Еколого-економічна оцінка сівозмін

Під час складання нового проекту землевпорядкування необхідно розробляти декілька варіантів чергування культур у сівозмінах і приймати той, який забезпечує найбільший вихід необхідної продукції високої якості з найменшими затратами праці та коштів.

Для повної оцінки прийнятих сівозмін необхідно порівнювати їх не тільки за чергуванням культур, але й за складом, виходом продукції на одиницю земельної площі. Науково-дослідними установами встановлено, що продуктивність різних сівозмін залежить від насичення їх відповідними культурами, чергування культур в них, а також від системи удобрення, обробітку грунту, рівня механізації у рільництві та ін. При цьому необхідно враховувати, що підвищення загальної продуктивності сівозмін в першу чергу можна досягти за рахунок насичення їх найбільш цінними культурами в оптимальних розмірах.

За економічної оцінки сівозмін потрібно аналізувати різні структури посівних площ з тим, щоб вибрати найбільш ефективне співвідношення у сівозміні. Для господарств зернового напрямку важливо визначити найкраще співвідношення між зерновими культурами з одного боку, і незерновими і парами - з другого. При спеціалізації господарств у ви­рощуванні технічних культур потрібно встановити кращі пропорції між технічними і кормовими культурами. З врахуванням повного забезпечення тваринництва повноцінними кормами визначають загальну посівну площу кормових культур і їх склад.

Після розміщення культур в прийнятих сівозмінах, встановлення їх чергування і агротехнічного обґрунтування, визначення реальної врожайності сільськогосподарських культур на рік, освоєння сівозмін визначають продуктивність різних варіантів даної сівозміни за такими основними показниками на гектар сівозмінної площі:

- вихід зерна , ц;

- вихід технічних культур, ц;

- вихід всієї продукції (основної і побічної) в кормових або енергетичних одиницях, ц, Дж;

- вихід продукції у грошовому виразі відповідно до закупівельних цін, гри.

Для визначення продуктивності сівозмін враховується не тільки основна, а й побічна (солома, полова, гичка та ін.) продукція. Кількість побічної продукції визначають із співвідношення до основної продукції.

Важливим показником економічної оцінки сівозмін є виробництво зерна, льонопродукції, цукрових буряків та інших культур в натуральному виразі на гектар сівозмінної площі.

Економічна оцінка сівозмін передбачає визначення ефективності окремих культур, їх чергування у сівозміні, комплексу заходів, що проводяться у сівозміні, та сівозміни загалом. На основі цього встановлюється оптимальний варіант сівозміни, яка гарантує найбільший вихід продукції за умов найменших витрат праці і коштів, підвищення родючості грунту, одержання екологічно чистої продукції та охорону навколишнього середовища.

У розрахунках ефективності сівозмін вартість товарної продукції визначають за діючими здавальними та закупівельними цінами на продукцію. Витрати на вирощування основних культур у сівозміні розраховують на основі технологічних карт вирощування. Обсяг валової продукції у грошовому виразі з одного гектара сівозмінної площі дає уяву про ефективність використання ріллі, а чистий дохід - характеризує загальну економічну ефективність сівозміни. Економічна ефективність проміжних культур у сівозміні визначається добором високоврожайних, цінних за кормовими властивостями культур і агротехнікою їх вирощування.

Під час економічної оцінки кормових сівозмін необхідно враховувати такі основні показники:

- урожайність основних і проміжних культур сівозміни, валовий збір основної і побічної продукції;

- вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з одиниці площі;

- витрати праці і коштів на одиницю площі;

- чистий дохід,

- собівартість одиниці продукції;

- вартість валової продукції.

До показників екологічної оцінки ефективності сівозміни, належать:

- зменшення змиву грунту,

- нагромадження післязбиральних решток та гумусу,

- фіксація біологічного азоту та ін.

Методику економічної оцінки сівозмін див. в практикумі.

Український науково-дослідний інститут захисту гунтів від ерозії пропонує показник екологічного ефекту, який ґрунтується на затратному принципі. Запобігання змиву грунту оцінюється за затратами на придбання, транспортування, зберігання і внесення добрив, необхідних для компенсації втрат поживних речовин від ерозії. Ціна нагромадження гумусу встановлюється множенням наведених затрат на заготівлю і внесення гною на його кількість, необхідну для відновлення 1 т втраченого гумусу і т. ін.