Зміни в облікової політиці

Облікова політика є складовою частиною річної фінансової звітності підприємства і повинна відображатися у Примітках до річних фінансових звітів. Колись, до 2000 року, система ведення бухгалтерського обліку в Україні також передбачала створення та отримання на підприємстві певної облікової політики. Але ці вимоги носили формальний характер, оскільки існували стандартні вимоги щодо організації і ведення обліку і складання фінансової звітності підприємства, які були однаковими для всіх підприємств і ніякої свободи вибору не існувало. Ринкові методи господарювання вимагають досконалих, конкретних і сталих правил ведення бухгалтерського обліку та звітності на підприємстві. На сьогоднішній день національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку у багатьох випадках передбачають можливість вибору одного варіанта з декількох запропонованих методів та прийомів, застосування яких і визначає облікова політика. Це, з одного боку, розширює права і можливості підприємства, з іншого – підвищує ризик щодо кінцевих результатів діяльності. Важливим моментом при розробленні й прийнятті облікової політики є те, що згідно п.2, ст.8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи), відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до норм П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Зміст прийнятої підприємством облікової політики приводиться у Наказі про облікову політику підприємства, де розкриваються обрані принципи оцінці статей фінансової звітності і методи обліку окремих статей звітності (додаток А). На підставі цього наказу й організується та ведеться облік і складається фінансова звітність. Наказ набирає юридичної сили з дня його підписання власником (керівником) підприємства є обов’язковим для виконання всіма службами (підрозділами) і працівниками підприємства, які мають відношення до ведення бухгалтерського обліку.

За П(С)БО 6 облікова політика може змінюватися, тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Облікова політика застосовуються щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком подій, що сталися після дати балансу та вимагають коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у примітках до фінансових звітах.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року або повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів. Таким чином, зміна облікової політики тягне за собою перерахунок прибутків за всі попередні періоди діяльності підприємства, що підтверджує важливість обґрунтованого, професійного підходу до її встановлення. Наприклад, у лютому місяці поточного року, внаслідок зміни власника (на місце вітчизняного власника прийшов іноземний інвестор, який одночасно зробив внески в капітал підприємства в іноземній валюті у розмірі 500000 євро, що становить вартість контрольного пакета акцій), підприємство змушено складати фінансову звітність, відповідно, за національними положеннями і міжнародними стандартами фінансової звітності. Це передбачає трансформацію даних української фінансової звітності із-за використання різних принципів, підходів, методів обліку і, як правило, отримання іншої картини щодо оцінки статей звітності. Ця зміна облікової політики була ретроспективно відображена в обліку. Відповідна інформація за попередні періоди була узгоджена із зміною облікової політики. Вимагає повторного надання порівняльної інформації щодо змін, внесенні у складі власного капіталу.

Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

В разі неможливості визначити характер зміни, її вважають як зміну облікової оцінки.

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

1. подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій. Приклад 1, у поточному звітному періоді у підприємства з’явився новий об’єкт обліку – інвестиційна нерухомість. Для нарахування амортизації по цьому об’єкту вибраний метод „прямолінійного списання вартості”.

2. подій або операцій, які не відбувалися раніше. Приклад 2. змінився характер діяльності підприємства, раніше підприємство випускало діоди для електронної техніки, а з поточного звітного року почало виробляти офісні меблі, що потягнуло за собою використання у виробництво нових видів сировини й матеріалів. У цьому випадку йдеться не про зміну облікової політики, а про її встановлення і, маємо справу із зміною облікових оцінок.

Облікова оцінка може бути переоглянута, якщо змінюються обставини, на яких вона ґрунтувалася, або отримано додаткову інформацію. Встановлення таких змін на практиці – досить складна і прискіплива справа, під час якої важко повністю уникнути неадекватних рішень. Тому, доречно, усім подіям (операціям), які є новими для підприємства, для встановлення облікової політики визначити попередню облікову оцінку. А оскільки вона може змінюватися, то необхідно застосовувати інші методи і прийоми (процедури).