Програма – описання процесу обробки інформації на мові програмування, яким визначається послідовність дій ПЕОМ.

Програмування – процес створення програм.

Основні елементи мови програмування: алфавіт; оператор; семантика; синтаксис.

Оператор –основна конструкція мови програмування, що визначає конкретну дію.

Синтаксис – правила побудови програм за допомогою алфавіту та операторів мови.

Формат оператора – визначена структура запису оператора у відповідності із синтаксисом мови.

Семантика – правила тлумачення конструкцій мови програмування, що дозволяє однозначно представити процес обробки інформації.

Однією з найбільш поширених алгоритмічних мов програмування для ПЕОМ є мова Бейсик. Позитивні риси мови Бейсик:

· простота освоєння і налагодження програм;

· діалоговий характер, який дозволяє проводити усі операції по розробці, налагодженню і виконанню програм за допомогою клавіатури та дисплею;

· пристосовуваність мови до ПЕОМ різних типів;

· широта розповсюдження мови, яка забезпечує можливість використання раніше розроблених програм для інших ПЕОМ;

· доступність і зручність використання для навчання.

Існує два режими роботи з мовою Бейсик на ПЕОМ:

1) режим безпосереднього виконання (режим калькулятора);

2) режим програмування (основний режим).

Мал.9.7.1. Класифікація мов програмування

Режим програмування потребує попереднього вводу програми та даних у пам’ять ПЕОМ.

Мова Бейсик у залежності від типу ПЕОМ може мати деякі відмінності алфавітів та синтаксису (версії мови).

Бейсик дозволяє обробляти будь-яку інформацію, представлену у вигляді чисел та тексту (символів). Незалежно від типу інформації дані можуть мати вид констант, змінних та масивів.

Константи – дані, що не змінюються в процесі виконання програми.

Класифікація констант по виду приведена на мал.9.7.2.

В числових константах ціла частина числа відокремлюється від дробної крапкою. Символьні константи представляють собою послідовність символів (не більш ніж 255 символів), узяті в лапки.

Мал.9.7.2. Класифікація констант по виду

Змінні – дані, що змінюють свої значення в процесі виконання програми.

Прості змінні – такі змінні, що однозначно визначають один елемент даних.

Індексовані змінні – змінні, що призначені для опису масивів.

Таблиця 9.7.1. Типи змінних та констант

Масив – упорядкована сукупність однотипних даних (елементів).

Кожна змінна в Бейсику має ім’я.

Ім’я – ідентифікатор, який складається з любої кількості букв латинського алфавіту і цифр, з яких враховуються тільки перші дві. Ім’я обов’язково повинно починатися з букви.

Кожний елемент масиву ідентифікується ім’ям масиву та індексами.

Індекси – вираз, що складається з цілих позитивних чисел.

Масиви бувають одномірними та двомірними. Індекси, що їх описують, бувають відповідно одиночними та подвійними.

Одномірний масив – понумерована послідовність однотипних даних.

Двомірний масив – сукупність однотипних даних, представлена у виді таблиці (матриці).

Для одномірного масиву індекс визначає порядковий номер елемента, для двомірного: перший індекс – номер рядка, другий – номер стовпчика, на перетині яких знаходиться елемент.

Прості та індексовані змінні можуть бути як числовими, так і символьними.

Приклад:

Х(1), Х(2), Х(3), Х(4) – одномірний масив з 4-х елементів.

│ Х(11), Х(12) │ - двомірний масив з 4-х елементів.

│ Х(21), Х(22) │

До цілого типу констант, крім десяткових чисел, відносяться допустимі в Бейсику двійкові, восьмеричні, шістнадцятирічні числа. При відсутності знаку, що визначає тип змінної або константи, останні вважаються речовими подвійної точності.

Вираз(в Бейсику) – це комбінація символьних або числових констант і змінних, з’єднаних знаками операцій. Застосування в одному виразі одночасно символьних та числових констант (змінних) не допускається.