Пам'ятки пізньоскіфської культури у Криму

З кінця III ст. до н.е. по IV ст. н.е. на території Криму функціо­нувала скіфська держава, яка отримала в літературі' назву Малої Скіфії. У матеріальній і духовній культурі скіфів на Кримському півострові яскра­во простежуються зв'язки з античними містами-державами і сарматами Північного Причорномор'я, а також з місцевими гірськими племенами таврів.

Скіфські царі Агар, Скілур і Палак втручаються у династичні суперечки на Боспорі, встановлюють тимчасовий протекторат над Ольвією. Зазіхаючи на землі Херсонесу й Боспору, вони зіткнулися з понтійським царем Мітрідатом, який у 110-109 рр. до н.е. посилає на допомогу Херсонесу свої війська під командуванням полководця Діофанта. Останній захопив скіфські міста-фортеці Неаполь і Хабей. Від скіфської держави відійшла Ольвія. Період нового піднесення могутності Малої Скіфії припав на І-ІІ ст. н .е. В цей час активізується будівництво в центрі держави — Неаполі Скіф­ському, відроджуються ремесла і торгівля. У 60-х роках І ст. н.е. скіфи
почали облогу Херсонеса. Останній звернувся по допомогу до Риму. Рим­ські легіони завдали скіфам поразки. У кінці II — на початку Ш ст. н.е, боспорські царі завдають скіфам нових відчутних поразок. В кінці Ш ст. н.е, Неаполь Скіфський був зруйнований.

На території Криму відомо понад ЗО городищ і близько 100 укріплених поселень, сховищ і селищ пізньоскіфського часу. Найкраще вивчені з них Керменчик (Неаполь Скіфський), Кермен-Кир, Усть-Альмінське і Альма-Кермен.

Неаполь Скіфський — місто-фортеця, центр скіфської держави ; у Криму — виник на місці попередніх поселень на краю плато Петрівських ₍ скель. Рештки його знаходяться у південно-схІдній частині нинішнього Сімферополя. Територія стародавнього міста становила близько 20 га і була обнесена кам'яними стінами, зведення яких датується III ст. до н.е. Верхняя частина стін виконана сирцевою кладкою. На окремих ділянках оборонного муру були споруджені прямокутні у плані башти. Фортифікаційні споруди Неаполя Скіфського мали багато спільного з укріпленнями пізньоскІфських городищ Нижнього Дніпра.

З II ст. до н.е, у північній частині Неаполя розмістився акрополь. Тут відкрито рештки оборонного муру, прямокутні башти. Поблизу міських воріт, де, як вважають дослідники, розміщувалися будинки знаті, міська забудова була регулярною. Громадські і житлові будинки орієнтовані за сторонами світу і згруповані біля міського муру, а також уздовж головної вулиці, що перетинає місто з півночі на південь. Забудова інших частин міста менш регулярна. Таким чином, незважаючи на певний вплив античної культури, у забудові Неаполя Скіфського домінували пізньо скіфські традиції. Вулиці, в основному, незабруковані. Більшість будинків мали кам'яний цоколь і дерев'яні стовпи для підтримки даху. Стіни сирцеві або глинобитні. Багаті будинки були вкриті грецькою черепицею, а рядові мали земляні двосхилі дахи. Громадські будівлі міста нагадують за своїм плануванням мегарони. У деяких з них відкрито фрескові розписи. Приміщення обігрівалися глинобитними печами, вогнищами та жаровнями. УII ст. до н.е. в Неаполі Скіфському було споруджено кам'яний мавзолей скіфської знаті.

Карта 15. Південно-Західний Крим віст, до н.є. —Піст. н.е. (за Т. М. Висотською).

А — розташування могильників: Б — розташування городищ.

І — городища на території, що не контролювалася римськими військами; II — городища на південь від р. Альми; Ш — могильники.

І — Неаполь Скіфський; 2 — Кер.»ен-Кир; 3 — Булганак; 4 — Усть-Альмінське; 5 — Альма-Кермен; 6 — Усть-Альмінський; 7— Чорноріченський; в — Інкерманський.

За межами укріплень Неаполя Скіфського знаходилися передмістя і при­міські садиби, подібні до клер Геракленського півострова.

Залишки городища Красне (Кермен-Кир) досліджено на західній око­лиці Сімферополя, на мисі, обмеженому з боків глибокими балками. Акрополь був укріплений кам'яною стіною. Площа городища становила 4 га. Тут відкрито залишки кам'яних і сирцевих жител, гончарні печі.

Усть-Альмінське городище розташовувалося на лівому березі р. Альма біля впадіння Ті у море, мало площу близько 6 га, було обнесене валом і ровом. У культурному шарі переважають знахідки перших століть нової ери. Зафіксовано залишки будівель з кам'яними і сирцевими стінами. Знай­дено монети Херсонеса, а також римські ІІ-Ш ст. н.е.

Досліджувалися і пізньоскіфські укріплені поселення Криму — фор­теці II ст. до н.е. поблизу Євпаторії і с. Полівка (неподалік від Донузлавського озера) та ін. Сховища пізньоскіфського часу також були укріплені стінами, але вони не мають культурного шару. Характерні головним чином для передгір'їв. До місць сховищ прилягають селища та окремі садиби.

Могильники пізньоскіфського часу фіксують процес поступової заміни курганних поховань звичайними ґрунтовими, що було пов'язано з перехо­дом населення до осілого побуту і зі створенням міст. Найпізніші курганні поховання виявлено на східній околиці Неаполя Скіфського. Вони датують­ся І-ІП ст. н.е. за знайденим тут червонолаковим посудом. Безкурганний могильник скіфів поблизу с. Фронтове датується У-ІУ ст. до н.е,, грунтові безкурганні могильники стають домінуючими приблизно з П ст. до н.е.

Рис. 67. Пізньоскіфські старожитності з Криму

Серед могильників пізньоскіфського часу у Криму визначне місце зай­має мавзолей Неаполя, досліджений П. М. Шульцом. Це квадратна у плані споруда зі сторонами понад 8 м завдовжки. Стіни мавзолею складено з ква-дрів вапняку на глиняному розчині. У мавзолеї були поховані, як вважають вчені, скіфський цар і дружина царя, а також 70 чоловіків, жінок і дітей — представників скіфської знаті. Найраніші поховання датуються II ст. до н.е. Поховання царя супроводжували одяг, розшитий золотими нитками і прикрашений багатьма золотими бляшками, два мечі, сагайдак зі стрілами, три наконечники списів і дротики, залізний шолом. З цим похованням пов'язані кістяки чотирьох коней і безІнвентарне поховання конюха.

В інших чоловічих і жіночих похованнях мавзолею знайдено зброю, предмети кінського спорядження, чимало золотих і срібних прикрас, бусів з нашвдорогоцшних каменів, янтарю і скляної пасти. Найпізніші поховання комплексу датуються рубежем І-П ст. н.е.

Архітектура мавзолею, наявність імпортних речей серед супровідного інвентаря свідчать про грецькі впливи, хоч у цілому простежуються скіфські і сарматські елементи поховального обряду, а серед супровідних речей пере­важають типові предмети пізньоскіфського побуту.

Крім мавзолею у Неаполі Скіфському досліджено міський некрополь (В. П. Бабенчиков) і східний некрополь давнього городища (Е. О. Симоно-вич). На міському некрополі відкрито понад 270 поховань. На схилі до долини р. Салгир і у скелях біля ПетрІвської балки збереглися вирубані склепи, в яких ховали дружинну верхівку з родичами. Деякі склепи супро­воджувалися кінськими могилами. Ближче до Салгиру був ґрунтовий мо­гильник з земляними склепами і могилами з підбоєм. Деякі зі склепів мали настінний розпис, в якому стародавні художники намагалися відбити сцени з життя та побуту заможної частини мешканців Неаполя. У цьому некрополі помітні також впливи сарматського і таврського поховального обряду, що відповідає етнічно змішаному складу міського населення.

На східному некрополі Неаполя відкрито 104 могили з 400 похованнями у земляних склепах, ґрунтових могилах і в могилах з підбоєм. Некрополь за серією фібул і античних імпортних речей датується П ст. до н.е. — III ст. н.е. Він посідає проміжне у соціальному плані місце між склепами знаті і звичайни­ми ґрунтовими похованнями бідноти. Поховання найбіднішої частини населен­ня відкриті В. П. Бабенчиковим.

Добре вивчено некрополь городища Альма-Кермен поблизу с. Завітне Бахчисарайського району (дослідження Н. О. Богданової). Тут відкрито 209 поховань І ст. до н.е. — III ст. н.е. Матеріали могильника засвідчують процеси сарматизації пізньоскіфської культури Криму.

Могильник Усть-Альмінського городища досліджено Т. М. Висотською. Тут відкрито понад 100 поховальних споруд (склепи, підбійні могили, грун­тові ями). У склепах виявлено колективні поховання. Поховальний інвентар характеризується численністю і розмаїттям (античний столовий посуд, ліп­на кераміка, вироби з заліза). Могильник датується І ст. до н.е. — III ст. н.е. Досить складний щодо етносу Чорноріченський могильник в Інкер-манській долині, досліджений В. П. Бабенчиковим. У ньому відкрито 87 поховань — підбійні, грунтові, у склепах і трупоспалення. Трупоспален­ня, як відомо, не характерне ні пізнім скіфам, ні сарматам. Разом із су­провідним речовим інвентарем тут знайдено кілька римських монет ІІ-Ш ст. н.е, Могильник датується ІІ-ІУ ст. н,е. Ряд дослідників (С. І. Піоро, В. Л. Миц) вважають, що могильники з трупоспаленнями у Південно-За-хідному Криму слід пов'язувати з населенням, що входило до різноетнічного готського союзу племен.

Остаточно не вирішене питання етнічної приналежності ще одного могильника, відкритого в Інкерманській долині С.Ф. Стржелецьким. Тут виявлено кам'яні саркофаги античного типу, трупоспалення в урнах, а також рештки кремації в підбійних і простих могилах і земляних склепах. В інвентарі могильника, що датується П-ІУ ст. н.е., відчутний сильний вплив античного Херсонеса.

Загальний характер матеріальної культури осілих скіфів у Криму ціл­ком відповідає спрямуванню їхнього господарства, основу якого станови­ли землеробство і скотарство. На городищах виявлено зерна пшениці, яч­меню, проса, жита. Вважають, що землеробство тут мало вже товарний характер. Населення добре знало орну систему обробки грунту, користувалося залізними мотиками, косами, серпами. Зерно мололи за допомогою зернотерок, а починаючи з перших століть нової ери — на круглих жорнах.

Крім польового землеробства, місцеве населення знало садівництво, виноградарство, виробництво вина. У скотарстві кримських скіфів пере­важало розведення дрібної й великої рогатої худоби та коней. На посе­леннях зустрічаються кістки свині, собаки, верблюда.

З ремесел місцевому населенню були відомі залізоробне виробництво, обробка металів, зокрема бронзи, золота і срібла, обробка каменю, гон­чарство, прядіння і ткацтво.

Крім місцевого ліпного і гончарного посуду при розкопках знайдено імпортну кераміку — грецькі амфори ІІІ-ІІ ст. до н.е., боспорські амфори ІІ-Ш ст. н.е. У Неаполь Скіфський завозили також синопську і херсонеську черепицю. На городищах виявлено імпортні піфоси, чаші-лутерії, інколи мармурові. Серед столового посуду трапляються зразки чорнолакових грецьких канфарів, кініків, тарілок, мегарських чаш ІІІ-ІІ ст. до н.е. Черво-нолакова пізньоелліністична кераміка датується початком нової ери.

З предметів озброєння, як і в минулі століття, переважають скіфські, а потім сарматські стріли, списи листоподібної форми з втулкою, дротики, мечі сарматського типу з кільцевим навершям (значно довші, ніж типові скіфські). Головною силою війська була кінна дружина. Багаті воїни носили бронзові й залізні шоломи місцевої та імпортної роботи, панцирі, опліччя, нагрудники з шкіри, на які нашивалися залізні і бронзові луски і пластинки. Зберігається скіфська традиція спорядження бойового коня. Крім вудил, псалій, налобників та нащІчників починають застосовувати фалари. На чепрак, попону й сідло також нашивають металеві пластинки.

Одяг і прикраси П-Ш ст. н.е. населення Криму продовжують скіфські традиції, але в них вже відчутні сарматські впливи. Серед писемних пам'яток виявлено серію сарматських знаків у вигляді графіті. Паралельно поширю­ються торгівля і культурні зв'язки з Грецією. У Неаполі Скіфському для офіційних написів і присвят користувалися грецькою мовою. Отже, на тери­торії кримських скіфів мешкали і греки, і сармати.

Духовна культура пізніх скіфів Криму увібрала в себе чимало елементів давньогрецької релігії та мистецтва. Це сприяло перемозі в релігії та мис­тецтві антропоморфних уявлень. З'являється скульптурний портрет. У надгробних рельєфах пізніх скіфів панує сюжет озброєного вершника.

Богиня родючості представлена у вигляді жінки між двома крилатими кіньми. На деяких виробах від голови богині відходять промені або її зображено у багаторогому уборі. Чоловіче божество відтворено у бронзових амулетах — підвісках. Одночасно з антропоморфними уявленнями про­довжує існувати культ коня. У грїфіті Неаполя Скіфського, крім коней, зображено оленів, гірських козлів, птахів і фантастичних тварин —драконів. Отже, обожнення звірів триває, хочу скіфському пантеоні вже переважають антропоморфні божества. Поширеним був і культ сонця. Таким чином, у релігії скіфів Криму відбилися три пласти уявлень — тотемістичних, космогонічних і антропоморфних. Греки, які проживали серед скіфів Криму, залишили деякі пам'ятки своєї релігії'. У Неаполі Скіфському виявлено статуї античних богів і героїв Зевса, Афіни, Деметри, Ахілла з грецькими напи­сами, викарбуваними на постаментах.

На території Криму знайдено шмало пізньоскіфських і сарматських' антропоморфних стел. Деякі з них зображували божества, але більшість були пов'язані з поховальними пам'ятками.

Таким чином, культура пізніх скіфів Криму належала класовому суспшьству, в якому збереглися, проте, пережитки родового ладу. Населення Малої Скіфії було етнічно неоднорідним. Тут проживали скіфи, сармати, таври і греки. Зв'язки з античними містами Причорномор'я і сарматами яскраво відбилися у пізньоскіфській культурі.