Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці.
Показники трудомісткості виготовлення продукції і виробітку продукції є різним виразом суті продуктивності праці. Співвідношення цих показників можна виразити формулами:
| В = | П | ; | Т = | ∑Т | , |
| ∑Т | П |
де: В - виробіток продукції за одиницю часу, нат. од.
П – кількість виробленої продукції, нат. од.
∑Т – час, який витрачено на виробництво всієї продукції, чол..-годин
Т – трудомісткості виготовлення одиниці продукції, чол..-годин.
Таким чином, між показниками виробітку і трудомісткості продукції існує обернено пропорційна залежність:
| В = | ; | Т = | , | ||
| Т | В |
Зростання виробітку продукції визначається відношенням його рівнів у звітному(/) і базовому (0) періодах. Виходячи з вище наведеної залежності між показниками виробітку і трудомісткості продукції, можна визначити індекс зростання виробітку (Ів):
| Ів = | : | = | Т0 | ||
| Т\ | Т0 | Т\ |
З наведеної формули впливає, що для визначення індексу зростання виробітку необхідно затрати праці на виготовлення одиниці продукції у базовому періоді віднести до затрат праці на її виготовлення у звітному періоді. При цьому, відсоток зростання виробітку не збігається з відсотком зниження трудомісткості.
Співвідношення між цими показниками можна виразити формулами:
| В = | 100 ∙ а | ; | а = | 100 ∙ в | , |
| 100 - а | 100 + в |
де: в – відсоток зростання виробітку;
а – відсоток зниження трудомісткості.
Індекс змінення рівня продуктивності праці:
| Іпт = | Іп | , |
| Іч |
де: Іп – індекс змінення обсягу виробництва продукції;
Іч – індекс змінення чисельності працюючих.
З останньої формули:
Іп = Іпт ∙ Іч
Іч = Іп : Іпт
Розрізняють продуктивність суспільно праці і живої
Досягнутий рівень продуктивності суспільної праці визначається величиною національного доходу, створеного одним робітником сфери матеріального виробництва в середньому за рік:
_
ППс==Дн:Чр, грн./чол.
де Дн – національний дохід за рік у порівняних цінах, грн.;
Чр – середньоспискова чисельність робітників сфери матеріального виробництва за рік, чол.
Показники продуктивності живої праці визначаються на рівні окремої галузі матеріального виробництва, підприємства та їх структурних підрозділів.
1) натуральний метод: обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховують в натуральних одиницях (шт., тонни, метри тощо). Цей метод широко використовується всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях, що виробляють однорідну продукцію. Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те саме призначення, проте відрізняється за якоюсь однією ознакою, виробіток можна розрахувати за допомогою умовно-натуральних одиниць. Натуральний метод має обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Крім того, даний метод не дозволяє врахувати зміни обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі продукції.
2) трудовий метод: обсяг виробленої продукції визначається в нормо-годинах. Даний метод використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах. Цей метод має обмежене застосування, оскільки базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних заходів. Крім того, на підприємствах розраховують здебільшого технологічну трудомісткість, яка виражає затрати часу лише основних робітників.
3) вартісний метод: дозволяє порівняти різнорідну продукцію з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або галузі, так і економіки в цілому.
Дата добавления: 2015-10-09; просмотров: 863;