Монтаж об’ємних гідроприводів

Вимоги до установки гідроагрегатів. Установка гідроагрегатів повинна здійснюватися забезпеченням зручного доступу до вузлів та елементів. Заміна агрегатів не має викликати необхідності демонтажу сусідніх вузлів і елементів гідропривода.

Гідромашини не повинні сприймати навантажень від ваги приєднувальних трубопроводів або зусиль, що виникають унаслідок пружної деформації трубопроводів.

У всмоктувальній гідролінії насосів має забезпечуватися необхідний підпір робочої рідини. Діаметр усмоктувального трубопроводу повинен бути не меншим від умовного проходу всмоктувального отвору насоса. Швидкість плину робочої рідини в усмоктувальному трубопроводі не має перевищувати 1,2 м/с. Усмоктувальний трубопровід повинен мати мінімально можливий опір. Припустиме розрідження в усмоктувальному трубопроводі 0,02...0,025 МПа. Зливальний трубопровід у гідроприводах із розімкнутою циркуляцією робочої рідини, а також у насосах підживлення повинен мати розміри, що забезпечують переміщення робочої рідини в ньому зі швидкістю, яка не перевищує швидкість її руху в усмоктувальному трубопроводі. Інакше при зливі в гідробаку утвориться масляна емульсія (суміш масла й повітря). Зливальна труба має знаходитись у рідині, мати скіс під кутом 45˚, мінімальна відстань від дна бака до труби повинна становити 2,5 зовнішнього діаметра зливальної труби.

Дренажні отвори на корпусах гідромашин мають розташовуватися у верхньому положенні для виключення утворення камер, заповнених повітрям. При значній довжині дренажного трубопроводу його перетин необхідно збільшувати, щоб уникнути підвищення тиску всередині корпусу гідромашини.

З’єднання гідроагрегатів виконується за допомогою сталевих трубопроводів або гумометалевих рукавів. Основні вимоги до монтажу гнучких рукавів такі: рукав має висіти, не перегинаючись у місці закладення; різкі вигини й скручування не допускаються; при роботі не повинно бути тертя рукавів між собою і по деталях конструкції; довжина прямої ділянки рукава біля приєднувальної арматури – не менша від шести зовнішніх його діаметрів.

У найвищій точці трубопроводу має перебувати пристрій для видалення повітря.

Складання й установка гідроагрегатів. Монтаж об’ємного гідропривода необхідно починати з перевірки наявності всіх комплектуючих вузлів і деталей. Переконавшись у справності, приступають до монтажу гідроагрегатів, гідромашин, гідроапаратури, сполучних трубопроводів та контрольно-вимірювальних приладів. Потім монтують системи керування, охолодження й т.п. Усі отвори для підведення й відведення робочої рідини повинні бути закриті відповідними заглушками. Трубопроводи ретельно очищаються, а їхні внутрішні поверхні протравлюються. Потім труби промиваються в спеціальних промивних ваннах, просушуються стисненим повітрям і закупорюються до установки на машину. Перед монтажем трубопроводи повинні бути випробувані на тиск, що перевищує максимальний робочий у 2 рази.

Особливу увагу необхідно приділяти правильному монтажу ущільнювальних пристроїв. На поверхні деталей, що сполучаються з ущільненням, не допускаються риски, місцеві пластичні деформації, відколи, задирки й інші дефекти. Розміри та чистота сполучених поверхонь повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Перед установкою ущільнення, а також поверхні деталей, що сполучаються з ущільненням, протирають безворсовим тампоном, змоченим у бензині. Потім їх сушать при кімнатній температурі до повного випаровування бензину й змащують робочою рідиною або мастильним матеріалом, інертним до матеріалу ущільнень.

Не допускається перекіс ущільнювального вузла, надмірне розтягання, скручування й механічне ушкодження ущільнень. У випадку відсутності заходних фасок на деталях, що ущільнюються, або при монтажі ущільнень на деталі, які мають нерівності й східчасту форму, застосовують спеціальні монтажні оправки.

Монтаж і демонтаж вузлів та елементів об’ємного гідропривода проводять відповідно до інструкції по його експлуатації.

Заправлення гідросистеми робочою рідиною. Після закінчення монтажних робіт у гідросистему заливають робочу рідину необхідної марки й у потрібному обсязі. Уміст води в ній не допускається. Очищення від механічних домішок проводиться на спеціальних установках. Робоча рідина фільтрується. Тонкість фільтрації не повинна бути більшою від тієї, яка забезпечується найбільш "тонким" фільтром, установленим у гідросистемі.

Надійність гідропривода прямо залежить від чистоти робочої рідини, тому при заправленні необхідно оберігати масло від забруднень на різних технологічних етапах. Заправлення повинне проводитися заправними станціями з ручним або механізованим приводом. Перевагою заправних станцій є наявність резервуара, який запобігає забрудненню масла в процесі транспортування, зберігання й заливання, прийомних і напірних фільтрів тонкого очищення, що забезпечують необхідну тонкість фільтрації при заправленні.

Заправлення об’ємного гідропривода ділиться на три етапи. На першому масло заливається в корпус гідромашини, а повітря видаляється дренажною системою. Для цього здійснюється подача робочої рідини через монтажний трубопровід у нижню дренажну точку гідропривода. У міру надходження робочої рідини повітря через верхню дренажну точку витісняється в гідробак. На другому етапі здійснюється заливання робочої рідини в гідробак до верхнього рівня. На третьому етапі заправляється гідросистема. При цьому проводять пробні пуски об’ємного гідропривода на холостих режимах при мінімальній частоті обертання приводного вала. Пробні пуски мобільних машин роблять із перервами протягом 15 с за допомогою стартера. Контроль наповнення гідросистеми здійснюється за зниженням рівня масла в гідробаці. Після заповнення привідний двигун запускається на холостих режимах протягом 3...5 хв, після чого здійснюється дозаправлення до потрібного рівня робочої рідини по мітці на покажчику гідробака.