Валютна політика і її завдання.

У системі регулювання ринкової економіки важливе місце займає валютна політика — сукупність заходів, здійснюваних у сфері міжнародних валютних і інших економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей країни. Вона направлена на досягнення головних цілей економічної політики: забезпечити стійкість економічного зростання, стримати зростання безробіття і інфляції, підтримати рівновагу платіжного балансу.

Напрям і форми валютної політики визначаються валютно-економічним станом країн, еволюцією світового господарства, розстановкою сил на світовій арені.

Обґрунтуванням валютної політики служить певна теорія, зведена в ранг офіційної догми. Юридично валютна політика оформляється валютним законодавством — сукупністю правових норм, регулюючих порядок здійснення операцій з валютними цінностями в країні і за її межами, а також валютними угодами, — двосторонніми і багатобічними — між державами з валютних проблем.

Одним із засобів реалізації валютної політики є валютне регулювання — регламентація державою міжнародних розрахунків, порядку проведення валютних операцій; здійснюється на національному, міждержавному і регіональному рівнях.

Пряме валютне регулювання реалізується шляхом законодавчих актів і дій виконавчої влади, непряме — з використанням економічних, зокрема валютно-кредитних методів дії на поведінку економічних агентів ринку.

Інтернаціоналізація господарських зв'язків сприяла розвитку міждержавного валютного регулювання. Воно переслідує наступні цілі: координацію валютної політики окремих країн; спільні заходи з подолання валютної кризи; узгодження валютної політики провідних держав по відношенню до інших країн.

Регіональне валютне регулювання здійснюється в рамках економічних інтеграційних об'єднань, наприклад в ЄС, в регіональних угрупуваннях країн, що розвиваються.

Валютна політика визначає підготовку, ухвалення і реалізацію рішень з валютних проблем. Регулювання валютних відносин включає декілька рівнів:

— приватні підприємства, в першу чергу, національні і міжнародні банки і корпорації, які мають в своєму розпорядженні величезні валютні ресурси і активно беруть участь у валютних операціях;

— національний — держава (міністерство фінансів, центральний банк, органи валютного контролю);

— на міждержавному рівні.

Валютна політика залежно від її цілей і форм підрозділяється на структурну і поточну. Структурна валютна політика — сукупність довгострокових заходів, направлених на здійснення структурних змін в світовій валютній системі. Вона реалізується у формі валютних реформ, що проводяться в цілях вдосконалення її принципів на користь всіх країн, і супроводжується боротьбою за привілеї для окремих валют. Структурна валютна політика робить вплив на поточну політику.

Поточна валютна політика — сукупність короткострокових заходів, направлених на повсякденне, оперативне регулювання валютного курсу, валютних операцій, діяльності валютного ринку і ринку золота.