Віртуальна корпорація” як новий спосіб організації партнерства у веденні бізнесу

Інформаційні технології змінюють життя людей, їх роботу, навчання, дозвілля. Розвиток Інтернет-технологій забезпечує можливість зниження витрат на ведення бізнесу, розповсюдження інформації, міжособистісні комунікації. Відбувається перегляд звичного поняття “ходити на роботу”, відбувається перехід від централізованих робочих місць до сітьових і “вір-туальних”. Термін “віртуальність” використовується для позначення уяв-ності об’єкта. Терміни “віртуальний офіс” і “робота в піжамах” вже широ-ко розповсюджені на Заході. Немає сенсу перевдягатись, виходити з дому та їхати в офіс щоб проглянути кореспонденцію, яка надійшла, відповісти на неї, зробити аналіз тощо: досить поєднати комп’ютер через модем і те-лефонну лінію зі своїм офісом і виконувати всю цю роботу, сидячи вдома за своїм робочим столом.

При цьому робочий колектив може бути рознесений по величезній території. Фірмам вигідно надавати своїм службовцям роботу вдома, оскі-льки це зменшує видатки (плату за приміщення, електроенергію, опалення) і потребу у матеріальному діловому просторі, а компанія заощаджує на не-рухомості й обладнанні. Часто виникає необхідність утримати цінних пра-цівників, які з особистих причин не в змозі проводити вісім годин в офісі.

В цих умовах перспективним є цілеспрямоване конструювання спе-ціальних сітьових організацій. Сітьова організація – це об’єднання незале-жних індивідів, соціальних груп або організацій, які діють скоординовано протягом тривалого часу з метою досягнення узгоджених цілей, мають спільний корпоративний імідж і корпоративну інфраструктуру [104].

Особливістю сітьової структури є те, що вона ґрунтується на горизо-нтальних зв’язках, тобто комунікація здійснюється не по вертикалі, а по горизонталі – не начальника з підлеглим, а рівноправних людей при їх без-посередніх контактах один з одним.

Основними характеристиками сітьової організації є:

1. Незалежність членів мережі.

2. Чисельність лідерів.

3. Об’єднуюча мета.

4. Добровільність зв’язків.

5. Численність рівнів взаємодії.

До організації висуваються такі вимоги:

− кожний учасник мережі повинен мати доступ до будь-якої інформа-ції про організацію;

− використовується стратегія інтеграції даних і відомостей, як забезпечує можливість спеціалістам різних профілів включатись у роботу сітьових організацій;

− спеціальні автоматизовані системи повинні забезпечувати для всіх учасників мережі “бачення” організації – хто, у якій команді задія-ний, над чим вона працює тощо.

Завдяки можливості працювати дома з використанням телетехніки і телекооперації зникає необхідність просторового зосередження персоналу, отже стає можливою організація віртуального офісу.

Віртуальний офіс - це інформаційно-технологічне поєднання близь-ких і віддалених суб’єктів і підрозділів, яке за рахунок віртуальної цілісно-сті дозволяє розглядати його як реально існуюче.

Реалізація “віртуального офісу” можлива завдяки наявності комп’ютерно-телекомунікаційних технологій, які дозволяють швидке пе-редавання у просторі повідомлень, інтеграцію повідомлень, які генерують-ся різними підрозділами офісу у різних форматах, за допомогою комп’ютера в деяку цілісну структуру, і пов’язати віддалені підрозділи че-рез комп’ютерну мережу.

Створення сітьової організації потребує формування інформаційного потоку між її учасниками. При цьому необхідно забезпечити:

− швидкий доступ нових учасників до накопичених інформаційних ма-теріалів;

− швидкий доступ учасників до нових інформаційних матеріалів;

− можливість швидкого встановлення прямих багатосторонніх зв’язків між учасниками.

Технічне рішення цих вимог забезпечується за рахунок Web-сервера, на якому публікуються всі робочі матеріали з докладною рубрикацією у комбінації з системою електронних списків розсилки (на базі електронної пошти і Інтернет-форумів).

Світова комп’ютерна мережа Internet надає можливість обміну послу-гами у світовому масштабі, а також торгівлю будь-яким товаром, тобто іс-нує можливість такої організації і партнерства у веденні бізнесу, при яких не потрібно особистих зустрічей партнерів, оформлення керуючого центру організації у вигляді деякого конкретного офісу, географічної адреси. Над-звичайно ефективним є використання таких організаційних форм у туриз-мі, рекламі, пошуку і наданні робочих вакансій в Україні та за кордоном, комерційному забезпечення освіти і наукової діяльності, маркетинг, орга-нізаційна підготовка проектів майже в усіх галузях комерційної діяльності.

В усіх цих сферах можна знаходити і залучати зарубіжних партнерів через комп’ютерну мережу.

Партнери по бізнесу можуть знаходитись у різних точках планети і не знати один одного особисто, ніколи не зустрічатись і тим не менш ус-пішно вести прибуткову справу. Такий спосіб організації бізнесу за допо-могою комп’ютерної мережі одержав назву “віртуальна корпорація”. Це особливий тип організації, яка дозволяє знаходити зарубіжних партнерів, вступати з ними у довірчі відносини за схемою “послуга за послугу” або “гроші за послугу” і, проводячи реальні угоди, одержувати прибуток.

Перевага такого способу ведення бізнесу полягає в його демократич-ності. Партнери можуть бути об’єднані тим, що в одному місці планети є товар або можливість надати послугу, які потрібні в іншому місці планети. Якщо у цих місцях з’являються дві людини, одна з яких, використовуючи комп’ютерну мережу, може надати послугу або виробити товар, а інша використати їх або продати у себе і між цими людьми через комп’ютерну мережу здійснюється сталий зв’язок “послуга (товар) - гроші”, то у цьому разі і з’являється прообраз віртуальної корпорації.

Класичним прикладом віртуальної корпорації є сама мережа Internet. Причиною її успіху перш за все є її демократичність, загальнодоступність і відсутність центру, який диктує правила.