методологія» походить з грецької (від слів «metodos» – шлях дослідження чи пізнання та «logos» – вчення). На сьогодні по-няття методологія вживається в декількох значеннях:

1) вчення про методи дослідження;

2) сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в пев-ній науці;

3) загальні положення, що лежать в основі дослідження тих чи інших проблем;

4) система принципів і способів організації теоретичної і прак-тичної (пізнавальної) діяльності, а також наука про цю систему.

Професор Сидоренко В.К. відзначає, що найбільш правильним є вживання поняття методології в розуміння загальної системи теоре-тичних знань, що виконують роль провідних принципів наукового пізнання, шляхів та засобів реалізації наукового дослідження.

Методологію розрізняють загальну та часткову. Загальна мето-дологія охоплює філософські основи дослідження, його світоглядну функцію й загальнонаукові положення. Часткова методологія є резуль-татом конкретизації загальної методології відповідно до специфічних особливостей змісту окремої науки, її принципових положень і методів.

Структуру методології показано нарис. 3.2.

Рис. 3.2. Структура методології

Отже, методологію дослідження утворюють методологічні прин-ципи, конкретизовані тактичними діями, що відображають специфіку метидослідження та його об'єкта. Методологічні принципи, конкре-тизовані умовами дослідження, виступають теоретичним підґрунтям у побудові методики дослідження.

Термін «принцип» у перекладі з латинської означає основу, за-саду. Під принципом розуміють основне, вихідне положення якої-небудь теорії, учення. Принцип пізнання є виробленою історично узагальненою вимогою до пізнавального процесу, яка додає йому певної спрямованості, указує шлях руху до істини, але не саму істину.

Основні методологічні принципи науково-педагогічного дослі-дження визначені у сучасній «Енциклопедії освіти» та відображені на рисунку 3.3.

Рис. 3.3. Основні методологічні принципи