Робота бібліотек по підвищенню рівня інформаційної культури і бібліографічної кваліфікації своїх співробітників.

Особлива роль в формуванні інформаційної культури належить бібліотеці. Історично цей процес розпочався з освоєння бібліотечно-бібліографічної грамотності, яка необхідна для підготовки кваліфікованого користувача, який може легко орієнтуватися в фонді та довідково-бібліографічному апараті бібліотеки. Інформаційна культура включає в себе володіння цілим комплексом знань, вмінь та навиків, зокрема:

Ø Знання того, чим є процес інформатизації, які специфічні особливості інформаційного суспільства і як вони впливають на життя конкретної людини.

Ø Орієнтація в правових нормах, що пов’язані з поширенням та використанням інформації.

Ø Орієнтація в інформаційних ресурсах, як електронних, так і традиційних (фондах і ДБА бібліотек та архівів, банках даних та інше.)

Ø Вміння формувати власні пошукові системи.

Ø Здатність використовувати формальні і неформальні канали комунікації для отримання необхідної інформації.

Інформаційна культура може бути може бути високою, середньою та низькою. Рівень інформаційної культури особистості визначається наявністю наступних показників:

· Знання можливостей бібліотек та інформаційних центрів різних рівнів;

· Вміння використовувати довідково-бібліографічний апарат бібліотек, пошукові системи Інтернет;

· Володіння навиками комп’ютерної грамотності;

· Культура читання.

^{Знання конкретизуються в уміннях і набутих в ході практичної діяльності навиків (наприклад, складання бібліографічних описів, виконання довідок за разовими запитами читачів, перегляді нових книг, отриманих бібліотекою, аналізі бібліографічних посібників, використання комп'ютера, сучасних засобів комунікацій і т. п.) .}

^{Робота по підвищенню рівня інформаційної культури і бібліографічної кваліфікації співробітників приведе до успіху лише в тому випадку, якщо вона організована з урахуванням специфіки посадових обов'язків, які вони безпосередньо виконують в структурних підрозділах бібліотеки (у відділах обслуговування, комплектування, центрах правової та ділової інформації) .}

^{Серед міроприємств, які здійснюються з метою підвищення рівня інформаційної культури, варто виділити:}

^{Ø індивідуальні консультації з бібліографічного пошуку та методиці роботи з літературою;}

^{Ø групові консультації, бесіди, лекції про інформаційну систему держави та можливості її використання;}

^{Ø проведення практичних занять з використання традиційних і електронних інформаційних ресурсів.}

^{Одна з форм підвищення рівня інформаційної культури - участь співробітників в різних конкурсах. Це може бути конкурс на підготовку реклами про інформаційні бібліографічні ресурси, послуги та інформаційні продукти, що надається за запитами читачів, завдання по вивченню громадської думки про бібліотеку, види і якість інформаційних і бібліографічних послуг, робота спільно з програмістом зі створення сайту своєї бібліотеки.}

^{Поширеною формою роботи по формуванню інформаційної культури є професійна самоосвіта: вивчення спеціальної літератури з даної тематики, перегляд і вибіркове читання статей в науково-практичних журналах, підготовка і проведення аналітичних і бібліографічних оглядів матеріалів по відповідних темах і проблемах, складання дайджестів статей за темами. При цьому важливо оволодіти умінням (яке потім перетвориться на навик) швидко переглядати найрізноманітніші матеріали. Неодмінною умовою підвищення бібліографічної кваліфікації і збагачення інформаційної культури фахівця є підписка хоча б на один з професійних журналів.}

^{В сучасних умовах важливою справою, що сприяє підвищенню рівня інформаційної культури, є участь в міжнародних наукових конференціях і семінарах.}

^{Сьогодні в бібліотеках не обійтися без використовування інформаційних технологій. Інформаційна технологія в бібліотечній справі - це сукупність методів, виробничих процесів і програмних технічних засобів, з'єднаних в технологічний комплекс, що забезпечують збір, накопичення, обробку, пошук, висновок, копіювання, передачу і розповсюдження інформації.}

^{Отже, фахівець повинен знати і уміти кваліфіковано виконувати весь технологічний комплекс на рівні сучасних вимог і з урахуванням особливостей бібліотечно-бібліографічного обслуговування в тому відділі бібліотеки, де він постійно працює.}

12. 3. Робота бібліотеки по формуванню інформаційної культури і бібліографічному навчанню читачів і користувачів

^{Бібліотекарю (бібліографу) важливо не тільки самому знати і уміти, але і навчити читачів грамотно користуватися бібліотекою для пошуку і знаходження необхідної інформації, використовуючи для цього сучасні ресурси. Але вимагати, щоб кожний читач володів такою ж інформаційною культурою, як і фахівець (бібліотекар або бібліограф) неправильно.}

^{Багато читачів і зараз, прийшовши в бібліотеку, не знають, з чого починати пошук, не уміють користуватися довідково-бібліографічним апаратом і не уявляють, для чого він існує, не уміють працювати з комп'ютером. Інші ж переконані, що бібліотека, маючи доступ в Інтернет, може з будь-якої великої зарубіжної бібліотеки (наприклад, Бібліотеки Конгресу США) надати всі видання. Деякі користувачі не уміють відкидати непотрібні їм відомості, обробляти і засвоювати корисне, цінне.}

^{Інформаційне (бібліографічне) навчання стосовно читачів і користувачів - це цілеспрямовано організований, планомірно і систематично здійснюваний процес оволодіння знаннями, уміннями і навиками під керівництвом провідних фахівців бібліотек.}

^{В будь-кому своєму варіанті навчання є інформаційним процесом, в якому знання і інформація органічно взаємопов'язані. Людина засвоює певні знання і закріплює в свідомості відповідну інформацію. Важливо, щоб ця робота проводилася поетапно, з урахуванням рівня знань і умінь в галузі книжкової і бібліотечної справи, бібліографії і інформатики, інших областей; з урахуванням володіння основами інформаційної культури, яка розуміється як систематизована сукупність знань, умінь та навиків, що забезпечує оптимальне здійснення індивідуальної інформаційної діяльності, направленої на задоволення як професійних, так і непрофесійних потреб в інформації.}

Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, але й вміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп'ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотеки. Для її реалізації бібліотеки повинні перейти від традиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їх цілеспрямованої інформаційної освіти.

Виховання інформаційної культури особистості взагалі є суспільною проблемою. Тому при організації цієї роботи обов'язково треба враховувати ступінь розвитку науково-інформаційних та бібліотечно-бібліографічних ресурсів міста (району) в цілому, а також кожного окремого закладу, причетного до цієї справи; брати до уваги розгалуженість системи інформаційної освіти та її спадковість; наполегливо розвивати координаційні та коопераційні внутрішньовідомчі і міжвідомчі зв'язки.

Процес формування інформаційної культури є комплексним і має здійснюватися в бібліотеці у п'ятьох взаємозв'язаних напрямах:

· робота з удосконалення комплектування та розкриття бібліотечних
фондів;

· систематичне вивчення динаміки інформаційних потреб читачів,
особливо пов'язаних з ціннісно-орієнтаційною, пізнавальною, виробничою
діяльністю;

· створення комфортних умов для задоволення інформаційних потреб
читачів;

· удосконалення роботи по підвищенню рівня бібліотечно-
бібліографічних та інформаційно-комп'ютерних знань;

· популяризація та реклама інформаційних послуг бібліотеки серед
населення.

^{Все це має бути передбачено спеціальною програмою, що враховує зміни в країні (в різних сферах - політичній, економічній, освітній, культурній та ін.) .} Форми навчання відрізняються способом передачі інформації, широтою охоплення аудиторії: це виставки, огляди, консультації, бібліографічні уроки, екскурсії, дні бібліографії, путівники, методичні поради та ін. Відомо, що перевагу читачі надають найменш заформалізованим заходам, до яких можна віднести:

• оглядові екскурсії по бібліотеці і стислі лекції з основ
інформаційного пошуку для читачів, що тільки-но записались;

• надання читачам можливості самостійно навчатися з
використанням аудіо і відеокасет;

• розповсюдження путівників по фондам і каталогам, пам'яток
читачам для самостійної орієнтації;

• розвиток системи наочних засобів оповіщення про структуру
бібліотеки, її довідково-пошуковий апарат;

• підготовка і видання методичних порад по користуванню
базами даних і електронним каталогом;

• організація курсів по навчанню користуванням комп'ютерною
технікою.

^{Як і раніше, практикуються бібліотечні бібліографічні уроки, і багато які бібліотеки ведуть цю роботу в рамках своєї учбової діяльності, допомагаючи формувати у читачів потребу в розширенні кола знань, в їх поглибленні і постійному оновленні. Нерідко з метою виявлення якості засвоєних знань і умінь самостійно виконувати найважливіші процеси і операції проводяться конкурси і дні інформатизації.}

^{Робота по інформаційному навчанню читачів і користувачів бібліотеки повинна бути чітко організована. Основними її принципами є:}

^{· планомірність;}

^{· наступність(поступове засвоєння навчається знань і формування у них адекватних умінь);}

^{· диференційованість (робота ведеться з урахуванням рівня, об'єму і змісту знань в даній області, що має кожний окремо взятий читач; якщо формується група, вона повинна бути за своїм складом приблизно однорідною і за рівнем знань, і по характеру учбової або професійної діяльності);}

^{Для забезпечення читачам відкритого і оперативного доступу до всього розмаїття джерел інформації і вільного бібліографічного спілкування в бібліотеці організовується інформаційне середовище, основними компонентами якого можуть бути:}

^{Інформаційне бібліотечне середовище оформляється з урахуванням особливостей читачів і самої бібліотеки. Іноді (особливо в дитячих і шкільних бібліотеках) для цього використовується особлива візуальна символіка. Видаються спеціальні пам'ятки, рекламні буклети, призначені читачам і користувачам, що вміщують найрізноманітнішу інформацію про бібліотеку.}

^{Формування інформаційної культури особи - складний і безперервний процес, в якому участь бібліотеки є лише однією з складових. Тому бібліотеки повинні «підхопити естафету»: з'ясувати рівень інформаційної культури нових читачів, використовувати наявні в їх розпорядженні методи і засоби, уникаючи при цьому формалізму, а потім визначати систему роботи з ними і найефективніші форми.}

^{Звичайно, і загальноосвітні, і середні професійні, і вищі учбові заклади ведуть в цьому напрямі роботу, але, як показує досвід публічних бібліотек, не завжди програми їх діяльності в цій області відрізняються новизною, а сама робота - результативністю.}

Основна література

1. Закон України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” //Бібліотечний вісник. – 1995. - №2. – С. 1-5.

2. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” //Голос України. – 1992. – 8 грудня.

3. Закон України “Про інформацію” //Голос України. – 1992. – 13 листопада.

4. Закон України “Про науково-технічну інформацію” Голос України. – 1993. – 23 липня.

5. ГОСТ 7. 0-84. Библиографическая деятельность. Основные термины и определения. -М., 1985. -24 с.

6. ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. – Чинний від 1996-01-01. – К.: Держстандарт України, 1995. – 47 с.

7. ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання. Термін та визначення. – Чинний від 1996-01-01. – К.: Держстандарт України, 1995. – 24 с.

8. ДСТУ 2732-94. Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення. – Чинний від 1995-07-01. – К.: Держстандарт України, 1994. – 53 с.

9. ДСТУ 2737-94. Записування і відтворення інформації. Терміни та визначення. – Чинний від 1995-07-01. – К.: Держстандарт України, 1994. – 158 с.

10. ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. – Чинний від 1995-01-01. – К.: Держстандарт України, 1994. –53 с.

11. ДСТУ 2628-94. Системи оброблення інформації. Оброблення тексту. Терміни та визначення. – Чинний від 1995-01-07. – К.: Держстандарт України, 1994. – 35 с.

12. Основи законодавства України про культуру, 14 лютого 1992 р. //Укр. культура. - 1992. - №6. - С. 28-32; Теж //Відомість Верх. Ради України. - 1992. - №2. - Ст. 294.