Різні спазмолітики, що розслаблюють гладкі м'язи кровоносних судин, бронхів і інших внутрішніх органів

До числа препаратів цього типу належать папаверин, но-шпа (дротаверин), дибазол, дипрофен. Дія папаверину і но-шпи полягає у зниженні тонусу та скорочувальної активності гладких м'язів – звідси судинорозширююча та спазмолітична дія. Вважають, що ці препарати здатні блокувати фосфодіестеразу, що призводить до накопичення ЦАМФ, порушення скорочення гладких м'язів і їх розслаблення під час спазмів. Застосовують ці препарати при спазмах периферичних судин, бронхів, судин головного мозку. При спазмах кровоносних судин і гладких м'язів внутрішніх органів (шлунка, кишечника, сечовивідних шляхів, бронхів) застосовують також препарати дібазол і діпрофен.

Папаверин Но-шпа (дротаверин) Дібазол

Препарати теобромін, теофілін, еуфілін, дипрофілін, ксантинолу нікотинат, пентоксифілін є похідними пурину та мають схожу між собою структуру. Одним з важливих препаратів цього ряду є теофілін. Механізм його дії пов'язаний з інгібуванням фосфодіестерази, накопиченням циклічного аденозинмонофосфату. Він викликає гальмуючий вплив на сполучення міозину з актином, а звідси – зниження активності скорочення гладких м'язів, що призводить, зокрема, до розслаблення бронхів і усунення бронхоспазму. Важливе місце в механізмі дії теофіліну займає його здатність блокувати аденозинові рецептори, стимуляція яких в м'язах бронхів здатна викликти бронхоспазм. Тому головне застосування теофіліну – в якості бронхолітика. Те саме можна сказати також про еуфілін (препарат, що поєднує теофілін та етилендіамін), який застосовують при бронхіальній астмі та бронхоспазмах різної етіології. Теобромін застосовують, головним чином, при слабких спазмах судин головного мозку, при набряках через серцеву або ниркову недостатність.

Теофілін Теобромін