Прогони, габарити та стріла провисання

Повітряна лінія електропередавання напругою вище 1 кВ – це споруда для передавання електричної енергії проводами під напругою вище 1 кВ, розташованими просто неба і прикріпленими за допомогою ізолювальних конструкцій та арматури до опор або кронштейнів і стояків на інженерних спорудах (мостах, шляхопроводах тощо).

Під час проектування повітряної лінії, а саме розрахунку механічної міцності елементів її конструкції (проводів, тросів, опор, ізоляційних підвісів тощо), лінію розглядаємо як сукупність послідовно з’єднаних ділянок – прогонів. Довжина кожного прогону лінії залежить від стріли провисання проводу в прогоні та габариту .

Стріла провисання проводу в прогоні f – це відстань по вертикалі від прямої, яка з’єднує точки кріплення проводу, до проводу в найнижчій точці його провисання (рис. 1.1).

Прогін – це відрізок повітряної лінії між двома суміжними опорами або конструкціями, які замінюють опори. Відстань між проміжними опорами називають проміжним прогоном, а відстань між анкерними опорами – анкерним прогоном або анкерованою ділянкою.

Габаритний прогін – це прогін довжину якого визначають нормованою вертикальною відстанню від проводів до землі за умови встановлення опор на горизонтальній поверхні. У випадку розташування опор на ідеально рівній місцевості (рис. 1.1) найбільша можлива довжина прогону може бути визначена в залежності від максимальної стріли провисання проводу f, яку можна допустити за заданої висоти підвісу проводу на опорі і мінімальному габариті проводу до землі для повітряної лінії даної напруги. Довжина габаритного прогону визначається з умов допустимого габариту до землі . Стрілу провисання проводу в габаритному прогоні називають габаритною стрілою провисання проводу.

Рис. 1.1. Ділянка повітряної лінії

з однаковою висотою підвісу проводу

Вітровий прогін – це довжина відрізка повітряної лінії, з якого тиск вітру на проводи і грозозахисні троси сприймає опора. Довжина вітрового прогону опори даного типу відповідає значенню, яке прийняте для визначення тиску вітру на провід для розрахунку навантаження опори. Вітрове навантаження в прогоні розподіляється на обидві опори порівну, тому під час визначення тиску вітру на опору довжину вітрового прогону приймають не менше півсуми прогонів по обидва боки опори. Наприклад, для опори №2 (рис. 1.2) повинна виконуватися умова

.

Ваговий прогін– це довжина відрізка повітряної лінії, вагу проводів (тросів) якого сприймає опора. Довжина вагового прогону опори даного типу відповідає значенню, яке прийняте для визначення вагового навантаження від проводів і тросів для розрахунку навантаження опори. Якщо опори з однаковою висотою підвісу проводу розташовані на ідеально рівній місцевості, то вага проводу розподіляється на обидві опори порівну і для даного випадку (рис. 1.1). У випадку різної висоти точок підвісу проводу, на відповідні опори буде передаватися його вага на ділянці від точки підвісу до нижчої точи провода в прогоні (рис. 1.2). Довжина цієї ділянки повинна бути не менше півсуми відповідних еквівалентних прогонів

.

Під час проектування для типових опор приймають .

Рис. 1.2. Ділянка повітряної лінії

з різними висотами підвісу проводу

Еквівалентний прогін – це фіктивний розрахунковий прогін, який стосується прогону повітряної лінії з різною висотою підвісу проводу (рис. 1.3). Якщо провід підвішений у точка А і В, які розташовані на різній висоті, то можна добудувати ліву частину кривої провисання проводу до точки В¢, яка знаходиться на однаковій висоті з точкою В та отримати симетричну криву В¢ОВ.

Відстань між точками В¢ і В називається великим еквівалентним прогоном, а відстань між точками А і А¢ - малим еквівалентним прогоном.

Рис. 1.3.

Габарит – це відстань по вертикалі від найнижчої точки провисання проводу найнижче розташованої фази лінії в прогоні до поверхні землі або споруди (рис. 1.1). Габарит визначається класом напруги лінії та місцевістю по якій вона проходить.

Габарити ліній встановлені для місцевостей: населеної, ненаселеної та важкодоступної.

Населена місцевість – сельбищна територія міського і сільського поселень у межах їх перспективного розвитку на десять років, курортні та приміські зони, зелені зони навколо міст та інших населених пунктів, землі селищ міського типу і сільських населених пунктів у межах їх сельбищної території, а також території садово-городніх ділянок. До сельбищної території міського поселення відносяться ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у тому числі і навчальних, проектних, науково-дослідних інститутів без дослідних виробництв, внутрішньо-сельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об’єкти зеленого будівництва й місця загального користування. Сельбищна території сільського поселення – це житлові території, ділянки установ і підприємств обслуговування, парки, сквери, бульвари, вулиці проїзди, майданчики для стоянки автомашин, водойми.

Ненаселена місцевість – землі не віднесені до населеної місцевості.

Важкодоступна місцевість – місцевість недоступна для транспорту і сільськогосподарських машин.

У нормальному режимі повітряної лінії найменші відстані від проводів лінії до поверхні землі в населеній місцевості необхідно приймати не менше значень наведених у табл. 1.2, а у ненаселеній та важкодоступній місцевості – не менше значень наведених у табл. 1.3.

Таблиця 1.2