Предмет і завдання експериментальної психології

В даний час склалася вельми непроста ситуація з визначенням кордонів експериментальної психології (ЕП) та її місця в системі психологічних знань. Нею втрачений статус самостійної науки. Ні в довідковій, ні в монографічній літературі немає відомостей про предмет експериментальної психології. Найчастіше вона розглядається як область психологічних знань, здобутих емпіричними методами. Таким чином, дослідження в рамках ЕП перекривають весь фактологічний матеріал психології. Тим самим втрачається специфіка і цілісність ЕП як частини психологічної науки.

На сьогодні існує кілька підходів до розуміння предмета експериментальної психології. Це, по-перше, його ототожнення з предметом усієї наукової психології як системи знань, отриманих на основі експериментального вивчення поведінки людини й тварин, що протиставляється інтроспективній, «споглядальній» психології. По-друге, експериментальну психологію розуміють як систему експериментальних методів і методик. Іноді дану дисципліну розуміють як систему методів психології в цілому. З другого боку, експериментальну психологію розглядають як теорію психологічного експерименту, що базується на загальнонауковій теорії експерименту і містить насамперед його планування й обробку даних на основі методів математичної статистики.

У нечисленних визначеннях експериментальної психології відсутні вказівки на її предмет, але, як правило, фіксується її подріблений характер. Таким є визначення з «Психологічного словника»: «Експериментальна психологія – загальне найменування областей та розділів психології, в яких ефективно застосовується метод лабораторного експерименту». Ще виразніше ці ноти звучать в іншому словнику: «Експериментальна психологія – загальне позначення різних видів дослідження психічних явищ за допомогою експериментальних методів». Те ж розуміння експериментальної психології виявляємо у Поля Фресса (1911 р.н.): «Експериментальна психологія являє собою знання, набуті в психології за допомогою застосування експериментального методу».

Змальоване становище зумовлено, мабуть, трьома основними причинами: 1) відмінностями в трактуванні поняття «експеримент»; 2) постійно ускладнюється співвідношенням експериментальної психології з іншими розділами психологічної науки; 3) хиткість кордонів між теоретичними і емпіричними дослідженнями.

Перша причина полягає в тому, що експеримент як дослідницький метод має вузьке і широке тлумачення. У вузькому значенні він розглядається як один з емпіричних методів поряд з такими, як спостереження, психодіагностичне тестування, бесіда, опитування та ін. Головне, що в цьому випадку відрізняє експеримент, складається в активному цілеспрямованому і регламентованому впливі дослідника на досліджуваний об'єкт реальності. Тоді експериментальна психологія повинна розумітися як розділ психологічної науки, в рамках якого розробляються й удосконалюються чисто експериментальні процедури, впроваджувані в психологічні дослідження всього спектра психологічної тематики. Область інтересів дисципліни іноді навіть обмежується тільки одним різновидом експерименту, а саме лабораторним експериментом.

У широкому значенні поняття «експеримент» або включає в себе інші емпіричні методи, або зливається з ними в єдине ціле. В цьому випадку під експериментом розуміється «всяка дослідницька процедура, здійснювана при контрольованих дослідником умовах. При такому визначенні до експериментальних процедур входить і ряд тестових методик, і багато соціометричні опитування лабораторного типу, і деякі види лабораторного спостереження». Дійсно, досить поширена думка, що експеримент – це окремий випадок спостереження. Не менш звичайною справою є визнання тестів різновидом експерименту. Іноді це навіть спеціально підкреслюється: «психодіагностичний тест можна охарактеризувати як спеціальний психологічний експеримент, який служить з'ясуванню індивідуальних відмінностей». Рідше, але зустрічається підведення під експериментальну техніку соціометрії, опитування і навіть, групової дискусії.

Широке розуміння експерименту повинно призводити до підміни поняття «експериментальний метод» поняттям «емпіричний метод». Хоча терміни «експеримент» і «емпірія (емпірика)» переводяться з грецького однаково – «досвід», значення їх в сучасній науці різні. Перший – це досвід як конкретний прийом дослідження в точно враховуються умовах. Другий – це досвід як загальна сукупність накопичених знань і умінь. Звідси емпіричний метод – це будь-який спосіб отримання фактичних даних про дійсність, заснований на людському досвіді.

Проте поступово в коло інтересів експериментальної психології вводилося все більше число неекспериментальних дослідницьких прийомів. І зараз склалася певна традиція розуміти експеримент як приватний метод емпіричного пізнання, а експериментальну психологію – як сукупність досліджень, що використовує безліч емпіричних методів. Про склад цієї множини, мабуть, на сьогоднішній день єдиного і чіткого уявлення не існує. Більш того, оскільки багато (якщо не більшість) емпіричних методів психології природним чином включають в себе вимірювальні процедури та аналіз результатів вимірювання, то в область компетенції експериментальної психології входять тепер і теорія вимірювань, і знання з обробки (в першу чергу, статистичної) емпіричних даних.

Отже, у цілому, експериментальну психологію можна визначити як галузь психологічної науки, яка розкриває умови, закономірності, принципи експериментального дослідження психіки.

При цьому експериментальна психологія розв’язує такі завдання:

· удосконалення експериментальних методик дослідження і застосування їх у різних галузях психологічної науки;

· розробка типології психологічного експерименту, визначення можливостей і обмежень кожного з типів експерименту, формулювання принципів їх організації, розробка критеріїв і стандартів, які визначають місце та функції різних типів експериментів у психологічному дослідженні (з метою зіставлення результатів, отриманих у різних галузях психологічної науки);

· розробка і створення апаратури, спеціально призначеної для психологічних досліджень, яка відповідає сучасному рівню науково-технічного прогресу;

· визначення шляхів застосування досягнень психологічної науки в різних сферах суспільної практики, які спираються на наукові знання, здобуті в експериментальному дослідженні психічної реальності.

Основними завданнями експериментальної психології є:

• формулювання методологічних і теоретичних основ дослідження в психології;

• розробка експериментальних планів і емпіричних процедур;

• пошук методів аналізу, інтерпретації та перевірки статистичної значущості результатів психологічних досліджень;

• оцінка ефективності експериментальних процедур