Лікування и профілактика синдрому перетренованості

Дотримання балансу Між Тренування и відпочінком. Основним заходом Щодо Лікування и профілактікі синдрому перетренованості є зниженя рівня фізічніх навантаженості и збільшення періоду відпочинку та Відновлення спортсмена. Зовсім не обов'язково повністю переріваті Тренування (в Деяк випадка Це навіть небажано, так Як організм спортсмена Важко пережіває Повна відсутність фізічніх навантаженості), Досить знізіті інтенсівність и трівалість фізічніх навантаженості таким чином, щоб ступінь затрат енергії Була Менша ступенів Відновлення сил.

Для спостереження за станом здоров'я спортсмена рекомендується вести щоденник, в Який вносяться Основні фізічні Вінницький національний спортсмена (Наприклад, вага), а кож Такі суб'єктивні Вінницький національний Як самопочуття и Бажання тренуватіся.

При сіндромі перетренованості ВСІ опісані Вище Вінницький національний зніжуються, причому самопочуття и Бажання тренуватіся погіршуються раніше, Ніж розвівається зниженя ваги (Фактично фізічне віснаження організму).

Сон и Відновлення сил спортсмена. Важлівість сну доладно переоцініті. Новітні Дослідження в області сомнологи (науки про сон), показують, Що сон є процесом активним и творч, а не пасивно, Як вважаєтся раніше. Нормальний сон Складається з двох фаз, періодічно змінюють одна одну. Засіпання переходити у фазу повільного сну, Під годину якої сон поступово погліблюється, а ритми головного мозку и актівність кору сповільнюються. У Цій фазі відбувається розслаблення м'язів, синтез пожівніх речовін, ріст та Відновлення клітін. У ДІТЕЙ фаза повільного сну — ції Період росту, так Як самє в цею годину відбувається віроблення гормону росту — соматотропіну. Трівалість Фазі повільного сну становіть пріблізно 90 хвилини, після Чого фаза повільного сну переходити у фазу Швидкого сну. Фаза Швидкого сну характерізується підвіщенням актівності головного мозку и запуском процесів переробки інформації, накопіченої Під годину неспання. При цьому ІНФОРМАЦІЯ переоцінюється и запам'ятовується на Довгий годину. У Період Швидкого сну мі бачімо сни, які часто формують з урівків Побачення або Почути на протязі дня. В експеримент над Тварини Було показано, Що відсутність Фазі Швидкого сну виробляти до катастрофічного віснаження нервової системи и Смерті організму. Швидкий сон тріває близьким 15 хвилини, після Чого переходити в повільній сон и цикл повторюється. Таким чином, Під годину сну відбувається Відновлення фізічніх и псіхічніх сил організму. Для дорослої людини, ведучого розміреній спосіб життя, нормальна трівалість сну винна складаті 7-8 годин.

Підвіщені фізічні навантаженості у спортсменів збільшують необхідність у сні. Так, для спортсменів, мінімальна трівалість нічного сну винна складаті не менше 8 годин. Більш того, Під годину активних Тренування рекомендується денний сон трівалістю 1-2 години. Показано, Що денний сон добро відновлює сили и працездатність спортсмена и однозначно підвіщує Його фізічні характеристики.

Добре відновлюють сили спортсмена водні процедури и лікувальній масаж.

Харчування и профілактика синдрому перетренованості. Жівільні речовіні, Що надходять з їжею, є єдінім джерелом хімічної енергії, необхідної для протікання Всіх процесів організму. При цьому організм спортсмена потребує великих кількостях пожівніх речовін, Ніж організм людини провідного розміреній спосіб життя.

При складанні раціону спортсмена потрібно пріділяті УВАГА співвідношенню пожівніх елементів (білків, жірів и вуглеводів), а кож Загальної енергетічної и вітамінної цінності їжі. Склад раціону спортсмена потрібно змінюваті в залежності від типу Тренування. Наприклад, при напрацюванні м'язової Масі потрібно Збільшити кількість білків, при напрацюванні швідкісно-силових якости збільшується кількість вуглеводів, а при напрацюванні вітрівалості — жірів.

Важливим, щоб раціон спортсмена, крім легкозасвоюваніх харчових продуктів (концентровані Білки и вуглеводі), містів и достатності кількість харчових волокон — ції покращує роботу травного тракту. Ці речовіні у великих кількостях містяться в овочей и фруктах.

Білет 14

1. Фізіологічні показники тренованості при максимальних навантаженнях.

Фізіологічна суть спортивного тренування. Під впливом систематичних тренувань в організмі учнів відбуваються біохімічні (посилюється обмін речовин, активність біологічних каталізаторів – ферментів), морфологічні (потовщення мембран синапсів, збільшення кількості медіатора, гіперемія, гепертрофія, зростає кількість міоглобіну, мітохондрій, запаси енергоресурсів, киснева ємність крові,) та функціональні (утворення рухових навичок, підвищення лабільності нервових центрів, рухливості нервових процесів, зростання швидкості, сили, витривалості, спритності, швидка та повна мобілізація ресурсів організму, економне їх використовування) перебудови, які призводять до підвищення працездатності їхнього організму. Цей стан називають тренованістю. Він є результатом довготривалої адаптації організму до фізичних вправ в процесі спортивного тренування.

Види тренованості. 1.Найвищий рівень розвитку тренованості називається спортивною формою – це стан оптимальної готовності спортсмена для досягнення максимального результату. Оптимальна готовність організму досягається поступовими змінами у фізіологічних системах організму і характеризується високою мірою злагодженості функцій рухового апарату і внутрішніх органів (швидке впрацьовування і відновлення, усунення «мертвої точки»), спроможністю до максимальної інтенсифікації функцій, стійкістю до несприятливих чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, «відчуттям м’яча, снігу, води». Час досягнення спортивної форми знаходиться в межах 5-6 місяців. Цими термінами визначається і тривалість підготовчого періоду в річному тренувальному циклі. Досягнення оптимальної функціональної готовності окремих систем організму відбувається не завжди одночасно. Фізична працездатність у своєму розвитку може випереджати технічну і тактичну підготовленість або навпаки.

Внутрішніми показниками спортивної форми є зниження темпів біологічних перебудов, а зовнішніми – стабілізація високих спортивних результатів із збереженням тенденції до їхнього росту. Спортивна форма досягається в результаті великих тренувальних навантажень, тому довго підтримуватися не може. Тривалість збереження спортивної форми коливається від 2-3 до 4-5 місяців.

2. Після змагального періоду спортсмени потребують зниження тренувальних навантажень. У цей період (перехідний) тренованість спортсмена знижується. У станінизької тренованості спортсмен знаходиться і в підготовчий період спортивного тренування.

3. Спеціальна тренованість – це рівень працездатності спортсмена у вибраному виді спорту. Різні види спорту через свої специфічні особливості висувають різні вимоги до окремих органів і систем організму. Наприклад, швидкісна робота перш за все сприяє удосконаленню нервової системи та рухового апарату, а робота на витривалість – серцево-судинної та дихальної. Показниками спеціальної тренованості є спортивні результати, а також дані випробовувань, які отримують під час виконання вправ змагального характеру.

4. Під загальною тренованістю розуміють загальну фізичну працездатність, що виявляється спортсменами в різних видах м’язової діяльності. Показниками загальної працездатності є результати, які спортсмени показують в неспеціальних загальнорозвиваючих вправах силового, швидкісного або швидкісно-силового характеру.

Особливості морфо-функціонального стану різних систем організму, що виникають завдяки спортивному тренуванню, називаються фізіологічними показниками тренованості. Вони вивчаються у стані м’язового спокою, при виконанні стандартних навантажень і навантажень граничної потужності.

Показники тренованості у стані спокою. 1. Економічність фізіологічних функцій. Спортивне тренування сприяє розвитку дихальних м’язів, збільшенню ЖЄЛ (5-7 л), МВЛ (150-250 л·хв^-1), глибини дихання (700-800 мл), зменшенню частоти дихання (8-10 рух·хв^-1). У спортсменів збільшуються порожнини серця, ємності коронарних судин, загальний об’єм серця (на 30-40%), маса серця - 400-500 г. Гіпертрофія серцевого м’яза і збільшення порожнин серця надають можливість збільшувати УО і ХОК, тому у спортсменів у стані спокою спостерігається брадикардія. Серце, яке відповідає вищезазначеним характеристикам називають «спортивним серцем». Проте, деколи різке зменшення ЧСС може бути спричинено надмірними тренувальними навантаженнями. Тому брадикардія не завжди може бути показником тренованості організму.

2. Морфологічні показники: підвищується міцність кісток, на них утворюються гребінці (місця кріплення скелетних м’язів); гіпертрофія, гіперемія; зростають кількість міоглобіну, запаси енергоресурсів, киснева ємність крові, загальний об’єм крові, лужний резерв крові.

Основний обмін може бути дещо підвищеним.

Показники тренованості при стандартних навантаженнях. Стандартне навантаження (тести) – це навантаження, яке є сталим за своєю структурою, об’ємом та інтенсивністю. Воно доступне для всіх , як тренованих, так і нетренованих людей. Тести дають однакові результати в осіб з однаковим рівнем тренованості і виявляє відмінності в осіб з різним її рівнем. Щоби прослідкувати за змінами тренованості, необхідно періодично (наприклад, через кожні два місяця) вивчати реакції організму (ЧСС, артеріальний тиск та ін.) на тести. Зменшення реакції на навантаження розцінюється як підвищення тренованості.

При стандартній роботі виявляються три основні фізіологічні особливості тренованих спортсменів.

1. Швидка активізація функцій організму на початку роботи – швидке впрацьовування. Це обумовлено узгодженістю в роботі рухового апарату і вегетативних органів.

2. Раціональне використовування ресурсів організму. Воно виявляється у меншій величині фізіологічних змін в організмі, які встановилися після впрацьовування, в економному витрачанні енергії. Пояснюється це наявністю досконалої спортивної техніки. В роботу включається оптимальна кількість м’язових волокон. Імпульси з рухових центрів надходять до м’язів коротшими серіями, в чітко визначений період м’язової активності, що забезпечує точно спрямовані зусилля.

3. Швидке відновлення фізіологічних реакцій після закінчення роботи.

Показники тренованості при виконанні граничних навантажень (контрольні «прикидки»). Показники тренованості отримані даним шляхом будуть об’єктивними, проте контрольні «прикидки» мають і негативні сторони. Вони можуть справляти сильний незапланований вплив на організм (емоційний стан, бажання «викластися»), тому часто їх застосовувати не можна. Граничну роботу можна виконувати і в лабораторних умовах. З цією метою випробовуваному, наприклад, при роботі на велоергометрі, пропонують виконати тривалу роботу «до відмови».

Під час граничної роботи виявляються наступні особливості тренованості спортсменів.

1. Довготривалість функціонування на максимумі власних можливостей. Добре треновані люди, на відміну від нетренованих, спроможні щохвилини споживати 5-6 л кисню і працювати в цих умовах на протязі 10-15 хв, при 95% від МСК – 30 хв, при 85% від МСК – 60 хв, при 80% від МСК – 120 хв. Малотреновані люди не можуть тривалий час працювати при максимальних показниках ХОД, УО, ХОК, ЧСС тощо.

2. Спроможність працювати в умовах сильно зміненого гомеостаза. У спортсменів високого класу вміст молочної кислоти в крові може збільшуватися до 300 мг%, рН знижуватися до 7,0, а вміст глюкози до 50мг/100мл крові. Малотреновані люди в таких умовах роботу припиняють.

3. Досконале керування руховою діяльністю. У сучасних спортсменів практично такі ж величини МСК і кисневого боргу, які вони були 10-20 років тому, проте спортивні рекорди безперервно ростуть. Отже, головна причина росту рекордів – досконале керування функціями організму.

2. Хронічне перенапруження системи ОРА, його види. Долікарська допомога (на прикладі порушення зв’язкового апарату надп’ятково-гомілкового суглоба). Хронічне фізичне перенапруження опорно-рухового апарату у спортсменів може проявлятися у вигляді перенапруження м'язів, сухожиль, суглобового хряща, кісткової тканини. Хронічне перенапруження кісткової тканини (утомні переломи) протікає у вигляді трьох послідовних стадій патологічної перебудови кісткової тканини:* періостозу або гіперостозу,* появи зон лінійного або лакунарного розсмоктування кістки (зон Лоозера),* загоєння зон перебудови (займає 1,5-2 роки).Характерним клінічним симптомом є постійний біль в зоні ушкодження. Профілактика. При появі перших ознак перенапруження різних ланок опорно-рухового апарату необхідно повністю припинити навантажувати ушкоджену кінцівку, встановити причину і провести відповідне лікування, щоб уникнути розвитку необоротних органічних змін. види перенапряжения: - мышц; - сухожилий; - суставного хряща; - костной ткани

Хронічне перенапруження м'язів. За З.С.Мироновою із соавторами (1982), проявами хронічного перенапруження м'язів у спортсменів можуть бути:* Гострий м'язовий спазм або координаторний міоспазм у момент різкого руху, який найчастіше виникає на фоні переохолодження або при неповноцінній розминці і має оборотний характер;* Міалгія (міозит), який розвивається при запальних або дистрофічних змінах у м'язі, зникає зазвичай після повноцінного лікування;* Міогелоз розвивається, як правило, внаслідок дистрофічних змін у м'язі і носить частково оборотний характер;* Міофіброз є наступною стадією міогелоза, виявляється як переродження міофібрил і має незворотний характер;* Нейроміозит є поєднанням захворювань м'язів і периферичних нервів, протікає хронічно з періодичними загостреннями, зміни носять необоротний характер.

види перенапряжения: - мышц; - сухожилий; - суставного хряща; - костной ткани.

Хроническое перенапряжение суставного хряща проявляется развитием в нем дегенеративных изменений и как следствие микротрещин.

Если на фоне хронического перенапряжения суставного хряща тренировки продолжаются, возникают деформирующий артроз, а затем очаговый асептический некроз суставной поверхности и хондромаляция.

Хронічне перенапруження кісткової тканини (утомні переломи)протікає у вигляді трьох послідовних стадій патологічної перебудови кісткової тканини:* періостозу або гіперостозу,* появи зон лінійного або лакунарного розсмоктування кістки (зон Лоозера),* загоєння зон перебудови (займає 1,5-2 роки).Характерним клінічним симптомом є постійний біль в зоні ушкодження.
Профілактика. При появі перших ознак перенапруження різних ланок опорно-рухового апарату необхідно повністю припинити навантажувати ушкоджену кінцівку, встановити причину і провести відповідне лікування, щоб уникнути розвитку необоротних органічних змін.

Хронічне фізичне перенапруження опорно-рухового апарату у спортсменів може проявлятися у вигляді перенапруження м'язів, сухожиль, суглобового хряща, кісткової тканини. Хронічне перенапруження сухожильно-зв'язкового апарату. До специфічних проявів хронічного перенапруження сухожильно-зв'язкового апарату при заняттях фізичною культурою і спортом відносять патологічні процеси, які розвиваються найчастіше у місцях прикріплення сухожиль і зв'язок до окістя. До них належать:* тендиніт – патологічний процес, який розвивається в самому сухожиллі внаслідок мікророзривів;* паратеноніт – захворювання сухожильних піхв;* тендоперіостеопатія - патологічний процес, який розвивається найчастіше в місцях прикріплення сухожиль і зв'язок до окістя.

Ссадина – нарушение целостности только эпидермиса и/или поврежденных слоев собственно кожи на относительно ограниченном участке наиболее обширные ссадины (у альпинистов при срывах на крутых склонах, у велосипедистов при падениях, у бегунов, велосипедистов).Доврачебная помощь – обработать 5% водным раствором бриллиантовой зелени, мазевая повязка – на стерильную 3-х слойную марлю накладывается соответственно размером ссадины тонкий слой синтомициновой эмульсии.

Потертости возникают в результате длительного трения участка кожи о кожу, одежду, обувь, снаряжение (в паху, подмышечной, межягодичной области). На месте потертости вначале возникает покраснение (эритема), некоторая отечность, пузырьки, пузыри, в дальнейшем разрушение пузыря приводит к эрозии и язву.Профилактика – предохранение возможных областей потертости – смазывание специальными мазями.

Білет 15

1. Фізіологічна характеристика циклічних вправ різної потужності. Циклічні вправи (біг, ходьба, веслування, велоспорт, біг на ковзанах, плавання) відрізняються повторюваністю фаз рухів, що лежать в основі кожного циклу, і тісної пов'язаністю кожного циклу з наступним і попереднім. В основі циклічних локомоцій лежить ритмічний руховий рефлекс, що виявляється автоматично. Таким чином, спільними ознаками циклічних вправ є:багаторазовість повторення одного і того ж циклу, що складається з декількох фаз;всі фази руху одного циклу послідовно повторюються в іншому циклі;остання фаза одного циклу є початком першої фази руху подальшого циклу. Циклічні вправи за граничним часу роботи розділені по зонах відносної потужності - максимальної потужності, субмаксимальной, великої і помірної потужності. При цьому враховувалося, що фізичне навантаження не дорівнює фізіологічної навантаженні на організм людини, а основною величиною, що характеризує фізіологічну навантаження є граничний час виконання роботи. Аналіз спортивних рекордів на різних дистанціях у бігунів, ковзанярів, плавців і ін дозволив побудувати логарифмічну залежність між логарифмом інтенсивності енерговитрат і логарифмом граничного часу роботи.

Стандартні циклічні вправи відрізняються повторенням одних і тих же рухових актів. За граничної тривалості роботи вони поділяються на 4зони відносної потужності - максимальну, субмаксимальну, велику і помірну.

2. Засоби і методи підвищення фізичної працездатності та постнавантажувального відновлення організму спортсменів. Фізичні вправи як важливий засіб відновлення працездатності та підвищення продуктивності праці.

Функціональна активність організму людини характеризується різними руховими процесами і здатністю підтримувати високий рівень психічних функцій при виконанні напруженої інтелектуальної (розумової) діяльності. Поперечно-смугасті м'язи забезпечують скорочення серця, пересування тіла у просторі, руху очних яблук, ковтання, дихання, руховий компонент мови, міміки та ін Гладкі м'язи входять до складу стінок судин, бронхів, сечового міхура, жовчного міхура, сечоводів, шлунково-кишкового тракту інших внутрішніх органів, шкіри. Гладкі м'язи забезпечують їх функцію і здійснюють руху війок клітин кишкового епітелію за допомогою нервової руховою системою і гуморальними чинниками.

Ранкова гімнастика загартовує людину фізично, різко зменшує простудні й інші захворювання, сприяє активної трудової діяльності. Неодмінна умова для ранкової гімнастики - регулярні щоденні заняття. У теплу пору року рекомендується проводити їх на свіжому повітрі, а взимку - в добре провітрюваному приміщенні.

Хто не знає, як нелегко деколи після пробудження скинути ранкову сонливість і млявість. Включитися у звичний ритм, активізувати роботу органів і систем організму, відновити працездатність допомагає ранкова гімнастика. Необхідна вона для того, що заповнити дефіцит рухів.

При виконанні фізичних вправ від чутливих нервових закінчень, що знаходяться в м'язах, суглобах, шкірі, до мозку спрямовуються потоки імпульсів, швидко підвищують збудливість центральної нервової системи і забезпечують її готовність до активної діяльності. Іншими словами, що виникли під час сну зміни під впливом ранкової зарядки усуваються, підвищується м'язовий тонус. На активний робочий режим перемикаються серцево - судинна і дихальна система. Прискорюється потік між тканинної рідини.

Підвищення працездатності, продуктивності праці можливе, найголовніша мета ранкової гімнастики, хоча, зрозуміло, не єдина. Друге її призначення - давати людині гарне самопочуття і бадьорий настрій.

Доведено, що систематичні заняття фізичними вправами справляють істотний позитивний вплив на психічні функції, формують розумову і емоційну стійкість до виконання напруженої інтелектуальної діяльності.

Результати численних досліджень з вивчення параметрів мислення, пам'яті, стійкості уваги, динаміки розумової працездатності у процесі продуктивної діяльності у адаптованих (тренованих) до систематичних фізичних навантажень осіб та у не адаптованих до них (нетренованих) переконливо показують пряму залежність усіх названих параметрів розумової працездатності від рівня як загальної, так і спеціальної фізичної підготовленості. Здатність до виконання розумової діяльності у меншій мірі піддається впливу несприятливих факторів, якщо в процесі її виконання цілеспрямовано застосовувати засоби і методи фізичної культури, наприклад, фізкультурні паузи, активний відпочинок тощо) Результати досліджень показують, що стійкість уваги, сприйняття, пам'яті , здатності до усного рахунку різної складності, деяких інших сторін мислення може оцінюватися за рівнем збереження цих параметрів під впливом різного ступеня стомлення.

Навчальний день студентів насичений значними розумовими та емоційними навантаженнями. У сукупності з вимушеною робочою паузою, при якій значний час у напруженому стані знаходяться м'язи, які утримують тулуб у певному положенні, часті порушення раціонального режиму праці та відпочинку, неадекватні фізичні навантаження можуть призводити до небажаних явищ, служити причиною втоми, яке, у свою чергу, може накопичуватися і переходити в перевтома. Для того щоб цього уникнути, один вид діяльності повинен змінюватиметься іншою, або необхідний відпочинок. Найбільш ефективний активний відпочинок у вигляді помірного фізичної праці або занять фізичними вправами.

Останні роки зросла увага до використання засобів фізичного виховання для вдосконалення навчального праці студентів, але багато чого ще залишається нереалізованим. Проблемним питанням є кошти фізичної культури (специфічні і неспецифічні вправи), які безпосередньо впливають на функціональний стан головного мозку при напруженої розумової діяльності.

У теорії і методики фізичного виховання розробляються методи спрямованого впливу не тільки на окремі м'язові групи, а й на певні системи організму, Однак збереження активної діяльності головного мозку людини вимагає особливих підходів, уваги, методів поєднання фізичних навантажень та їх цілеспрямованого впливу на функцію центральної нервової системи .

Зміна розумової працездатності і сенсомоторіку студентів під впливом занять фізкультурою залежить від часу їх проведення в режимі навчального дня. Заняття з 8 до 10 та з 12 до 14 год в більшій мірі сприяють підвищенню розумової працездатності, швидкості сенсомоторних рухів, а координація мікрорухів при цьому знижується.

Найбільше підвищення розумової працездатності та швидкості рухів відзначається на початку і в кінці навчального тижня. У ці дні також відзначено найбільше зниження координації мікрорухів. Отже, протягом тижня є два періоди найбільш ефективного впливу занять з фізичного виховання на розумову працездатність студентів.

Заняття фізичною культурою надають різний ефект позитивного впливу на зміну розумової працездатності людей. Ранкова зарядка прогулянка або пробіжка на свіжому воздухе_ всі ці кошти сприятливо впливають на організм людини, підвищують тонус м'язів, покращують кровообіг і газообмін організму. Важливу роль грає активний відпочинок в канікулярний час: після відпочинку в спортивно-оздоровчому таборі учні починають навчальний рік з більш високою працездатністю.

Білет 16

1. Фізіологічні механізми прояву та методи оцінки анаеробної фізичної працездатності. Фізична працездатність – потенційна здатність людини проявити максимум фізичного зусилля при статичній, динамічній та змушеній роботі.

Фізична працездатність являється інтегративним вираженням можливостей людини, входить в поняття його здоров’я і характеризується рядом об’єктивних факторів. До них відносяться: тілобудова і антропометричні показники: потужність і ефективність механізмів енергопридукції аеробним і анаеробним шляхом; сила і витривалість м’язів, нейром’язова координація; стан опорно-рухового апарату; нейроендокринна регуляція як процесів енергоутворення , так і використання наявних в організмі енергоресурсів; психічний стан.

У повсякденному житті і професійній діяльності людина використовує лише невелику частину фізичної працездатності. На більш високому рівні вона проявляється в спорті, в боротьбі за життя, в небезпечних умовах межі фізичних можливостей людини виявляється ще вищими.

Для кількісної оцінки фізичної працездатності використовують одиниці роботи: кілограмометр (ким), вати (Вт), джоулі, ньютони (Н). 1 Вт = 6,12 кгм/хв.

Кількісна оцінка фізичної працездатності необхідна: для оцінки функціональних резервів організму при організації фізичного виховання населення, у самодіяльному спорті та спорті високих досягнень; при підборі, плануванні і прогнозуванні навчально-тренувальних навантажень спортсменів; при визначенні рухового режиму хворих в клініках і центрах реабілітації та при оцінці ефективності фізичної реабілітації хворих; при визначенні ступеню індивідуальності у лікарсько-трудовій експертизі; для диференціальної діагностики окремих захворювань, визначення вірогідності розвитку серцево-судинних, в першу чергу виявлення доклінічних форм коронарної недостатності, прогнозування протікання захворювань.

<3 4 5 678 9 >

Дата добавления: 2016-06-13; просмотров: 1619;