Культура Стародавнього Єгипту.

Першою величезною державою на Землі, першою великою імперією, що претендувала на світове панування і проіснувала 3 тисячоліття, став Єгипет.

Ця стародавня землеробська цивілізація почала формуватися в IV тис. до н.е.

До цього часу вже склалася стійка єгипетська народність і виникли перші державні утворення.

Історія державності та культури Стародавнього Єгипту поділяється на кілька періодів:

Раннє царство (3100-2700 рр. до н.е.); (царство)

Стародавнє царство (бл. 2700-2160 рр. до н.е.);

Середнє царство (бл. 2134 – 1786 рр. до н.е.) та

Нове царство (бл. 1575 – 1087 р. до н.е.).

Перший з цих періодів був часом виникнення ранньорабовласницького суспільства та деспотичної держави, протягом якого сформувались характерні для давніх єгиптян релігійні вірування: культ природи і предків, культ тварин, культ мертвих, фетишизм.

В культовому будівництві почав широко використовуватися камінь.

Високої зрілості художніх форм досягло образотворче мистецтво.

Стародавнє і Середнє царства характеризувалися зміцненням і централізацією бюрократичного управління, посиленням могутності Єгипту і його прагненням поширити межі свого впливу на сусідні народи.

В культурному розвитку – це епоха будівництва вражаючих своїми розмірами велетенських гробниць фараонів, таких як піраміди Хеопса, Хефрена та Мікерина, створення унікальних пам’яток образотворчого мистецтва – сфінксів фараона Хефрена у Гізі та фараона Анемхета ІІІ, численних художніх скарбів з гробниць Хенену та Хені.

Нове царство було останнім періодом зовнішньої активності Єгипту, коли він вів тривалі завойовницькі війни у Передній Азії та Північній Африці.

В цей час особливо розквітла архітектура храмів.

Серед вершин художньої творчості цього періоду – неперевершений своєю натхненною красою образ цариці Нефертіті зі скульптурної майстерні в Ахетатоні, чудова золота маска фараона Тутанхамона та вражаючі своєю високою майстерністю та оригінальністю розписи гробниць в Долині царів поблизу Фів.

В давньоєгипетській цивілізації усі спеціальні знання концентрувалися у порівняно невеликій елітній групі населення, яку становила пануюча в суспільстві замкнена каста жерців.

Стародавній Єгипет був класичною теократичною державою, у якій зосередження влади в руках жерців зумовлювалось, насамперед особливостями зрошувального землеробства в долині Нілу.

Від спроможності заздалегідь передбачити його розливи і відливи залежали успіхи праці єгипетських землеробів-общинників.

Вміли це тільки жерці, тому спеціальні знання були основою панування цього інтелектуального прошарку над землеробським суспільством.

Жерці ефективно використовували для управління масами простолюдинів нагромаджені протягом тривалого часу дані систематичних астрономічних спостережень, відкривши циклічність сонячних затемнень і навчившись передбачати їх.

Водночас у духовному житті Стародавнього Єгипту визрівало й прагнення до раціонального пізнання, позбавленого містичної оболонки.

Саме в Стародавньому Єгипті вперше у світі виникла практична медицина, певного розвитку досягла десяткова система лічби в арифметиці.

А про високий рівень геометрії свідчить досконалість форм єгипетських монументальних споруд – пірамід, палаців, храмів.

Винайдення ієрогліфічної писемності сприяло розвитку таких жанрів словесності як міфи, казки, байки, молитви, гімни, плачі, епітафії, повісті, любовна лірика і навіть філософські діалоги та політичні трактати з теорії державної влади.

Бурхливий розвиток мистецтва привів тут до появи перших у світі письмово зафіксованих естетичних міркувань.

Саме тут вперше в історії світової культури зародилася така її риса, як гуманізм.